Дві кімнати на першому поверсі помпезної будівлі на Хрещатику, 36, справа від входу – підрозділи, які надають інформацію мешканцям Києва: відділ інформаційного забезпечення та комунікації (прес-служба) та відділ доступу до публічної інформації.

Начальник управління інформаційного забезпечення та доступу до публічної інформації Катерина Баранова та Олександра Щербина, яка працює начальником відділу забезпечення доступу до публічної інформації, розповідають про запити громадян і відповіді київської влади «Доступу до правди».

Біля входу у кабінеті Управління інформаційного забезпечення та доступу до публічної інформації місце для відвідувачів із настільною лампою. Старенький комп’ютер для тих, хто прийшов попрацювати із системою обліку публічної інформації КМДА та надруковані шаблони для тих, хто хоче подати запит від руки. Поруч телефон та свіжий номер газети «Хрещатик».

 

 

Працівники відділу кажуть, що мають по кілька відвідувачів на день, які приходять подати запит особисто.

Деякі – чи не щотижня, з року в рік. Часом до відділу заходять і журналісти – зловити WiFi та підзарядити акумулятори.

Навпроти столу для гостей стоїть шафа із запитами за останні кілька років. Деяких бракує. Частину запитів до 2013 року управління втратило під час подій на Майдані 2013-2014 років. Тоді кабінет управління зайняли одним із перших і вже 3 грудня 2013-го його працівники «переселилися» на вулицю Володимирську, до редакції комунальної газети.

Після Революції Управління інформаційного забезпечення повернулося на Хрещатик лише через півтора року – у приміщенні був ремонт.

«Тоді йшло все в хід на барикади: і запити, і столи, і шафи. Але це не найбільші втрати. Все одно, всі ті запити вже задоволені на 99.9%», – розповідає заступник начальника управління – начальник відділу інформаційного забезпечення та комунікації Вадим Носач.

Катерина Баранова працює з інформацією у КМДА уже 10 років. На її столі, крім паперів, орфографічний словник.

 

 

Спочатку структурний підрозділ мав назву управління інформаційного забезпечення (прес-служба). Займалися суто співпрацею з журналістами. А після прийняття ЗУ «Про доступ до публічної інформації» для забезпечення права людей на доступ сформували окремий відділ.

 

Над кожним запитом працює весь відділ

У КМДА з публічною інформацією працює разом з керівником п’ять людей.

Відділ інформаційного забезпечення та комунікації (прес-служба) теж складається з п’яти співробітників. Загалом, за штатним розписом в управлінні працює 11 людей.

Вакансій нині немає, але у відділ часто приходять студенти на практику, особливо влітку. Так, з минулого літа тут стажується Катерина Куліковська, якій нещодавно виповнилося 20 років.

 

Посадові оклади у відділі:

Головний спеціаліст – 3 співробітника – посадовий оклад 3 801 грн.

Провідний спеціаліст – 1 співробітник - посадовий оклад 3 352 грн.

Начальник відділу – посадовий оклад 4500 грн.

Робота у відділі розподілена за принципом конвеєра, де кожен учасник виконує певні функції, але водночас обізнаний з усіма етапами процесу. Через невелику кількість співробітників, за умов постійно зростаючого навантаження, така організація дає можливість взаємної заміни за необхідності, а також допомагає уникати одноманітності.

 

 

«Ми надаємо перевагу людям з юридичною освітою. Відповідно до ЗУ Про державну службу, це має бути вища освіта за профілем діяльності. Доступ до публічної інформації, насправді, дуже багатопрофільний, тому двоє працівників мають юридичну освіту, а двоє – журналістську. Кожен з працівників бере участь в опрацюванні запитів – приймає, реєструє, готує проміжну відповідь, призначає відповідального за відповідь», - розповідає Катерина Баранова.

Начальник відділу також зізнається, що кількість запитів щороку росте, а штат – ні. Але збільшити кількість працівників зараз неможливо, бо граничну чисельність працівників апарату затверджує Кабмін.

 

Це право кожного – запитувати інформацію

Кожен структурний підрозділ КМДА – окрема юридична особа, тож кожен із них є розпорядником інформації. Але здебільшого люди пишуть не на окремі управління чи департаменти, а просто «на КМДА».

Відділ доступу до публічної інформації отримує запити, розподіляє їх між виконавцями та контролює надання ними відповідної інформації.

 

У відділі доступу до публічної інформації кажуть, що зі структурними розпорядниками також іноді складно працювати. Потрібно постійно слідкувати, чи надана ними інформація повна та чи не затягують вони із відповіддю.

Ускладнює ситуацію те, що в один запит люди часто вписують кілька питань, які можуть розписати на різні департаменти. «Бували запити, які містили понад 40 питань. Якось вночі надійшов лист у якому було 60 запитів», - каже Катерина Баранова.

У відділі розповідають, що запитувачі часто ставлять питання, які не підпадають під ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Бувають і такі запити, що об’єднують у собі і звернення, і запит: у першій частині хочуть отримати інформацію, а потім просять когось покарати. Тоді відділ доступу відповідає на питання, а решту передає у відділ звернень.

 

Катерина Баранова

Часто запитувачі не розуміють різниці між запитом та зверненням:

«Трапляється, що люди, які прийшли на особистий прийом у відділ звернення громадян заходять до нас і кажуть: «Ми хочемо залишити звернення у вас, тому що ви даєте відповідь через п’ять днів, а там через 30».

Минулого року у КМДА опрацювали 5 147 запитів на інформацію, що у 1,3 рази більше, ніж у 2015 році. За даними проекту «Доступу до правди» «Хто відповідає на наші запити», цей показник більший за кількість опрацьованих запитів будь-якого профільного міністерства.

На питання, чи не «зловживають» громадяни законом про доступ, тут відповідають стримано:

«Це право кожного – запитувати інформацію. Не розбиратися, що є доступ, а що є звернення – це також право запитувача. Ми ж маємо розглянути все і належно відповісти. А кількість запитів буває різною, якось вночі надійшов лист у якому було 60 запитів».

 

Жодного разу не виставили рахунок за копіювання

Закон передбачає, що як відповідь на запит містить понад 10 сторінок, то за це можна брати додаткову плату. Однак, рахунок за копіювання у КМДА ще не виставляли жодного разу.

«Ця норма, згідно закону, не може стосуватися суспільно важливої інформації. Але, зазвичай, у тих випадках, коли обсяг відповіді був більшим за 10 сторінок, цю інформацію можна було віднести до суспільно важливої, тому, рахунок не виставляли.  Якось у нас запитували копії понад 200 документів і ми не виставляли рахунок за їх виготовлення», - розповідає Олександра Щербина.

Олександра Щербина

У випадках, коли інформацію скопіювати не можна (зважаючи, наприклад, на формат) запитувачів запрошують прийти і ознайомитися з документами особисто. З можливістю копіювання та фотографування.

У відділі також розповідають, що громадяни часто запитують інформацію, яка є у відкритому доступі. Але, згідно закону, розпорядник все одно має її надати.

«Іноді журналістам простіше подзвонити нам, ніж шукати інформацію самотужки. Навіть про номери телефонів приймальні якогось департаменту питають у нас. Журналісти також часто пишуть запити, які по суті є робочою комунікацією з прес-службою, а не запитом про надання публічної інформації. Наприклад, запит дозволу на зйомки на кладовищі», - згадує Баранова.

 

Потреба створення нової інформації

На питання, чи завжди встигають опрацювати всі запити вчасно, Катерина Баранова відповідає ствердно. Однак зазначає, що часто збір запитуваної інформації вимагає додаткових зусиль: «Ідея закону була в тому, що п’ять днів достатньо, аби знайти потрібний документ, скопіювати його і відправити запитувачу. Але не на всі запити можна так відповісти».

 

За словами керівника управління, відділ забезпечення доступу до публічної інформації часто не просто знаходить потрібну інформацію, а створює нову: «Звісно, якщо підходити до цього формально і просто писати: «Така інформація не задукоментована в певному документі», то було би простіше. Доводиться узагальнювати. Багато запитів вимагають створення певної інформації і ми це робимо, хоча закон цього не вимагає».

У 2016 році відділ роботи з доступом мав кілька конфліктних ситуацій із запитувачами. За минулий рік на КМДА 11 разів скаржилися до Омбудсмана щодо порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації». До суду зверталися один раз, судовий розгляд триває.

 

Коли це все закінчиться?

Найчастіше у КМДА питають про бюджет міста, стратегії розвитку, земельні ділянки.

 

Є також такі собі «сезонні запити». У жовтні-листопаді питають, якою буде новорічна ялинка і хто буде її прикрашати та встановлювати. Просять надіслати перелік майданчиків із продажу ялинок. Влітку шукають інформацію про підготовлені пляжі.

Як професійні анекдоти тут розповідають про те, що часто тут отримують питання типу: «Коли це все закінчиться?» або історію про те, як студентка для дослідження надіслала питання: «Скільки проживає чорнобильців у місті і чи безпечно з ними спілкуватися?».

 

Найнезвичніші запити:

-                     Прохання демонтувати лаву з сонячними батарейками, адже вони «заважають душам померлих»;

-                     Надати інформацію, де можна придбати якісні калоші;

-                     Надати інформацію щодо моніторингу стану засоленості води у Дніпрі в межах м. Києва;

-                     Надати адреси, де складується чорнозем, який зібраний забудовниками із місць забудов.

 

Графік із сайту КМДА

фото на головній - http://evropa-kiev.org

Наталія Патрікєєва, «Доступ до правди»