Земельна лотерея: що заважає громадянину отримати у власність безкоштовні 10 соток

20 квітня 2016 15:02

%d0%b7%d0%b5%d0%bc%d0%bb%d1%8f

Найбільша проблема – дізнатися на інформаційний запит, де є вільні ділянки під забудову

Броварчанин Микола подав одразу кілька заяв на безоплатне отримання у приватну власність земельних ділянок та обвів на роздруківках кадастрової карти бажані місця. Його документи винесли на розгляд земельної комісії, і, о диво, з’ясувалось, що одна із заяв таки влучила у ціль: 5 соток справді виявились вільними та призначеними під індивідуальну житлову забудову. Судячи з виразу облич членів комісії та начальника земельного відділу, це було несподівано, адже у «земельній лотереї» зазвичай грають за іншими правилами, без випадкових «переможців». Однак публікація відкритої кадастрової карти сплутала всі карти і дала шанс новачкам.

Стаття 14 Конституції України гарантує громадянам «право власності на землю», а Земельний кодекс України у свою чергу передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами із земель державної або комунальної власності. Стаття 121 кодексу визначає, що кожен громадянин може отримати 2 гектари землі для ведення особистого селянського господарства, 10 соток землі у місті під житловий будинок та господарські будівлі (у селах ця норма трохи більша – 25 соток, у селищах – 15 соток), для садівництва – 12 соток, для дачного будівництва – 10 соток і ще 1 сотку під індивідуальний гараж.

Не дізнаєшся – не отримаєш

Здавалося б, усе просто: подаєш заяву з проханням надати безкоштовну земельну ділянку і отримуєш у власність визначені законом сотки чи навіть гектари.

Однак є один важливий нюанс: стаття 118 Земельного кодексу вимагає, щоб до клопотання громадянин додавав «графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки». Саме ці матеріали і стають головним каменем спотикання у реалізації права на землю, адже людина спершу має дізнатись, де є вільна земля, а вже потім звертатись до органів влади. Якщо особа володіє будинком чи іншим нерухомим майном і хоче приватизувати землю під ним, «графічні матеріали» не є проблемою, як і місцезнаходження ділянки. Труднощі виникають тоді, коли людина вирішує скористатись своїм правом на землю на території населеного пункту загалом.

Відтак перший крок до омріяних 10 соток чи 2 гектарів полягає у тому, щоб дізнатись, де є вільна земля. При цьому не обов’язково проживати на території конкретного міста чи села, щоб претендувати у ньому на землю: закон таких обмежень не встановлює. Та це аж ніяк це не спрощує завдання.

Через сайт «Доступ до правди» користувачі щотижня надсилають запити з одним і тим самим запитанням – про наявність вільних земельних ділянок, які ще не надані у користування та можуть бути передані у приватну власність під індивідуальну житлову забудову або ведення особистого селянського господарства. Відповіді на ці запити не перестають вражати своєю винахідливістю та вигадливістю.

Найулюбленіша бюрократична відмовка – гра у невизначеність розпорядника, хоча законодавство має досить однозначну відповідь з цього приводу.

Показовий приклад – запит користувача Романа з приводу вільних земельних ділянок в с. Хотів Києво-Святошинського р-ну Київської області. Запитувач звернувся до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів – до Держземагентства (у 2014 році трансформувалось у Держгеокадастр). Там йому відповіли, що не є розпорядниками подібної інформації та переадресували запит до Хотівської сільської ради як до належного розпорядника.

Однак у сільраді на 3 аркушах розписали, що «пошук вільних ділянок не входить до їх повноважень», ніяких реєстрів вони не ведуть і не зобов’язані і взагалі звертайтесь до… Держкомзему (такого органу на момент надання відповіді взагалі вже 3 роки як не існувало).

Відтак запитувач повторно змушений був звертатись до Держземагентства, де йому знову роз’яснили, що не володіють запитуваною інформацією і що вона має бути у виконкомів місцевих рад.

Щоправда, останнім часом запити дедалі частіше таки доходять до належного розпорядника. Громадянин Сергій шукав інформацію про наявність вільних земель державної та/або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у Городоцькому районі та Яворівському районі Львівської області. У Держгеокадастрі його запит перенаправили до місцевого відділення цієї держустанови, де громадянину надали узагальнену інформацію про площу та показники земель запасу та вільних земель державної власності, які не надані у власність чи користування. А ось місцеві сільські ради, до яких також було спрямовано запити, відповіли прямо, що вільних земельних ділянок у них немає.

Знайшла сотні гектарів вільної землі у межах села Вікторів Галицького району Івано-Франківської області й інша користувачка «Доступу до правди». Держгеокадастр відповів на її запит, що у населеному пункті є 413,93 га вільних земель, які ще не надані у користування та можуть бути передані безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Щоправда, для отримання детального переліку урочищ, де може бути здійснене відведення конкретної земельної ділянки для ведення ОСГ, громадянці порадили звернутись до сільської ради.

Громадянин Денис Нікулін звернувся напряму до Івано-Франківської міської ради і запитав про вільні земельні ділянки під забудову на території міста. Розпорядник виявився належний, а от відповідь невтішна: «на території міста Івано-Франківськ вільні земельні ділянки для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків відсутні». Не пощастило йому і з вільними ділянками у Чернівецькій області. Його запит до Путилівської РДА перенаправили у сільські ради Дихтинця та Усть Путила, однак у населених пунктах відповіли, що вільної землі у них немає.

Як бачимо, інформацією про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності володіють та розпоряджаються місцеві управління Держгеокадастру. А ось відомості щодо земель комунальної власності під забудову на територіях органів місцевого самоврядування надають міські, сільські та селищні ради. При цьому розпорядники не надають графічні матеріали чи точні координаті вільних ділянок і діляться лише узагальненими даними.

Стаття 24 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює, що «забезпечувати відкритість, доступність та  повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову» мають уповноважені органи з питань містобудування та архітектури та Держгеокадастр, а до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів – відповіді на запити фізичних та юридичних осіб зобов’язані надавати виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідні місцеві органи виконавчої влади.

Київ: як переслати, щоб послати

У столиці України цю норму зрозуміли по-своєму, і користуючись тим, що дані земельного кадастру досі не інтегровані до містобудівного кадастру, не надають інформації про вільні ділянки. Запити по землі КМДА пересилає на два департаменти – земельних ресурсів та містобудування і архітектури, кожен з яких вже має заготовлену відповідь.

Земельні ресурси зазначають, що не ведуть обліку вільних земельних ділянок в Києві у зв’язку з неможливістю визначити відповідність їх місця розташування містобудівній або іншій документації, а також наголошують, що з 01.01.2015 року діє заборона на передачу земельних ділянок з земель державної чи комунальної власності у власність фізичних та юридичних осіб для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування чи детального плану території.

Департамент містобудування та архітектури має свій набір аргументів, чому не може надати запитувану інформацію. З 2012 року у столиці створюють Містобудівний кадастр та «вживають дієві заходи», зокрема з 2013 року проводять «дослідну експлуатацію прототипу інформаційної моделі містобудівного кадастру», а також створили публічний геопортал містобудівного кадастру, який містить загальноміські проекти та програми, інформацію про зелені зони столиці, об’єкти культурної спадщини тощо.

І хоч міська програма розраховувалась на 2013-2015 роки, тобто вже мала бути завершена, на даний час дані земельного кадастру не інтегровані до містобудівного, про яких досі пишуть у майбутньому часі: «у процесі створення і забезпечення функціонування містобудівного кадастру» обіцяють  обмін інформацією з Держгеокадастром, Департаментом земельних ресурсів та іншими суб’єктами. Завершується відповідь вельми багатообіцяюче: «Офіційна інформація про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову, буде оприлюднена на сайті містобудівного кадастру міста Києва після її отримання».

Львів: може, й хоче, але не може

Не менш цікавим є пояснення Львівської міської ради з приводу того, чому вони не можуть надати інформацію про наявність вільної землі під індивідуальну забудову. Логіка наступна: резерв вільних земельних ділянок для нового будівництва у Львові практично вичерпався, оскільки межі міста зі всіх сторін затиснені сільськими та селищними радами і не змінювались з 1988 року, Генпланом 2010 року передбачені нові квартали лише для багатоповерхової житлової забудови, розміщення нової індивідуальної житлової забудови можливе лише шляхом трансформації існуючих дачних, садових та городніх кооперативів.

Водночас львівські чиновники стверджують, що відведення нових земельних ділянок для індивідуального житла можливе лише в існуючих кварталах шляхом… пошуку земельних ділянок, за якими не оформлено право власності, які не використовуються громадянами та які не обтяжені правами третіх осіб. «Систематизація таких земельних ділянок департаментом містобудування не ведеться, оскільки департамент не володіє інформацією про земельно-кадастрові дані. На неодноразові запити управління архітектури департаменту містобудування інформацію земельного кадастру відділ Держземагенства у м.Львові не надав», -  сказано у відповіді.

Також в установі додають: «Для пошуку та систематизації неосвоєних та вільних земельних ділянок в існуючих кварталах індивідуальної житлової забудови, визначення їх оптимальних параметрів та можливої адресної прив’язки  необхідно першочергово розробити детальні плани територій», а коштів на це, звісно, у міському бюджеті немає.

Бровари: земля як бінго

…За останні 5 років у Броварах, що під Києвом, своїм правом на приватизацію землі скористалось понад 700 мешканців. Переважно люди отримували у власність ділянки під наявним майном, однак траплялись і щасливчики, які витягнули виграшний квиток у «земельні лотереї», дивним чином «вгадавши» точне місце розташування нічийної землі та надавши належні графічні матеріали. Минулого року несподівано знайшлось ще й 19 ділянок для учасників АТО. Здавалось би, вільна земля вже давно закінчилась, хоча десятки людей продовжують подавати заяви на отримання ділянок, і отримують відмови.

Та броварчанин Микола не втрачав надії: ретельно проаналізувавши Публічну кадастрову карту, він знайшов кілька потенційно незайнятих місць, об’їздив їх та подав кілька клопотань, додавши саморобні графічні матеріали. І несподівано для всіх влучив у вільні 5 соток…

 

 

Аліна Дяченко, «Доступ до правди»