Національний банк України повинен надати на запит Фонду захисту права на інформацію копію штатного розпису з детально зазначеним розміром посадових окладів усіх працівників центрального офісу НБУ. Про це йдеться у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва, який задовольнив позовні вимоги у справі № 826/17287/18, пише Центр демократії та верховенства права.

Мова йде про справу, в якій оскаржували відмову Національного банку України надати на запит копію штатного розпису з детальним зазначенням розмірів посадових окладів та всіх наявних надбавок до них щодо співробітників центрального офісу НБУ.

У своїй відмові розпорядник виклав такі аргументи:

• - НБУ не є бюджетною установою, а отже не розпоряджається бюджетними коштами;
• - вимоги частини п’ятої статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації» (про те, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами) не застосовуються, адже витрати на зарплати здійснювались за рахунок власних коштів;
• - інформація про штатний розпис є службовою відповідно до постанови Правління НБУ від 14.08.2008 № 246, якою затверджений Перелік інформації з обмеженим доступом, що не належить до державної таємниці, у системі Національного банку України;

Також представник відповідача намагався довести, що «розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди інтересам працівників НБУ, оскільки поширення інформації, з якої встановлюється матеріальний стан особи, становитиме серйозне втручання у приватність такої особи». Окрім того, на думку розпорядника, оскільки запитувана інформація міститься не в одному, а у багатьох актах НБУ, то збирання такої інформації потребує додаткових зусиль і є створенням інформації.

Суд дійшов висновку, «що штатні розписи центрального апарату Національного банку України та переліки змін до них, нормативно-правові акти Національного банку України щодо схем посадових окладів (тарифних ставок) працівників Національного банку України не є службовою інформацією у розумінні пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів та не наведено відповідних доводів на підтвердження того, що такі документи пов`язані з розробкою напряму діяльності установи, здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади та процесом прийняття рішень, а також передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень. Крім того, такі документи не є доповідними записками, рекомендаціями або документами, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію.

Читайте також: У Запоріжжі розпорядник відмовився надати інформацію на електронний запит

Частиною третьою статті 7 КАС України встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відтак, в силу вимог частини третьої статті 7 КАС України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу – Закон України «Про доступ до публічної інформації», з огляду на невідповідність Переліку зазначеному Закону».

Щодо аргументів відповідача про порушення права працівників НБУ на приватність, суд зазначив, що «підставою для відмови було віднесення запитуваної інформації до службової, а не вказані представником відповідача обставини і саме в таких межах суд розглядає даний спір».

Також суд наголосив, що запитувана інформація «вже створена та знаходиться у володінні НБУ безвідносно до кількості актів, в яких вона міститься. Водночас, у такому випадку законодавцем передбачено чіткий порядок дій, а саме: у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином суд врахував усі аргументи щодо відкритості запитуваної інформації та повністю задовольнив вимоги позивача.

Читайте також: Доступ до контрактів НАК «Нафтогаз»: Верховний Суд став на бік журналістки

Висновки

Інформація, що відображена у штатному розписі, не може вважатись службовою, адже не відповідає жодному з критеріїв службової інформації, що вказані у статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації»

Підставою для обмеження доступу до публічної інформації є Закон «Про доступ до публічної інформації», а не внутрішні переліки службової інформації/інформації з обмеженим доступом. У випадку колізії застосовувати розпорядник повинен саме цей Закон.

Те, що інформація є у багатьох документах, не означає, що розпоряднику потрібно її створювати на запит. Вона відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною, а отже повинна бути надана на запит. При цьому, у такому випадку розпорядник має право продовжити строк розгляду запиту

Ознайомитися із деталями рішення можна тут.

«Доступ до правди»