Конвенція Тромсе: складнощі імплементації

5 Січня 2021 09:13

Ei1a4705 1024x683

Над імплементацією положень Конвенції ведеться активна робота як в уряді, так і в робочій групі при профільному комітеті. 

Цю робочу групу було організовано з ініціативи, яка пролунала під час експертного обговорення «Законотворчість у сфері доступу до публічної інформації: сучасний стан та перспективи», організованого сайтом «Доступ до правди» та ГО «Платформа прав людини».

Очолила робочу групу при комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ народна депутатка Євгенія Кравчук, заступниця голови комітету. Одна з підгруп цієї робочї групи якраз і займається узгодженням положень Конвенції Тромсо із законодавством України. 

Про нагальну потребу такого узгодження заступник міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко сказав під час онлайн-обговорення «Конвенція Тромсо: моніторинг та контроль за реалізацією права на доступ». 

«Імплементація Конвенції Тромсо є одним із пріоритетів для уряду і, зокрема, для Міністерства культури та інформаційної політики. Втім, конвенція вже є значною мірою імплементованою в українське законодавство, оскільки її норми були враховані, коли наш закон «Про доступ до публічної інформації» лише писався», – сказав Тарас Шевченко.

Читайте також: Ігор Розкладай: Тролі, тоталітарне минуле, архівна інформація – проблеми доступу в Україні

Як пояснила під час обговорення консультантка Ради Європи у сфері доступу до публічної інформації Тетяна Олексіюк крім низки новацій різного характеру, конвенція також запровадила дві додаткові підстави для відмови у наданні інформації у відповідь на запит. Адже досі стаття 22 Закону «Про доступ до публічної інформації» передбачала вичерпний перелік підстав для відмови, тепер додаються ще дві, що, за словами Тетяни Олексіюк, дуже вплине на усталену судову практику. 

«Обидві ці підстави сформульовані так, що можуть трактуватися неоднозначно, а також потребують і хорошої судової практики. Бо якщо вони від початку будуть імплементовані неправильно, то це деформує всю суть і задум цих положень. Для коректного трактувань цих положень варто скористатись пояснювальним звітом до Конвенції, офіційний український переклад якого має бути незабаром оприлюднений»,  каже Тетяна Олексіюк.

Підстава №1 для відмови у публічній інформації – коли запит незрозумілий. Тобто державний орган не може зрозуміти, що від нього хочуть.

«І отут передбачений обов'язок державного органу суб'єкта владних повноважень, тобто розпорядника довести, що він вчинив ряд дій та зусиль, які достатні для того щоб допомогти запитувачам ідентифікувати цю інформацію. Якісь переписки, пропозиції, переадресація тощо. І тільки після того як, незважаючи на сприяння державного органу, запит залишився занадто невизначеним, можна буде відмовити у інформації», – розповідає Тетяна Олексіюк.

Підстава №2 – «невиправданий запит». Насправді це стосується ситуації, коли запитувач просить ту інформацію, створення якої потребує від державного органу надмірних зусиль для збору та створення інформації.

 

«Тобто ця підстава для відмови – це про готовність і доступність інформації. Вона насправді в нашому законодавстві і практиці вже єлише необхідно синхронізувати всі ці положення та позиції одне з одним, щоб різні суди не трактували цю норму по-своєму», –підсумовує Тетяна Олексіюк.

Тарас Шевченко також додав, що МКІП опрацьовує питання проведення тематичних навчальних тренінгів та розробки відповідних методичних матеріалів в Україні, а також нагадав, що українські експерти працюють над вдосконаленням конвенції на рівні Ради Європи.

«Україна залучена до процесів на рівні Ради Європи і гратиме активну роль у тому, щоб Конвенція розвивалася на європейському рівні. Імовірно, що скоро будемо ставити питання про необхідність доопрацювання, а, можливо, і розробки нової редакції, оскільки з моменту, коли вона писалася, законодавство і стандарти вже пішли вперед», – додав заступник міністра.

Нагадаємо, 20 травня 2020 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію Тромсе. 

Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів є першим зобов’язальним міжнародним правовим документом, у якому закріплюється право на доступ до офіційних документів, що створюються органами державної влади. Конвенція містить мінімальні стандарти, які необхідно застосовувати при обробці запитів щодо доступу до офіційних документів (форма запитів) та процедури перегляду прийнятих рішень. Право доступу до офіційних документів має важливе значення для розвитку демократії, а також реалізації основних прав людини.

Конвенція набула чинності 1 грудня 2020 року завдяки Україні, яка стала десятою державою, котра ратифікувала цей документ і тим самим запустила його в дію.

«Доступ до правди»