Блог//Суд з водоканалом: у Слов’янську вчать комунальників відповідати на запити

18 квітня 2016 12:15

%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%81%d0%be%d0%b2%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9

Одна з найпроблемніших сфер у Слов’янську – комунальна: вивіз сміття, постачання та відвід води. Гроші на те, щоб навести лад у цих сферах, ніби і є, проте щоб з’ясувати, на що їх витрачають, довелося написати кілька цікавих запитів найпроблемнішим комунальним підприємствам Слов’янська – АТП 052814, яке спеціалізується на вивозі сміття з міста, «Словміськводоканал» та «Водозниження».

Попри те, що запити були подібні, реагували на них у кожному підприємстві по-своєму. Принаймні спочатку.

Спочатку я надіслав запит щодо АТП і сміття на адресу Слов'янської міськради: скільки сміття збирається в місті, доходи і витрати підприємства, також попросив річний фінансовий звіт за рік.

У відповідь міськрада переслала лист на адресу комунальників, які у встановлений термін надали запитувані цифри. Після цього я надсилав ще додаткові запити щодо деталізації витрат й отримував більш-менш повні відповіді. Так тривало півтора місці.

Коли ж я направив запит щодо деталізації «мутних» статей витрат («Соціальні витрати», «Амортизація» та «Інші операційні видатки») на 3,5 мільйони, то у відповідь отримав лист поштою, в якому сміттярі послались на те, що не є суб'єктами владних повноважень і тому не зобов’язані відповідати на запит

Подібні запити щодо фінансових звітів і витрат на профільні роботи я надсилав ще двом найпроблемнішим КП Слов’янська – «Словміськводоканалу» та «Водозниженню». Від міськводоканалу надійшла відповідь ідентична листу від АТП – мовляв, не є суб'єктами владних повноважень, а тому не зобов’язані відповідати на запит.

 

КП «Водозниження» взагалі відморозилось, наче ніякого листа їм не надходило.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» рекомендує відстоювати своє право на інформацію так: або скаргою до керівника розпорядника, або скаргою на офіс Уповановаженого з прав людини, або в суді.

Для початку я надіслав скаргу на ім'я міського голови Вадима Ляха про порушення Закону «Про доступ до публічної інформації» з боку КП «Водозниження».

Станом на 15 квітня відповіді на скаргу немає.

Того ж дня після консультацій з медіа-юристами з Інституту розвитку регіональної преси (ІРРП) я надіслав два розширені запити в АТП та «Словміськводоканал», в яких детально розписав, чому мають надати інформацію про витрати бюджетних коштів. 

Мої аргументи стосувалися:

1) Відповідно до п.4 ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарюванняякі володіють інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людинивведення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Юристи мені також порадили додати посилання на публікації у ЗМІ про діяльність комунального підприємства. Підшукати резонансні публікації про «Словміськводоканал» не склало проблеми: діяльністю комунальників займається прокуратура та СБУ, у працівників підприємства багатомісячні заборгованості по зарплатні, аудиторська перевірка виявила збитки підприємства та бюджету загалом на суму більш ніж 10 млн гривень.

Публікації у ЗМІ свідчили про суспільно-значиму інформацію стосовно можливих порушень прав споживачів та можливого введення громадськості в оману щодо ефективного розпорядження комунальною власністю.

2) Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштамиволодіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Також я зазначив у запиті, що комунальне підприємство є суб’єктом господарювання, яке на 100% створено на базі комунальної власності, і в якого всі види майна, в тому числі грошові кошти, належать до комунальної форми власності.

18 березня на мою поштову адресу надійшла відповідь від міськводоканалу. По-перше, вони потрактували мій запит, як звернення, по-друге, посилаючись на Закон «Про звернення громадян», вони вирішили навіть не розглядати розширений запит, оскільки визначили його як повторний.

Відтак я вирішив звернутися до суду: розпорядників інформації варто вчити, тим паче коли вони починають використовувати аргументи під копірку, тим паче аргументи, які перекручують суть закону.

 

Підготовка до суду та сам суд

Грамотно скласти позов – це перше, що необхідно, готуючись до суду. Позов до КП «Словміськводоканал» мені допомогли підготувати юристи ІРРП: саме ту аргументацію, яку вони мені радили при складанні розширеного запиту, я використав у мотивувальній частині позову.

Ще один важливий момент – сплата судового збору. Судовий збір при поданні адміністративного позову для фізичної особи становить 551.20 грн. Тому якщо у вас виникне бажання посудитись за доступ до публічної інформації – будьте готові сплатити зазначену суму.

Третій крок, який я зробив, готуючись до суду, запросив колег-журналістів та активістів на судове засідання. Для мене це було важливим не тільки як моральна підтримка, а й мало на меті спричинити максимальний суспільний резонанс.

У позові я просив суд визнати протиправними дії КП «Словміськводоканал» та надати запитувану інформацію.

14 квітня на першому судовому засіданні «Словміськводоканал» виступив проти задоволення позовних вимог. Головний аргумент – вони повторили усе те, що вже писали мені у відмові: не є суб’єктами владних повноважень, тому мають право не надавати відповіді на запити на публічну інформацію.

При цьому комунальники посилалися на частину 1 статті 1 Закону «Про доступ до публічної інформації». Наводжу його: «1. Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом».

Відповідачі наполягали, що у законі прописано, що на запити повинна надаватись інформація, яка знаходиться у володінні тільки суб’єктів владних повноважень, КП не є суб’єктом владних повноважень, тому мій позов не за адресою і говорити тут більше немає про що.

Але ж якщо читати цю статтю уважно, то в ній вказується, що надаватись має інформація, яка знаходиться у володіння суб’єктів владних повноважень та інших розпорядників інформації, визначених законом. Тому цей аргумент є багом прочитання й потрактування статті.

До того ж я процитував представнику міськводоканалу частину 5 статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації», у якій чітко прописано: «не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно».

На цей аргумент представник комунальників вирішив піти ще далі і заявив, що КП «Словміськводоканал» не тільки не є розпорядником, бо не є суб’єктом владних повноважень, а й не отримує бюджетних коштів, а існує лише за гроші, які сплачують абоненти.

Ці слова відповідача суд вирішив перевірити. Для підтвердження або спростування фактів виділення «Словміськводоканалу» бюджетних коштів на Слов’янську міську раду суд надішле запит запит. На цьому було оголошено перерву до 25 квітня.

Але навіть у першого засідання є маленька важлива перемога: юрист міськводоканалу погодився у суді, що КП безпідставно змінило юридичний статус мого запиту на звернення.

Продовження судового серіалу – на «Доступі…» після 25 квітня. Цікаво, як Донецький окружний адміністративний суд потрактує відмовку комунальників Слов’янська надавати інформацію на запити.

 

Богдан Красовський, Слов’янськ, для «Доступу»