Власники «Праги»: розділяй і добудовуй

10 грудня 2015 10:22

%d0%9f%d1%80%d0%b0%d0%b3%d0%b0_%d0%b3%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%bd%d0%b5

Готель «Прага»  - це будинок на Володимирській з фантастичними ажурними балконами. А щоб побачити найкрасивіше треба високо підняти голову – там нагорі є аттиковий поверх, який виглядає як витончений дамський капелюшок: там колись був ресторан, славний не тільки кухнею, а й видами – весь Київ на долоні. Там жила розкіш.

Сам будинок «народився» 1880 року, архітектор Олександр Шіле. Це від початку був готель, який називався «Номери Ільїнської», з боку вулиці Золотоворітської будівля мала суміжний прибудований флігель. З 1901 будівля перейшла до Вацлава Вондрака і стала «Прагою».

Вондрак брав участь в антиавстрійському опорі, був головою Спілки чеських товариств у Росії, заснував у Києві чеську школу. Його дружина Софія Вондракова була солісткою Київської опери.

Вулиця Володимирська, 1910-ті роки (с) Видавництво «Варто»

Невипадково саме в готелі у Вондрака проживав Ярослав Гашек, який тут писав «Пригоди бравого вояка Швейка під час війни».

Тут зупинялися і подовгу жили Володимир Васнецов, Вільгельм Котарбінський, Федір Кричевський, Симон Петлюра. Кажуть, що графік Григорій Гавриленко, котрий як і багато хто з геніїв, що не догодили радянській владі, жив у скруті, дуже любив обідати у розкішному ресторані «Прага», куди він приходив і замовляв найдешевшу страву – суп. А ще про «Прагу» говорили, що це був улюблений в Києві ресторан Рихтера.

Це не колаж, а один кадр. Банкетну залу в атиковому поверсі знято крізь скло. (с) Наш Киев

Про власників: з оффшорів і чуток

Ми детально подаємо виклад усієї реєстрової інформації по власниках «Праги», проте усвідомлюємо, що це для багатьох настільки ж захоплива інформація як початок Старого Заповіту. Тому якщо ви не хочете покроково з’ясовувати, хто породив Фареса і Зару від Фамари, а хто Вооза від Рахави у заплутаному родоводі «Праги», рекомендуємо в цьому розділі прочитати лише фрагменти, виділені жирним шрифтом.

Згідно з Реєстром речових прав на нерухоме майно, власником будинків Володимирська, 36 і Золотоворітська, 11, тобто усього готельного комплексу «Прага», є ПрАТ «Л-Капітал».

У свою чергу власником «Л-Капіталу» є британська компанія «Харвест Інвестментс Солюшнс». Офіційну історію менеджменту та власників HARVEST INVESTMENTS SOLUTIONS LIMITED легко прослідкувати за британськими реєстрами.

Компанію засновано 28.04.2009 року. Тоді в її установчих документах у Британії значилася директором Барбара Каган (Barbara Kahan). Проте перереєстрація директора відбулася в день заснування компанії: заснувавши фірму, Барбара одразу звільнилася, новим директором стала Георгіна Папапетроу (Georgina Papapetrou), яка залишалася керівником фірми-засновника українського «Л-Капіталу» від 28 квітня 2009 до 1 квітня 2015 року.  На 28.04. 2009 Георгіна також є єдиним акціонером компанії (в неї 1 частка з однієї).

Згідно з британським реєстром Companies House, який фіксує не тільки історії власності компаній, а й зміни позицій власників та менеджменту (директорів, секретарів), Барбара Каган, 1931 року народження, мала 18 312 призначень (appointments), з них активними є 56. У її наступниці в «Харвесті» Георгіни Папапетроу призначень не так багато, проте теж чимало –  48 appointments, з них актуальні – 39.

13.08.2013 у структурі власності Harvest Investment Solutions уже зафіксовано два акціонери:

Highwealth Holdings LTD - 50

Goldshine Holdings LTD – 50

Обидва оффшори зареєстровано в Гонконгу.

Цікавішою з них є перша – Highwealth Holdings LTD. Зараз цей оффшор закритий, він проіснував 1266 дні – від 7 червня 2012 року до 1 жовтня 2015 року. Згідно з offshoreleaks, оффшор-провайдером (інакше кажучи, операційним центром) цієї компанії є величезний оффшорний кущ Commonwealth Trust Limited (CTL), який International Consortium of Investigative Journalists (ICIJ) в своєму розслідуванні називає «лабіринтом грошей» і стверджує, що має у своєму розпорядженні документи, які доводять зв'язок CTL із 23-ма компаніями, пов’язаними із переміщенням грошей та приховуванням їх походження. 

Зокрема ICIJ доводить зв'язок CTL зі справою Магнітського, статками Дмитра Фірташа та Мухтара Аблязова. Саме через CTL реєструвалася оффшорна компанія Фірташа Group DF Limited. Між іншим, це було у 2006 році, незабаром після того як він публічно визнав, що є мажоритарним власником «РосУкрЕнерго».

У квітні 2013 року британський Harvest Investment Solutions, безпосередній власник українського «Л-Капітала», звернувся до Господарського суду Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарське об'єднання "Ліко - Холдінг"» про стягнення заборгованості в сумі 24858635,13 доларів США, і виграв суд. «Ліко-Холдинг» пов’язують з екс-регіоналом Ігорем Лисовим.

У 2015 році спостерігаємо зміни в структурі власності «Харвесту»: звіт 24.02.2015 фіксує переведення 100% часток на Goldshine Holdings LTD.

Звіт 25.03.2015 уже зареєстрував ім’я нового власника Harvest Investment Solutions – Фітос Ставрінідес (Phytos Stavrinides), 1950 року народження. Трохи згодом Фітос стає і директором «Харвесту».

На відміну від Барбари Каган та Георгіни Папапетроу, Фітос мав за своє життя лише 6 призначень, з яких, крім «Харвесту», актуальними є три.

І останнє: Барбара Каган, Георгіна Папапетроу та Фітос Ставрінідес усі є родичами.

Як це розуміти: зміни в структурі власності та управлінні компанії, найімовірніше, пов’язані зі зміною власника. Проте оскільки у «Харвеста», крім «Л-Капіталу» нічого більше немає, а у «Л-Капіталу» нічого немає крім «Праги», то можемо стверджувати: ідеться про зміну власника будинку, яка прослідковується на рівні засновника британського засновника. Простіше кажучи: відбулася купівля-продаж дорогої нерухомості в центрі Києва через підставні компанії.

Зміна родича на родича означає, що далеко не ходили: переоформилися на місці. Адже реального відношення до бізнесу «своїх» компаній директори британського засновника української компанії не мають. Їхній бізнес інший – приховувати походження грошей.

Неофіційна інформація: про продаж будинку говорять, що будівлю тривалий час намагалися продати, але продали тільки у дні Майдану (по датах не збігається, але папери могли оформляти пізніше). Ще на ринку історичних споруд Києва говорять, що за «Прагу» правили відносно низьку ціну – 2 тисячі доларів за метр, тому багато хто накидав на готель оком. І – швидко його заплющував.

Бо ціна називалася за квадратний метр, та лише будівля по Володимирській, 36 – це  3 913 кв. м., а в комплекс також входять три будівлі за адресою Золотоворітська, 11 – 323 кв.м, 854 кв. м та 720 кв. м.

Прізвище власників на ринку нерухомості Києва добре відомі. Кажуть, що раніше будинком володів Володимир Якубенко. Він буквально в останньому стрибку перепродав будівлю Едуарду Ставицькому, який одразу після того подався в світи. Чи є той Якубенко, що власник «Праги», тим самим Якубенком, який був заступником голови правління «Нафтогазу України» і головою ДК «Газ України», а Ставицький – тим самим міністром енергетики, наближеним до родини Януковича, через якого проводилося виведення Межигір’я з державної власності, наше видання не має підстав стверджувати. У житті можливі будь-які збігиJ)

Пам’ятка чи ні?

Влітку 2014 року, тобто тоді як за нашими даними зміна власника уже відбулася, «Л-Капітал» активізував свої дії щодо будинків Володимирська, 36 та Золотоворітська, 11.

Готель «Прага», 1930-ті роки (с) Видавництво «Варто»

Улітку компанія легко виграла суд у Міністерства культури та Управління охорони культурної спадщини КМДА. Міністерство культури на суд надало свої пояснення у письмовому вигляді. Апеляції подано не було.

«Л-Капітал» вимагав у суду зокрема визнати протиправними дії Управління охорони культурної спадщини, який включив будинок по вул. Золотоворітська, 11 у перелік складових комплексу (ансамблю) об'єкта культурної спадщини; скасувати відповідний наказ Міністерства культури; зобов’язати Мінкульт погодити Приватному акціонерному товариству «Л-Капітал» історико-містобудівне обґрунтування реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б').

Суд було виграно на підставі того, що облікова картка на готельний комплекс фігурувала під номером Володимирська 36/11 – комплекс готелю «Прага» досить великий, займає цілий квартал, і має, по суті, два фасади – один на Володимирську, другий – на Золотоворітську.

Висновок суду такий: «Відповідно до інформації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 36105 (Т-2014) від 23.06.2014 року інвентарна справа на будинок по вул. Золотоворітській, 11 у м. Києві була створена у 1946 році. Вищевказаний будинок введено в експлуатацію до 1917 року і з того часу поштова адреса не змінювалася. Таким чином, будинок за адресою м. Київ, вул. Золотоворітська, 11, не може вважатися, розташованим за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 36/11».

Також суд пише, що окремого обґрунтування по будівлі Золотоворітська, 11 немає. Так що Володимирська, 36 – це пам’ятник, а причому тут Золотоворітська, 11? Ні при чому.

«Це однозначно єдиний комплекс – одна будівля була основною, а в другій були службові приміщення, але історично це була одна садиба», - пояснює «Доступу» позицію Міністерства культури Яків Діхтяр, начальник Управління Охорони нерухомої культурної спадщини та заповідників Міністерства культури. 

Одним з аргументів позивача був, що облікові картки на обидва об’єкти є ідентичними. На думку Діхтяра, це якраз є аргументом на захист будинку по Золотоворітській: «Якби це не була одна садиба, то якраз би й факти не перетиналися».

Готель «Прага», 1950-ті роки (с) Видавництво «Варто»

Яків Діхтяр говорить, що фатальну роль у житті будинку зіграла чиновницька недбалість: коли розглядали питання занесення об’єкту до реєстру пам’яток, то на будинок по вул. Золотоворітській не підготували належний пакет документів, визначений постановою Кабінету Міністрів.

«Через це і суд програли, і в апеляцію не подавали – справа була явно програшною», - пояснює він позицію Міністерства культури.

Проте сам же він сумнівається: а чи була це тільки недбалість…

Що тепер?

«Садиба міська, в якій мешкали діячі культури і мистецтв на вул. Володимирській, 36/11 наказом Міністерства культури України від 23.02.2015 року № 81 на виконання постанови Окружного адміністративного суду Києва від 18.07.2014 № 826/7461/14 знято статус пам’ятники місцевого значення», - таку відповідь на свій запит «Доступ» отримав від Управління збереження історичного середовища та охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.

Тепер, згідно з обліковою документацією, будинок Володимирська, 36 має охоронний номер 668, а в обліковій картці будинку по Золотоворітській, 11 написано «обліковий номер не присвоєно».

«Ми погодили проект підсилення будівлі і протиаварійні роботи з метою уникнення подальших деформацій», - розповідає Вартан Азатьян, головний спеціаліст Відділу інспекції державного контролю об’єктів культурної спадщини та археологічного нагляду Управліня охорони культурної спадщини КМДА.

Готель «Прага», 1980-ті роки (с) Видавництво «Варто»

Азатьян особисто оглядав будинок на Володимирській, 36.

«Там терміново потрібні роботи», - переконаний він. Стан будинку оцінює як такий, що близький до аварійного.

Проте на інформаційний запит, чи погодило Управління роботи «Л-Капіталу», ми отримали відповідь, що погодження Управлінням культурної спадщини історико-містобудівного обґрунтування реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирська, 36 А та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (А, А, Б) немає.

«Ми погодили тільки те, що погодили! І ці роботи треба робити однозначно» – розтлумачує офіційну відповідь Азатьян. Тобто: Управління погодило не все обґрунтування, а лише том 1 книгу 1 «Протиаварійні роботи».

 «А як щодо Золотоворітської, 11?», - цікавлюсь.

«Цей будинок формально не є пам’яткою», - розводить руками Азатьян.

Тепер на будинок на Володимирській, 36 чекає таки передбачена щодо пам’яток реставрація, а от на будинок по Золотоворітській – таки не передбачена законом реконструкція, яка дозволяє і зміну фасаду, і надбудову кількох поверхів.

У Міністерстві культури, за словами Якова Діхтяра, «Л-Капіталу» погодили тільки історико-містобудівне обґрунтування.

 

Готель «Прага», 2012 рік (с) Наш Киев

«Проте ми їм видали рекомендацію, що у випадках коли йдеться про добудову зміни етажності історичної будівлі в безпосередній близькості від об’єкта світової спадщини ЮНЕСКО – Софійського собору – забудовник має поінформувати про свої наміри комісію ЮНЕСКО. Будемо чекати на висновки експертів ЮНЕСКО – що вони порекомендують», - розповідає Діхтяр.

Тепер усе буде залежати від дій «Л-Капіталу»: відправлять вони листа в ЮНЕСКО чи ні.

«Якщо листа не буде, то Міністерство матиме змогу висувати до власника вимогу, щоб будинок мінімально змінювався, а якщо експерти ЮНЕСКО скажуть, що таки  можливою є добудова атикового і мансардного поверхів, то ми дослухаємося до їхніх висновків. У будь-якому разі це питання розглядатиметься на науково-методичній раді», - коментує Діхтяр.

Тимчасом «Л-Капітал» реєструє у Державній архітектурно-будівельній інспекції (ДАБІ) декларацію про початок будівельних робіт на об’єкти по вулиці Золотоворітській, 11 та на вул. Володимирській, 36 «Протиаварійні роботи з метою зменшення подальших деформацій», а також про початок «Реконструкції приміщень у нежитлових будівлях іт. А, Б, з їх об’єднанням на вул. Золотоворітській, 11».

За останній місяць не стало кованих огорож на балконах дому, які ще можна добре розглядіти на google StreetView. Зате виріс будівельний майданчик, новий паркан та риштування поруч із домом на Золотоворітській, 11.

Представники компанії «Л-Капітал», до яких ми додзвонилися, обіцяли прислати план реконструкції, а на словах запевнили, що реконструкція передбачає відтворення історичного вигляду будівлі.

На жаль, ніхто нічого не прислав, зате нас перенаправили на юриста, «котрий займається цими питаннями».

Юрист щиро пообіцяла вислати всі документи, які нас цікавлять. Проте замість інформації про те, яким має стати будинок, нам надіслали повчання щодо того, як треба писати запити.

А поки що «Прага» виглядає так:

А як вона виглядатиме завтра? Ті, хто знає відповідь на це запитання, чомусь дуже бояться поділитися цією інформацією з громадськістю.

 Леся Ганжа, Данило Краснов

PS: коли стаття була вже опублікована, наші читачі надіслали посилання на сайт архітектурного бюро з фото "Праги" після реконструкції будинку під офісний центр.