Блог// Як суд зобов’язав комунальне підприємство у Слов’янську відкрити фінансовий звіт

8 серпня 2016 12:21

%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%81%d0%be%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b93

27 липня Донецький окружний суд виніс рішення по моїй справі проти «Словміськводоканалу» за ненадання публічної інформації. Позовні вимоги суд задовільнив частково, проте по факту міськводоканал зобов’язали надати запитувану інформацію.

Засідання 27 липня виявилось доволі виснажливим. Суддя підготував перелік запитань як для сторони відповідача, так і для позивача, тобто мене.

Приміром, суддя озвучив витяг з закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який регулює загальні вимоги до фінансової звітності суб’єктів господарювання.

Він звернув увагу, що в запиті один із пунктів був складений неправильно. А точніше, та форма, у якій його було сформульовано, давала можливість для КП не відповідати на деякі пункти запиту в законний спосіб.

Ідеться про пункт: «4.фінансовий звіт за кожний квартал 2015 року та річний звіт КП «Словміськводоканал» за 2015 рік з розписом усіх надходжень і витрат за кожною статтею; також, максимально деталізувати витрати КП «Словміськводоканал», зазначивши витрати на: а) зарплатний фонд, зазначивши розмір штату; б) кількість авто, які знаходяться на балансі КП і безпосередньо задіяні у профільних роботах підприємства; в) витрати на паливно-мастильні матеріали; г) усі інші витрати, яки призвели до такого розміру витрат за звітний період».

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону фінансова звітність підприємств включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітками до звітів.

Тому суддя пояснив, що у вимозі надати фінансовий звіт з деталізацією про зарплатний фонд, кількість авто, витрати на паливно-мастильні матеріали та усі інші витрати, було відмовлено, тому що такий запит суперечить приписам чинного законодавства.

Тепер вже стало зрозуміло, що під час подання запиту була зроблена помилка – запитання про зарплатний фонд комунального підприємства просто треба було викласти окремим пунктом.

У зв’язку з неправильним формулюванням, а унаслідок цього і неправомірних позивних вимог, суддя Кірієнко у постанові суду власноруч підкорегував неточності, які було зроблені мною у запиті до міськводоканалу.

Окремо наводжу текст постанови, у якій суддя прокоментував дії КП «Словміськводоканалу» щодо відмов у наданні іншої публічної інформації на запит:

«Дії відповідача стосовно відмови надати позивачу публічну інформацію щодо витрат підприємства на усунення поривів, витікань та засмічень за 2015 рік, а також звіти про результати проведення тендерів на виконання ремонтних робіт на об'єктах КП "Словміськводоканал", які були проведені у період з 06.07.2014 по 01.02.2016 року, фінансові звіти за кожний квартал 2015 року та річний звіт КП «Словміськводоканал» за 2015 рік є протиправним, а мета захисту публічної інформації відповідачем не була розумним і достатнім виправданням такої відмови».

А в підсумку суддя зобов’язав Комунальне підприємство Слов’янської міської ради «Словміськводоканал» надати Красовському Богдану Володимировичу відкриту публічну інформацію, а саме: витрати підприємства на усунення поривів, витікань та засмічень за 2015 рік, звіти про результати проведення тендерів на виконання ремонтних робіт на об'єктах КП «Словміськводоканал», які було проведені у період з 06.07.2014 по 01.02.2016 року, фінансовий звіт за кожний квартал 2015 року та річний звіт КП «Словміськводоканал» за 2015 рік (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

Дати коментар стосовно рішення суду та його практичного значення для борців за доступ до інформації я попросив Олександра Бурмагіна, медіа-юриста Інституту розвитку регіональної преси (ІРРП). Він надавав юридичну допомогу та підтримку упродовж усього процесу.

Олександр Бурмагін, медіа-юрист, ІРРП:

- Аналогічні прецеденти, коли комунальні підприємства зобов’язували надавати інформацію на підставі рішення суду, в практиці ІРРП вже були. Проте їх все одно замало, щоб можна було стверджувати про сталу судову практику із зазначених питань. І, тих судових рішень, де мова йде саме про надання інформації стосовно поточної господарської діяльності КП, фінансових звітів (використання комунального майна), а не про використання бюджетних коштів – ще менше. Тому, це рішення важливе. Це ще одна цеглинка в розбудову справді демократичної держави, в якій влада реально підзвітна громадянам, а місцеве самоврядування з власними підприємствами – місцевій громаді.

Такі рішення, не з «лінейних» питань у сфері доступу, мають багатовекторний позитивний ефект.

З одного боку, це створення належної практики, яку вивчає той самий судовий корпус. І, коли аналогічна справа потрапить до іншого судді, який чув, бачив, читав - це в будь-якому випадку вже буде приводом для роздумів і міркувань.

З іншого боку, це приклад будь-якому представнику територіальної громади в будь-якому куточку України, що за свої права можна успішно боротись. І, що не завжди, коли підприємства, що фактично належать громаді, говорять – не можна, не будемо звітувати перед власниками – це дійсно відповідає вимогам Закону.

Насамкінець, подібні рішення, можна використовувати, як приклад в інших конфліктних ситуаціях, коли розпорядники намагаються протиправно обмежувати доступ до публічної інформації. В деяких випадках, журналістам вдавалось переконати підприємства не доводити справу до суду і надати інформацію саме завдяки демонстрації подібних прецедентів.

Щодо змісту самого рішення, то не часто за своєї багаторічної практики я зустрічав такі пасажі:

«Суд зазначає, що найголовнішою ознакою демократичного суспільства і правової держави є не лише декларування прав і свобод людини і громадянина, а й насамперед вільна та ефективна їх реалізація. Особливе місце в системі реформ належить праву на інформацію, оскільки саме його реальне втілення та забезпечення в державі сприяє принциповому перегляду відносин між органами влади та конкретною людиною. Слід також зауважити, що нині одна з найголовніших умов розвитку держави пов’язана з подоланням замкненості влади. Комунікація між громадянином і владними особами має бути максимально ефективною і динамічною, що є показником демократичності держави».

Суд також, свідомо говорить у рішенні про верховенство права і наводить практику Європейського суду з прав людини. Тому, воно буде корисне і теоретикам, які аналізують розвиток судової практики так і практикам, які працюють у сфері доступу до публічної інформації.

Богдан Красовський, Слов’янськ

P.S. Попри те, що закнічився суд, боротьбу за доступ до інформації «Словміськводоканалу» не закінчено: попереду апеляція на рішення Донецького окружного адміністративного суду, яку ще в залі суду анонсував юрист «Словміськводоканалу».

Читайте також:

Блог//Суд з водоканалом: у Слов’янську вчать комунальників відповідати на запити

Блог//Як у Слов’янську довели комунальному підприємству, що воно є розпорядником

Блог//Кафка би плакав, або Знову я і «Словміськводоканал»