Використання піску і солі у зимовий період

Коментує Тетяна Олексіюк, експертка з доступу до інформації

Відмова Самбірської міської ради є протиправною з огляду на наступне.

Запитувач запитав інформацію, яка стосується розпорядження коштами місцевого бюджету, а саме інформацію щодо витрат піску та солі чи інших засобів протягом зими 2019-2020 року у місті Самборі та розміру коштів, витрачених на закупівлю цих засобів.

Розпорядник обґрунтовує свою відмову тим, що запитувачем недотримано форми запиту. Проте таке твердження не відповідає дійсності. Відповідно до статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити: ім'я запитувача (вказано), засіб зв'язку (у цьому випадку через сайт "Доступ до правди"), загальний опис інформації (вказано), підпис та дату (в цьому випадку зазначення імені запитувача є достатнім для належного оформлення запиту). Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року з цього приводу у пункті 9.6. зазначає:

"Контактна інформація (поштова адреса чи адреса електронної пошти, а також номер засобу зв'язку) необхідна для того, щоб розпорядник інформації мав змогу надіслати запитувачу відповідь на актуальну адресу, а також для зворотного зв'язку із запитувачем (наприклад, для уточнення запитуваної інформації, повідомлення про відправлення відповіді тощо).

Якщо у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов'язку, а саме надання відповіді на запит, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.

При вирішенні питання щодо того, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь-який розпорядник інформації повинен акцентувати увагу не на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити з того, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб.

Більше того, законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов'язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, наприклад звірення підпису із зразком, надсилання уточнюючих запитань тощо. Тобто запитувач може вказати будь-яке прізвище, ім'я, по батькові, і розпорядник не може і не повинен його перевіряти."

Також розпорядник стверджує, що поданий запит не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Слід зазначити, що у випадку подання запиту з використанням засобів електронного зв'язку (електронною поштою, з використанням форм на сайтах розпорядників чи через сайт "Доступ до правди") спеціальними нормами (тобто нормами, які підлягають застосуванню в першу чергу) є норми Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Щодо Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (розпорядник інформації на жаль не зазначив, яких саме вимог цього закону не дотримався запитувач) слід звернути увагу лише на положення статті 5 цього закону, яка передбачає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Вище ми вже проаналізували обов’язкові реквізити такого документу, як запит на доступ до публічної інформації. У цьому випадку обов’язкових вимог до оформлення запиту дотримано, а отже відмова розпорядника у наданні інформації є протиправною.

Раджу запитувачу невідкладно оскаржити цю відмову до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.