Розсекречення декларацій працівників СБУ: що стало підставою для рішення ВСУ

10 Жовтня 2019 11:10

Найцікавішою з точки зору розвитку практики законного обмеження доступу до інформації є справа за позовом громадської організації Центр протидії корупції до Служби безпеки України та інших. Про це пише юристка Оксана Ващук-Огданська в огляді судової практики Верховного Суду, що стосується відновлення права на доступ до декларацій силовиків.

Однією з позовних вимог у ЦПК вказали: «визнати протиправним та скасувати рішення державного експерта з питань державних таємниць … в частині віднесення до державної таємниці інформації, що міститься в деклараціях особового складу СБУ, повідомленнях про суттєві зміни майнового стану в частині віднесення до державної таємниці інформації, що міститься в деклараціях голови СБУ, його заступників, начальників підрозділів Центрального управління СБУ, їх заступників, начальників регіональних органів СБУ, їх заступників, слідчих СБУ»;

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову повністю, позаяк вважав такі дії правомірними. Натомість Верховний Суд, скасовуючи ці рішення, зазначив: «…державний експерт, приймаючи рішення про віднесення до державної таємниці конкретних відомостей, повинен перевірити відповідність обмеження доступу трьом критеріям (вимогам) тесту, передбаченого частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тобто, в рішенні державного експерта з питань таємниць має бути вказано, в яких інтересах обмежується інформація, в чому полягає істотність шкоди інтересам, що захищаються шляхом обмеження доступ до інформації, а також аргументи, які доводять, що суспільний інтерес в доступності конкретної інформації не переважає шкоду, яка може бути надана захищеному інтересу…

Надання відповідних і достатніх аргументів щодо дотримання статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема щодо дотримання трискладового тесту щодо кожного виду інформації, що засекречується, необхідне також для дотримання однієї з умов виправданості втручання у право на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме необхідності в демократичному суспільстві».

Річ у тім, що далеко не в кожному судовому рішенні у справах, що стосуються обмеження доступу до інформації, згадується «про трискладовий текст». У цій справі незастосування розпорядником, а також судами, що її розглядали, трискладового тесту стало підставою для скасування їхніх рішень. Це має неабияке значення для забезпечення прав запитувачів, адже впровадження трискладового тесту у повсякденну роботу розпорядників є нагальною потребою у розвитку практики застосування законодавства про доступ до публічної інформації. І, як вказує Верховний Суд, така практика відповідає європейським стандартам.

Ще одним важливим положенням цієї постанови є позиція Верховного Суду з приводу того, хто має право оскаржувати рішення розпорядника про обмеження доступу до публічної інформації.

Дуже часто в судових спорах з приводу неправомірної діяльності органів влади, яка не пов’язана з наданням інформації за запитами (приміром, неоприлюднення дати та проекту порядку денного сесії місцевої ради або проекту її рішення тощо), розпорядники замість того, щоб доводити правомірність своїх діянь, просять закрити провадження по справі, оскільки права позивача начебто не порушені. Тож і права подавати позов у нього немає. Так сталося й у випадку, про який говоримо.

Читайте також: Щодо неправомірності відмови СБУ надати декларацію Баканова: «Доступ регламентовано законом, а не правилами системи»

Верховний Суд у відповідь зазначив: «Враховуючи практику Європейського суду та види статутної діяльності позивача, суд приходить до висновку, що позивач ГО «Центр протидії корупції» може розглядатись як суспільний контролер в сфері запобігання корупції, який в результаті своєї діяльності повідомляє суспільно необхідну інформацію та створює дискусійні майданчики для обговорення питань у сфері протидії корупції.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням державного експерта з питань державних таємниць … віднесено до державної таємниці абсолютно всю інформацію, яка міститься у деклараціях особового складу Служби безпеки України, що, в свою чергу, робить її недоступною для дослідження, моніторингу та аналізу з боку громадянського суспільства, в тому числі позивача.

Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що спірне рішення позбавляє позивача будь-якої можливості здійснювати свою статутну діяльність та реалізовувати конституційне право на вільний збір інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України».

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу  й постановив скасувати постанови двох попередніх інстанцій. 24 жовтня 2018 року справу направили на новий розгляд.

Нагадаємо, у грудні 2016 року журналісти програми «Схеми» повідомили, що СБУ засекретила декларації своїх працівників і до них не має доступу навіть НАЗК.

6 березня 2017 року громадська організація «Центр протидії корупції» подала до суду на Службу безпеки України через засекречення інформації про декларації співробітників цього відомства.

«Визнання керівництвом СБУ інформації про декларації державною таємницею, подачу декларацій не до НАЗК, а у власну закриту систему невідомого походження, доступ до якої мають тільки в службі, активісти вважають незаконним», – заявили в організації.

23 жовтня 2017 року Окружний адміністративний суд Києва повністю відмовив у задоволенні позову «Центру протидії корупції», визнавши засекречування електронних декларацій керівництва Служби безпеки України законним.

25 січня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу громадської організації «Центр протидії корупції» без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Києва від 23 жовтня 2017 роки без змін.

«Доступ до правди»

Джерело: ЦЕДЕМ