Запитувач звернувся до комунального підприємства «Харківські теплові мережі» з проханням надати низку документів щодо обслуговування та ремонту будинків. Запит був надісланий за допомогою платформи «Доступ до правди» ще в листопаді 2019 року, однак «Харківські теплові мережі» його проігнорували, не надавши відповіді.

У свою чергу, запитувач звернувся зі скаргою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини про порушення строків відповіді на запит та притягнення до відповідальності розпорядника.

Однак у Секретаріаті йому відповіли, що «підстави для вжиття заходів реагування за вашим зверненням відсутні», зазначивши, що можна надіслати запит не за допомогою платформи «Доступ до правди», а безпосередньо на поштову чи електронну адресу підприємства.

Коментує Тетяна Олексіюк, медіа-юристка, експертка з доступу до інформації:

- Так, дійсно, чинне законодавство про доступ до публічної інформації містить суттєвий недолік, який в більшості інших країн вже врегульовано: в Україні розпорядник публічної інформації не зобов’язаний надсилати запитувачеві відповідь про факт отримання запиту, а лише відповідь по суті запиту. Можливо, таке правило було встановлене у зв’язку з тим, що українське законодавство передбачає досить короткий термін на надання відповіді (5 робочих днів) порівняно з іншими країнами. Менше з тим, запитувач часто потрапляє в ситуацію, коли відповідь на запит не надходить і він/вона не знає причину цього: чи розпорядник не отримав запит, чи розпорядник проігнорував його. Сподіваємося, цей неприємний недолік буде врегульовано шляхом внесення змін до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Наразі законопроект №2381 містить необхідні покращення до закону.

До моменту внесення таких змін запитувачеві інформації слід пам’ятати таке. Неважливо, яким способом запитувач направив запит (електронною поштою, звичайною поштою чи через сайт «Доступ до правди»), у випадку неотримання відповіді на запит, довести факт того, що розпорядник отримав запит, але свідомо проігнорував його, буде досить складно. Єдиним справді гарантованим способом є направлення листа поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Тоді на повідомленні про вручення стоятиме підпис особи, яка отримала кореспонденцію від імені розпорядника, що слугуватиме доказом у суді. Як ви пам’ятаєте, представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини складають протоколи про порушення права на доступ, проте рішення про визнання особи винною у вчиненні правопорушення та накладення стягнення за адміністративне правопорушення, винесе суд. І суд, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, повинен встановити причинно-наслідковий зв’язок між фактом порушення права і діями особи. Проте недосконалість закону, про яку сказано вище, не дозволяє ні запитувачу інформації, ні представникові Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, довести в суді факт отримання розпорядником запиту.

Який вихід із цієї ситуації можливий для запитувача інформації?

1. Фіксуйте процес подання запиту (робіть скріншоти листів, якщо подаєте запит через сайт розпорядника, зберігайте чеки про поштові відправлення).

2. Наступного дня після направлення запиту (електронною поштою, звичайною поштою чи через сайт «Доступ до правди») зателефонуйте розпорядникові і перепитайте, чи отримали ваш запит. Попросіть повідомити вхідний реєстраційний номер.

3. Якщо підозрюєте розпорядника в недоброчесних діях (свідомому систематичному ігноруванні запитів) можна поскаржитися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Проте в скарзі слід не концентруватися тільки на тому, що ваш конкретний запит не отримав відповіді, а скаржитися на те, що розпорядник не забезпечує належну організацію прийому запитів. Майте на увазі, що визначити спеціальну електронну скриньку для прийому запитів повинні тільки розпорядники – суб’єкти владних повноважень. Всі інші розпорядники (в тому числі комунальні підприємства, як у цьому випадку) спеціальної скриньки для запитів, спеціальної посадової особи з доступу до публічної інформації мати не зобов’язані, тому таке оскарження навряд чи буде успішним. Надайте перевагу запропонованим крокам 1 та 2, про які сказано вище.

«Доступ до правди»