Про надання фотокопій документів

Микола Михайлович Кісіль

Доброго дня!

Верховна Рада України дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, прийняла Конституцію - Основний Закон України. (з преамбули КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ)
Звертаю увагу, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. (ст. 1 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ)
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. (ст. 3 КУ)
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. (ст. 21 КУ)
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. (ст. 22 КУ)
Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. (ст. 23 КУ)
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. (ст. 8 КУ)
Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. (ст. 15 КУ)
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ст. 19 КУ)
Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. (ст. 57 КУ)
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. (ст. 68 КУ)
Частиною 1-ю Статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що виключно Законами України визначаються - права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Основний закон яким визначено виключне право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, є Конституція України (254к/96-ВР), стаття 40.
Статтею 34-ю Конституції України (254к/96-ВР), гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, та право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Права передбачені ст.ст. 34, 40, 92 Конституції України (254к/96-ВР), є невідчужуваними, непорушними, не є вичерпними, гарантовані і не можуть бути скасовані, що закріплено ст.ст. 21, 22 Конституції України (254к/96-ВР).
Окрім Конституції України (254к/96-ВР), право на інформацію, відкритість, доступність, свободу обміну, достовірність і повнота інформації, гарантовано статтею 2-ю Закону України "Про інформацію". Статтею 3-ю Закону України "Про інформацію" гарантовано забезпечення доступу кожного до інформації, забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень.
Право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів закріплено статтею 5-ю Закону України "Про інформацію". Статтею 6-ю Закону України "Про інформацію" закріплено гарантію права на інформацію, яке забезпечується створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів.
Обов'язок суб'єктів владних повноважень створювати механізм реалізації права на інформацію визначено частиною 1-ю , статті 6-ї Закону України "Про інформацію".
Законом України "Про доступ до публічної інформації", статтею 21-ю визначено, при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Інформація , що становить суспільний інтерес, є інформація про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей, стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення, факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов’язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України , – не є інформацією з обмеженим доступом , що визначено статтею 17-ю Закону України "Про інформацію" і є предметом суспільного інтересу у відповідності до статті 29-ї Закону України "Про інформацію".
Також звертаю увагу, що чинними міжнародними договорами якими закріплено право на отримання інформації є КОНВЕНЦІЯ про захист прав людини і основоположних свобод, в статті 10-й якої сказано, що кожен має право на свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів та Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів, в статті 2-й якої вказано, що Кожна Сторона гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів і вживає необхідних заходів у своєму національному законодавстві для впровадження положень щодо доступу до офіційних документів, передбачених цією Конвенцією.
Спеціальний Закону України "Про доступ ло публічної інформації" має пріоритет перед іншими і повинен виконуватися усіма розпорядниками публічної інформації незалежно від законів, що регулюють їх діяльність (справа № К/800/10319/16)
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України «Про кооперацію» (Документ 1087-IV, чинний, поточна редакція — Редакція від 10.10.2022, підстава - 2518-IX).
Кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. (ст. 1)
Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. (ст. 2)
Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки. (ст. 6)
Правовим документом, що регулює діяльність кооперативу є Статут кооперативу. (ст. 8)
Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону.
Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України. (ст. 22)
Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. (ст. 41 Земельного кодексу України)
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. (ст. 42)
На виконання Закону України "Про Загальнодержавну програму
реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки" ( 1869-15 ) та Указу Президента України від 19.08.2002 N 723 ( 723/2002 ) "Про Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства", Державним Комітетом України з питань житлово-комунального господарства було видано наказ № 76 “Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій” від 17 травня 2005 року (Документ z0927-05,чинний, поточна редакція —Прийняття від 17.05.2005), яким було затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, визначено, що Прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
На підставі вищевикладеного, вимагаю забезпечити мені надання належним чином завіреної інформації з настуних питань:
1. Фотокопію Статуту юридичної особи з назвою ЖИТЛОВИЙ КООПЕРАТИВ «ВЕЛЕТЕНЬ» код ЄДРПОУ 03105254.
2. Фотокопію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи з назвою ЖИТЛОВИЙ КООПЕРАТИВ «ВЕЛЕТЕНЬ» код ЄДРПОУ 03105254.
3. Архівну копію оригіналу акту на право власності чи користування земельною ділянкою (фотокопію договору оренди земельної ділянки) яку призначено для обслуговування багатоквартирного будинку за адресою: місто Харків, вул. Гвардійців Широнінців (Гвардійців-Широнінців), будинок № 44.
Відповідь на запит надати в хронологічній послідовності, в порядку до поставлених питань. В разі неможливості надати відповідь перенаправити до уповноваженої особи чи органу. Повідомити про отримання та реєстрацію запиту, реєстраційний номер за яким було зареєстровано даний запит та повідомити про переадресацію запиту в разі неможливості надати обґрунтовану відповідь.

З повагою,

Микола Михайлович Кісіль

Микола Михайлович Кісіль

Доброго дня!

Ви отримали Запит від 11 грудня 2022 року? Повідомте про отримання та реєстрацію запиту, реєстраційний номер за яким було зареєстровано даний запит.

З повагою,

Микола Михайлович Кісіль

Міністерство юстиції України

13-12-2022 15:50, Микола Михайлович Кісіль написав:

показати цитоване

Ваш запит було зареєстровано 12.12.2022 за №ПІ-К-3418.
--
З повагою, відділ інформаційно-довідкового забезпечення Управління
забезпечення та документообігу Міністерства юстиції України.

Микола Михайлович Кісіль

Доброго дня!

Дякую!

З повагою,

Микола Михайлович Кісіль

Міністерство юстиції України

1 Attachment

[ Email has no body, please see attachments ]