Голова підкомітету з питань регулювання публічних закупівель та ефективного управління державним і комунальним майном Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Олексій Мовчан прийшов до парламенту з громадського сектору, де займався реформуванням сфери управління майном.

Він переконаний, що якісне й ефективне законодавство в сфері доступу до публічної інформації, особливо щодо комунального, державного майна, його управління, витрачання бюджетних коштів – це ефективний інструмент боротьби з корупцією.

Однак зараз, за словами депутата, складається враження, що в сфері доступу «ніхто нікому нічого не винен».

Нагадаємо, нині робоча група під головуванням народної депутатки Євгенії Кравчук, заступниці голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ, напрацьовує суттєві правки до законопроекту 2381 та інших законопроектів, покликаних вдосконалити сферу доступу до публічної інформації в Україні. Одне з завдань експертів – врахувати пропозиції, які пролунали під час  обговорення «Законотворчість у сфері доступу до публічної інформації: сучасний стан та перспективи», тим паче, що фахівці, які виступили під час заходу, очолили підгрупи робочої групи.

Ми поспілкувались з народним депутатом про інформаційне законодавство та нагляд за його дотриманням.

- Які проблеми ви би виокремили в сфері доступу до публічної інформації?

- У нас слабке законодавство. По суті, ніхто нікому нічого не винен. З мого досвіду, розпорядники часто не дотримуються вимог закону «Про доступ до публічної інформації». Запитувану інформацію просто не надають! Є також проблема в тому, що медіа викривлюють ту інформацію, яку отримують у відповідь на запити. Я особисто не аналізував законодавство щодо доступу до публічної інформації, але скажу так: варто посилити відповідальність за ненадання інформації.

- Яке ваше ставлення до ідеї створення інституту інформаційного комісара?

- Поки не розумію, нащо штампувати інституції. Переконаний, що має бути посилено функції і повноваження Уповноваженого з прав людини як інструменту парламентського контролю за доступом до публічної інформації.

«Доступ до правди»