2381: «Зради» і «перемоги» запропонованих змін до адмінкодексу

17 Липня 2020 07:24

1

Проект № 2381 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері доступу до інформації щодо вдосконалення їх окремих положень» є комплексним і стосується багатьох питань, але найбільш цікавим є комплекс змін до КУпАП в аспекті посилення відповідальності за порушення в сфері доступу до публічної інформації та звернень громадян.

По-перше, автор проєкту пропонує, щоб військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів внутрішніх справ, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України несли адміністративну відповідальність за порушення права на доступ до інформації та права на звернення. Наразі за чинним законодавством вони несуть відповідальність за дисциплінарними статутами, що призводить до неможливості притягнення до відповідальності вказаних осіб за відповідні порушення на практиці. Тому запропоновані зміни можуть тільки вітатись.

Проєктом запропоновано збільшити строки притягнення до відповідальності та суми штрафів, що також безперечно сприяє дотриманню законодавства в сфері доступу до публічної інформації розпорядниками. 

Можна також відзначити як прогресивні пропозиції змінити порядок вручення протоколів про адміністративні порушення.

Проєктом пропонується, щоб протокол за правопорушення, вчинене посадовою або службовою особою державного органу, органу місцевого самоврядування, створених такими органами підприємств, установ та організацій, вручався не тільки особисто, але й також міг бути надісланий поштою за місцем роботи такої особи. І до такого протоколу також додається роз’яснення для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав і обов’язків, передбачених статтею 268 цього Кодексу.

Така новела, на перший погляд, викликає сумніви щодо дотримання прав особи, в чиїх діях вбачається правопорушення. Але якщо врахувати, що протокол не є остаточним рішенням наглядового органу, яке напряму впливає на юридичний стан особи, це змінює ситуацію. Адже він все одно підлягає розгляду в суді, в якому особа може представити свою позицію, сформовану у разі необхідності за допомогою адвоката. Тоді такий спосіб повідомлення особи про протокол не виявляє ризиків порушення прав і свобод порушника. 

Креативними також є запропоновані зміни, які надають можливість складати протокол про адміністративне порушення в сфері доступу до публічної інформації не тільки уповноваженим особам Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, але й іншим особам за дорученням Уповноваженого з прав людини.

 

Читайте також:    Людмила Опришко «2381: Як зробити відповідальність за порушення доступу невідворотною?»

 

Для чого це? Хто такі інші особи? Як їх будуть обирати? Чи можливо взагалі не представникам органів влади складати адмінпротоколи? Чи порушує це права особи, щодо якої складається протокол?

Справді виникає ціла низка питань, які потребують роз’яснення.

Особисто я оцінюю таку пропозицію як позитивну та необхідну. Всім відомо про те, що Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини мав та має досить обмежений ресурс, який недостатній для забезпечення належного та своєчасного реагування на всі випадки порушення законодавства в сфері доступу до публічної інформації. 

З огляду на те, що в найближчому майбутньому очікувати збільшення відповідного ресурсу в межах Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини (Офісу Омбудсмана) об’єктивно неможливо, залучення пулу експертів та передання їм повноважень через доручення Уповноваженого може стати виходом із складної ситуації відсутності належного ресурсу.

Хто має бути такими залученими експертами очевидно має вирішувати Уповноважений з прав людини. Однак, на моє переконання, вони мають бути щонайменше юристами за освітою, мати достатній досвід правозастосування в сфері доступу до публічної інформації, пройти спеціальне навчання з питань складення адміністративних протоколів та користуватись довірою Уповноваженого з прав людини та суспільства. На моє переконання, у нас достатньо фахових громадських організацій, які на професійному рівні займаються захистом права на доступ до публічної інформації, які б могли делегувати  своїх представників для підтримки в цій діяльності Уповноваженого з прав людини.

Іншим питанням, яке може викликати супротив введенню таких змін, є питання можливого порушення прав осіб, щодо яких складається протокол про адміністративне правопорушення такими залученими експертами.

Чи може експерт при складенні протоколу і його врученні порушити права відповідної особи? Звичайно, так. Але цей ризик є таким самим, як і у випадку, коли протокол складається уповноваженими працівниками Секретаріату Уповноваженого з прав людини.

Чи може це призвести до катастрофи? Ні, оскільки складений протокол сам по собі не має наслідків для прав і обов’язків особи, він є тільки відображенням позиції експерта щодо ймовірного порушення.

Повторю: такий протокол все одно буде розглядатись судом і саме суд буде по суті вирішувати, чи правий експерт в своїй позиції, чи дотримані права порушника при складенні протоколу і чи може він бути підставою для рішення суду про притягнення до відповідальності.

Ефективність діяльності залучених експертів, їх помилки будуть відображатись в судовій практиці, яка надасть можливість Уповноваженому або забирати мандат у непрофесійного експерта, або продовжувати з ним співпрацювати.

Браку ресурсів та необхідність забезпечити ефективне і своєчасне реагування на випадки порушення вимагає креативних рішень. Таким рішенням якраз може стати запропонована новела щодо залучених з громадського сектору експертів.

 

Ірина Кушнір, експертка ГО «Український інститут з прав людини», екс-представниця Уповноваженого з прав людини – начальниця управління з питань підготовки конституційних подань та дотримання права на доступ до публічної інформації