Марія Мезенцева була обрана до Верховної Ради від партії «Слуга народу». До цього – була депутаткою Харківської міської ради.
У парламенті вона є заступницею голови комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом, а також головою підкомітету з питань наближення законодавства України до законодавства ЄС і членкинею Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.
Ми поінформували депутатку про діяльність робочої групи під головуванням народної депутатки Євгенії Кравчук, заступниці голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ, яка напрацьовує суттєві правки до законопроекту 2381 та інших законопроектів, покликаних вдосконалити сферу доступу до публічної інформації в Україні.
Одне з завдань групи – узгодити українське законодавство з доступу з положеннями нещодавно ратифікованої Конвенції Тромсо (доступу до офіційних документів), а також врахувати інші експертні пропозиції, які пролунали під час експертного обговорення «Законотворчість у сфері доступу до публічної інформації: сучасний стан та перспективи».
Чи користувалися ви законом «Про доступ до публічної інформації». Який маєте досвід написання запитів – позитивний, негативний?
Я відправляю багато запитів на публічну інформацію, і досвід є різним: буває, приходить якнайповніший виклад даних, які мене цікавили і моїх виборців, бувають затримки і недостовірні дані взагалі. Попри те, що відповідь на запити є обов’язком державних органів, вони далеко не завжди його виконують. Також мені надходить безліч скарг, в яких люди скаржаться на затримку відповідей щодо надання публічної інформації. На жаль, культуру доступу до інформації в Україні потрібно суттєво підвищувати.
Що, на вашу думку, треба змінити у чинному законодавстві з доступу?
Як заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом, я виступала на Комітеті на захист ратифікації Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсо).
Ратифікувавши зазначений міжнародний договір, Україна стала десятою країною, необхідною для набрання конвенцією чинності – це безумовно сприятиме покращенню нашого міжнародного іміджу у Раді Європи, зокрема ПАРЄ, членкинею постійної делегації до якої я є теж.
На цих майданчиках неодноразово порушувалося питання щодо українського законодавства про доступ. Резюме міжнародних експертів: в Україні один з найкращих та найпрогресивніших законів в Європі, але водночас нам треба забезпечити його виконання. Нам потрібно посилювати контроль та відповідальність за ненадання інформації на запит про доступ до такої публічної інформації.
Чи підтримуєте ідею створення інституту інформаційного комісара, який займатиметься питаннями захисту права на доступ до інформації? Чи виступаєте за посилення ролі Уповноваженого ВРУ з прав людини, який здійснює парламентський контроль?
Дане питання потрібно розглядати в двох площинах: по-перше, побутує думка, що створення нового органу породжує нові проблеми та видатки, а ось ефективність ніхто не досліджує, по-друге, це перевантаженість скаргами офісу Уповноваженої ВРУ з прав людини.
Відповідно до звіту експерта Ради Європи Наташи Пірч-Мусар «Повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та законодавство у сфері доступу до публічної інформації. Аналіз законодавства та рекомендації» вказується, що «першою і найважливішою рекомендацією для України є створення незалежного (спеціального) інституту Інформаційного комісара або комісії, який має бути єдиним органом другої інстанції з розгляду звернень/скарг щодо порушення права на доступ до інформації».
Враховуючи усі можливі «підводні камені» при формуванні та становленні нового для нашої країни інституту, я б виступала на початковому етапі за посилення прав та контрольних функцій Уповноваженого, а згодом – заснування повноцінного інституту інформаційного комісара або омбудсмана.
«Доступ до правди»
