Користувач платформи «Доступ до правди» Валерій Олександров звернувся до Державної служби з етнополітики та свободи совісті із запитом, що стосувався відпусток працівників структури.
Запитувач попросив надати перелік працівників, яким надавалися відпустки у період з березня 2022 по лютий 2023 року із зазначенням працівника, виду та тривалості відпустки.
Проте розпорядник відмовив у наданні цієї інформації, посилаючись на те, що «перелік працівників ДЕСС, яким надавалися відпустки у період з березня 2022 по лютий 2023 року із зазначенням працівника, виду та тривалості відпустки належить до персональних даних (відомостей про особисте життя). Крім того, згідно з частиною п’ятою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також частиною третьою статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» запитувані Вами відомості не належать до інформації, доступ до якої не може бути обмежений».
Експертка з питань доступу до публічної інформації Тетяна Олексіюк вважає, що відмова розпорядника може бути визнана протиправною, виходячи з наступного:
«В першу чергу слід звернути увагу, що розпорядник публічної інформації не розуміє принципу відкритості інформації, закладеного у частині 2 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: «Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом». Тобто вся публічна інформація є відкритою, законом передбачені винятки, а не навпаки.
Розпорядники (суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування), повинні надавати у відповідь на запит всю інформацію, яка є у нього «відображена і задокументована» (частина 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Обмежувати доступ до інформації такі розпорядники можуть тільки в результаті застосування так званого «трискладового тесту», передбаченого частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Ми вже неодноразово писали про порядок та правила застосування трискладового тесту, детальніше дивіться тут:
Трискладовий тест: як працює механізм, який не дозволяє засекретити важливу інформацію
Дружківська ВЦА вважає, що інформація про перелік вулиць громади загрожує нацбезпеці
Крім того, розпорядник повинен вказати, одну із законних підстав для відмови в доступі до інформації, чого не зроблено у даному випадку. Вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні інформаційного запиту передбачено в статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Також, розпорядник повинен встановити, до якого саме виду інформації з обмеженим доступом він відніс запитану інформацію. Законом таких видів передбачено лише три – конфіденційна, службова і таємна. Кожен із цих видів інформації з обмеженим доступом має свої правила та умови застосування і, знову ж таки, цей перелік є вичерпним. У нашому випадку розпорядник не вказав, до якого саме виду інформації з обмеженим доступом від відніс інформацію про надані відпустки, і це вже саме по собі є порушенням процедури.
Інформація, пов'язана із виконанням посадових обов'язків також є публічною, а, отже, відкритою за замовчуванням. З цього приводу Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» у пункті 5.8.зазначає: «(абзац 1) Згідно з частиною другою статті 5 Закону України № 2297-VI не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень…. (абзац 4) … суди повинні мати на увазі, що така інформація, зокрема, може міститися в наказах про відпустку чи відрядження, наказах про призначення чи звільнення особи…»
З огляду на ці обставини Тетяна Олексіюк радить оскаржити відмову до контролюючого органу (Уповноваженого ВРУ з прав людини) або до суду.
«Доступ до правди»
