Коли медіа-юристи коментують на прохання «Доступу до правди» ті чи відмови розпорядників на запити наших читачів, то відштовхуються передовсім від конкретних кейсів. Проте «Доступ» вважає, що ця аргументація може бути використана й іншими запитувачами, коли ті стикаються з аналогічними випадками.
Сьогодні ми зробили добірку актуальних юридичних коментарів, які стосуються найпопулярніших тем, з яких подають запити користувачі нашого онлайн-сервісу. І… найпопулярніших відмов розпорядника.
Як аргументувати своє право на отримання тої чи іншої публічної інформації? Пропонуємо дослухатися до порад юристів, але застосовувати їх з похибкою на свої історії та ситуації.
1. Не надають інформацію про дії посадовця, посилаючись на її конфіденційність
Часто запитувачі отримують відповідь, що та чи інша інформація, яку вони хотіли отримати на запит, є конфіденційною.
Приміром, таку відповідь отримав журналіст Сергій Андрушко, «Схеми», Радіо Свобода, який поцікавився в АП зустрічами Президента України і голови Адміністрації Президента з представниками бізнес-структур, суддями, прокурорами, народними депутатами.
До подібних випадків юрист Олександр Бурмагін, , медіа-юрист, ГО «Платформа прав людини», радить застосовувати логіку «Жашківської справи». Кейс про «відвідувачів президента» Бурмагін коментував так:
«Рішення КСУ по справі за поданням Жашківської районної ради від 2012 року і Закон України «Про захист персональних даних» передбачають, що не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Чи судді та депутати відвідували Адміністрацію Президента у приватних справах, не пов’язаних з виконанням функцій держави? То так і напишіть, що АП найвищі посадовці відвідують суто у приватних справах.
В будь-якому випадку, мотивована відповідь розпорядника має містити не тільки формальні посилання на норми закону, які обмежують доступ, а й змістовний аналіз, чому від поширення такої інформації постраждають інтереси осіб. Чому такий захист має переваги над правом суспільства знати таку інформацію. Це, так званий, трискладовий тест з ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Про його виконання йдеться і у Постанові Пленуму ВАСУ №10 від 29.09.2016 року. Без застосування такого тесту, відповідь АП, щонайменше не мотивована».
У статті: В АП вважають, що відвідувачі Президента – це інформація з обмеженим доступом
2. Не надають протоколів засідань, аргументуючи тим, що їх немає в електронному вигляді або передано в архів
Якщо ваш запит стосується надання копій протоколів чи інших документів, приміром, міської ради. Медіа-юрист ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін вважає, що потрібно апелювати до статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Приміром, у калуській міській раді відмовилися надавати копії протоколів засідань міськраді, аргументуючи тим, що секретар їх складає вручну, а ще тому, що їх передано в архів.
«Відповідно до ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмова вважатиметься правомірною, якщо розпорядник не володіє і не зобов’язаний володіти запитуваною інформацією згідно власних повноважень. Отже, незалежно від того, яким чином створюється документ, руками, не руками, створили його чи ні, якщо він має бути і він відкритий за режимом доступу – на запит він має бути наданий. Будь-які інші аргументи щодо ненадання не відповідатимуть вимогам закону. Стосовно архівації: за 2016-й рік документи мають бути в раді. Строк зберігання, передача в архів документів органів місцевого самоврядування врегулювано на рівні підзаконних актів Кабінету Міністрів України і цей термін три роки», – прокоментував юрист.
Як раніше Бурмагін пояснював читачам «Доступу до правди», питання строку і порядку зберігання різних видів документів будь-якого ОМС внормовано у переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 р. за № 571/20884). У п. 30 зазначеного Переліку передбачено, що будь-які договори, угоди (аудиторські, господарські, операційні тощо) зберігаються три роки. Причому ці три роки починають обраховуватись після закінчення строку дії договору.
У статті: У Калуській міськраді відмовилися надавати копії протоколів, бо секретарі їх пишуть вручну
3. Відмовляються надати відповідь на електронний запит, мотивуючи тим, що немає підпису
Приміром, Володарсько-Волинська РДА відмовилася надавати відповідь на запит, аргументуючи тим, що він не містив підпис і дату подання. Юрист Віта Володовська, ГО «Центр демократії і верховенства права», переконана, що це неправомірно.
«Оскільки запит надсилався в електронному вигляді, така відмова буде неправомірною. Вимоги статті 19 Закону Про доступ щодо зазначення дати і підпису запитувача стосуються виключно запитів, що подаються у письмовій формі. При цьому, відповідно до ч.3 цієї ж статті: Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Тобто, запит, надісланий електронною поштою не є за своєю формою "письмовим запитом" і має містити лише ім'я особи, її контакти та, власне, сам предмет запиту».
До того ж, відзначає юрист, запитувачці вказали на те, що на сайті РДА є спеціальна форма запиту, але обов'язку заповнювати саме її теж немає, адже закон гарантує можливість подання запиту в довільній формі.
У статті: Володарсько-Волинська РДА двічі в одній відповіді порушила закон «Про доступ…»
4. Про ЕЦП
Деякі запитувачі пішли ще далі, і стали вимагати не тільки підпис в електронному запиті, а й електронно-цифровий підпис. Ця вимога є ще досить екзотичною в наших широтах. «Доступ» у практиці своїх користувачів стикався з такою вимогою двічі: один раз це був Окружний адміністративний суд міста Києва, другий – СБУ.
У відмові надати відповідь на запит суд використовував такий аргумент: «Доводимо до Вашого відома, що в силу положень абз. 2 п.п. 2.2.6 п. 2.2 Інструкції з діловодства в адміністративних судах, затвердженої наказом ДСА України № 174 від 17.12.2013, направлений Вами на електронну адресу суду документ не підлягає обробленню та реєстрації внаслідок відсутності електронного цифрового підпису. Одночасно повідомляємо про можливість направлення належним чином оформленого документа. Для підтвердження офіційного статусу документів, отриманих електронною поштою, не скріплених електронно-цифровим підписом, або отриманих каналами факсимільного зв'язку, повинні бути надані (надіслані) їх оригінали. До підтвердження оригіналами такі документи мають статус «інформаційних» – пункт 2.2.18 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України».
Медіа-юрист Віта Володовська, ГО «Центр демократії та верховенства права», прокоментувала «Доступу» відмову Окружного адмінсуду так: «Суд неправомірно вимагає зазначати в запиті електронний цифровий підпис. Така вимога суперечить Закону «Про доступ до публічної інформації», де підпис треба зазначати лише в письмовому запиті (тобто йдеться про «живий підпис»). Інструкція з діловодства, на яку посилається суд, таким чином суперечить закону і звужує гарантії доступу громадян до інформації, адже далеко не всі громадяни мають ЕЦП і, виходить, не зможуть скористатись можливістю подати електронний запит».
У статті: Активістка із Запоріжжя подала скаргу на Київський окружний адміністративний суд
5. Надати інформацію з кількох документів не означає аналізувати її
Віта Володовська, юрист ГО «Центр демократії та верховенства права», на прохання «Доступу» прокоментувала відмову Державної фіскальної служби надати інформацію про розмір податків, сплачених фізичною особою Порошенком Петром Олексійовичем, який є чинним президентом України, у період з 2004 по 2014 роки.
ДФС відповіла, що не може задовольнити цей запит, адже це вимагає створення нової інформації та потребує проведення аналітичної роботи. «Визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб’єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов’язків», - сказано у листі фіскальної служби.
«В цій ситуації податкові органи занадто вузько протлумачили «задукоментованість» публічної інформації. Дійсно, закон «Про доступ до публічної інформації» не вимагає від розпорядників створювати інформацію, однак і не зводить публічну інформацію лише до тих даних, які містяться в єдиному документі. Досить часто надання відповіді на запит вимагає вибірки відомостей з різних документів чи реєстрів, що аж ніяк не може вважатись створенням нової інформації, адже вона вже була раніше зафіксована, хоч і на різних носіях. Більше того, в даному випадку, додатковим аргументом надання інформації є те, що зазначені відомості стосуються розпорядження бюджетними коштами (по суті – наповнення Державного бюджету), а отже, не можуть обмежуватись у доступі», - прокоментувала для «Доступу» юрист Володовська.
Також вона вказала, що у даному випадку запитувачеві варто посилатися на Постанову Пленуму ВАСУ: «Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.
У статті: Фіскальна служба відмовилась назвати доходи та податки Петра Порошенка
Леся Ганжа
