Непослідовність антиолігархічних змін

Нам невідомо, чи відповідь на цей запит була інформативною. Якщо ви Влад, будь ласка, авторизуйтесь і вкажіть, наскільки успішним був запит.

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

У народа України на тлі останніх подій та на основі аналізу часу після Майдану обгрунтовано виникають найважливіші запитання. Чому не ведеться послідовна боротьба з олігархами-зрадниками? Чому не націоналізуються підприємства Ахметова, Фірташа, Лєвочкіна та подібних представників крупного капіталу, які неодноразово заплямували себе сепаратистськими діями та продовжують збільшувати свої статки вже навіть на окупованій території? Чому Ахметов володіє цілими секторами економіки? Чому нічого навіть не чути про демонополізацію економіки? Чому тягар військових витрат у окупованих областях не перекладений на тих олігархів, що володіють діючими підприємствами та власністю на окупованій території, де можна було б для цього запровадити спеціальне положення відповідно військовому стану? Чому в Україні продовжують успішно працювати російські банки? Чому у США у свій час було можливо виграти справу народу проти Рокфелера щодо демонополізації економіки, а в Україні навіть відвертих зрадників серед олігархів ніхто не турбує? Чому підприємства колабораціоніста Рено у Франції були націоналізовані у часи другої світової війни, а підприємства проросійських олігархів та сепаратистів процвітають? Чому в Україні нічого не можливо? Тому що керівництво здебільшого складається з олігархів та їх наймитів? Ворон ворону ока не виклює? Народ України не дурний і достатньо освічений, він все бачить і розуміє і поступово втрачає довіру до керівництва країни, яке не бажає впроваджувати демократичні реформи. Якщо керівництво зрадить сподівання народу, то Україна втратить останній шанс бути вільною та незалежною у всіх відношеннях. А керівництво буде змите у каналізацію історії як приклад політичних невдах у кращому випадку, або зрадників свого народу у найбільш вірогідному розумінні. Чому не запрошений залишитися на посаді губернатора Ігор Коломойський, який в останню чергу повинен був потерпати від якіхось санкцій керівництва країни? Недовіра народу зростає, і якщо керівництво України не скласть свій головний історичний іспит, то наслідки будуть страшні.

З повагою,

Влад

infzapyt, Верховна Рада України

1 Attachment