Олена Шуляк: Цифровізація – універсальні ліки від багатьох хвороб у державі, і для доступу також

16 Грудня 2020 07:19

106189 1 large

Олена Шуляк   заступниця голови депутатської фракції партії «Слуга народу».

До обрання народною депутаткою займалась підприємницькою та громадською діяльністю. Вона працювала у девелопменті та будівництві, є сертифікованою аудиторкою, віце-президенткою з фінансів української філії міжнародної організації Young Presidents’ Organization, була керівницею Наглядової ради Української будівельної спільноти (Ukrainian Building Community; 2014 —2015 рр.), членкинею правління та  керівницею сектору «Будівництво» Офісу ефективного регулювання (BRDO), співзасновницею Спілки українських підприємців (СУП).

У парламенті Олена Шуляк є заступницею голови Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування,  а також входить до складу Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів корупції в органах державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Ми поінформували депутатку про діяльність робочої групи під головуванням народної депутатки Євгенії Кравчук, заступниці голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ, яка напрацьовує суттєві правки до законопроекту 2381 та інших законопроектів, покликаних вдосконалити сферу доступу до публічної інформації в Україні.

Одне з завдань групи – узгодити українське законодавство з доступу з положеннями нещодавно ратифікованої Конвенції Тромсо (доступу до офіційних документів), а також врахувати інші експертні пропозиції, які пролунали під час експертного обговорення «Законотворчість у сфері доступу до публічної інформації: сучасний стан та перспективи».

Фахівці, які виступили під час заходу, очолили підгрупи робочої групи.

Нагадаємо, законопроект № 2381 пропонує достатньо суттєві правки до Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема:

 удосконалення визначення публічної інформації;
 підвищення штрафів за порушення права на доступ до публічної інформації;
 можливість направлення протоколу про адміністративне порушення посадовій особі поштою. Це усуне проблему вручення оформленого відповідно до закону протоколу у випадку небажання посадових осіб зустрічатись з контролюючим органом;
 посилення захисту викривачів;
 і нарешті до вирішення питання про створення окремого Уповноваженого з питань захисту права на доступ («інформаційного комісара») до публічної інформації пропонується значно розширити повноваження Уповноваженого з прав людини.

Як ви вважаєте, чому в демократичній країні громадяни мають отримувати на свій запит інформацію щодо діяльності влади, кадрових призначень та витрати коштів?

Доступ до публічної інформації — інструмент цивілізованої адекватної країни. Якщо держава працює на своїх громадян, вона не повинна від них нічого приховувати. Тому згаданий закон корисний. Більше того, він дає можливість отримати інформацію швидше, ніж це можливо зробити через депутатське звернення: якщо згідно з статтею щодо депутатських звернень, я очікую на відповідь протягом 10-ти днів, то, користуючись вже згаданим законом, інформацію можна отримати впродовж 5-ти. Важливо й те, що право доступу до публічної інформації, завдяки цьому документу, є у всіх, незалежно від статусу: і представники ЗМІ, і фізичні особи, і чиновники можуть цим правом скористатися.

Яку інформацію доцільно обмежувати у доступі для широкого загалу?

Тут мої погляди синхронізуються з засадами, викладеними в Конвенції Ради Європи (ТРОМСО) про доступ до офіційних документів. Цікаво, що запустила її в дію саме Україна, яка ратифікувала документ 10-ю серед європейських країн. Згідно з ним, доступ до публічної інформації обмежується в інтересах національної, громадської безпеки, міжнародних відносин. Окрім того, її можуть приховати під час важливих розслідувань, або ж при перевірці чи під час контролю з боку держорганів. Разом з тим, слід не забувати й про приватне життя та захист інших законних комерційних чи економічних інтересів.

Наголошу, що згадана Конвенція передбачає надання навіть обмеженої для громадськості інформації за умови, якщо вона суспільно важлива (це впливає на переважну більшість жителів країни). Як приклад — історія з Конституційним судом. Після скандалу з деклараціями та величезного суспільного запиту, глава КСУ сказав про готовність розсекретити для журналістів (а відтак, і громадськості) службові стратегічні документи.

Чи підтримаєте ви законопроект №2381, який має внести зміни у сферу доступу до публічної інформації і які зміни в цій сфері вважаєте доцільними?

Сказати точно, чи підтримую цей законопроект, я зможу тільки тоді, коли побачу фінальну версію. Ми знаємо, що «диявол криється в деталях», тому слід вивчити документ перед голосуванням. Що знаю точно — законодавство слід вдосконалювати і покращувати. У міжнародному рейтингу якості доступу до інформації Global Right to Information Rating в 2011-му Україна займала 10-е місце. З тих пір ми поступилися дев’ятьма сходинками, і зараз знаходимося на 19-му. Це сигнал того, що пора щось змінювати. Цієї ж думки дійшли і експерти та депутати, які об’єдналися в робочу групу, яка допрацьовує законопроект №2381. Спеціалісти вносять зауваження та правки в цей документ, щоб він відповідав міжнародним нормам та ефективно працював у нашому правовому полі. До складу вже згаданої групи увійшли фахові експерти, тому я впевнена, що вони підготують оптимальний варіант версії законопроекту, з яким ми  працюватимемо далі.

А щодо доцільності законодавчих змін у сфері отримання інформації, то тут точно підтримую цифровізацію. Адже це універсальні ліки від багатьох хвороб у державі, зокрема, корупції. Аналізуючи наш досвід створення Єдиної електронної системи в будівництві, я бачу дуже багато плюсів. Це і прозорість, і відкритість даних, і доступність. Тому, впевнена, цифровізація була б корисною у всіх галузях.

В експертному середовищі обговорюється необхідність посилення контролю за виконанням законодавства по доступу. Для цього є два шляхи – збільшити обсяг повноважень Уповноваженого з прав людини або створити новий орган – Інформаційного комісара, що опікуватиметься питаннями контролю за доступом. Чи підтримуєте ви ідею створення нового органу задля покращення виконання законодавства про доступ?

Слід проаналізувати, яке навантаження нині має уповноважена з прав людини. У звіті її роботи за 2019-й йдеться про 10 937 повідомлень про порушення прав саме в плані доступу до інформації. За результатами розгляду яких (та за активного сприяння громадськості та міжнародної спільноти)  здійснено 142 моніторингові візити та складено і направлено на розгляд до суду 286 протоколів про адміністративні правопорушення.

Думаю, для належного реагування на звернення громадян та надання вчасних відповідей щодо розширення можливостей в плані доступу до публічної інформації, має бути і  ефективний державний контроль. Можливо, створення відповідного органу і справді могло би забезпечити якісну держполітику в цій сфері.

Втім, питання також у тому, які повноваження матиме цей орган, і чи справді діятиме не лише на папері. Добре те, що ефективно. Тому тут потрібно зважувати всі «за» і «проти», вести дискусії щодо цього питання, а ще краще  – провести комітетські слухання, щоб зрозуміти, хто найефективніше забезпечуватиме право українців на доступ до публічної інформації.

«Доступ до правди»