У ВАСУ готується проект постанови Пленуму з доступу до інформації: коментує Ірина Кушнір

12 вересня 2016 12:40

%d0%9a%d1%83%d1%88%d0%bd%d1%96%d1%80_img_5618

Ірина Кушнір, представник Уповноваженого з прав людини – начальник управління з питань підготовки конституційних подань та дотримання права на доступ до публічної інформації, прокоментувала обговорення проекту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».

У підсумку це має стати керівництвом для адміністративних судів України щодо застосування норм закону «Про доступ до публічної інформації»

Обговорення відбулося 9 вересня під керуванням Михайла Смоковича, заступника голови ВАСУ.

Незабаром проект постанови має бути запропоновано для громадських дискусій. Щойно це відбудеться, «Доступ до правди» опублікує проект у повному обсязі.  

Поки ж – коментарі Ірини Кушнір щодо окремих пропозицій проекту:

- З огляду на вкрай недосконалу практику застосування закону «Про доступ…» усі положення є вкрай важливими. Але головним для розпорядника інформації має стати усвідомлення, що немає апріорі закритої інформації. Вирішуючи питання, чи надавати доступ, чи його обмежувати, завжди необхідно враховувати конкретні обставини справи і балансувати інтереси – приміром, публічний інтерес в обмеженні і приватний – в її розкритті. Або навпаки. Тому в разі прийняття проекту Пленуму ВАСУ суди і розпорядники отримають чіткі і ясні вказівки, як балансувати ці інтереси, бо у проекті визначено критерії, приміром, як визначати, чи є інформація суспільно-необхідною.

- Що є такими критеріями?

- Однією з новел проекту є «Відповідна практика Європейського суду з прав людини щодо доступу до інформації». Приміром, однозначно такою, що має суспільний інтерес, визначено інформацію про розпорядження бюджетними коштами, комунальною і державною власністю, розподіл землі тощо. Також, спираючись на практику ЄСПЛ, встановлюється, що суспільний інтерес має, приміром, правопорушення вчинене у приватній сфері посадовою/публічною особою.

- У проекті є також новела, яка стосується осіб, що підписали запит вигаданим іменем. Зараз у проекті вона звучить як «запитувач може вказати будь-яке ПІБ і розпорядник не може і не повинен його перевіряти». Яким чином це допоможе змінити судову практику?

- Зараз наш Офіс завалено скаргами щодо відмов через сумніви у справжності імені запитувача. Оскільки закон не вимагає ідентифікації запитувача, то такі відмови є абсолютно нелегітимними. Саме через те, що це надзвичайно нагальна проблема, ми вирішили розтлумачити її у постанові Пленуму ВАСУ, щоб усі чітко розуміли: ніякої ідентифікації запитувача немає і бути не може. Головне не запитувач, а інформація: є вона у розпорядника чи немає, чи вона обмежена в доступі, чи відкрита для всіх.

- А як щодо звернення в суд – чи зможе в суд звернутися людина, яка підписала запит вигаданим ім’ям?

- Це буде проблематично. Будь-який контрольний механізм, в тому числі і наш, Офісу Уповноваженого, якраз передбачає ідентифікацію людини, чиї права порушено. Тому всім, хто підписується Іванов Іван Іванович, буде проблематично довести, що він є належним позивачем.

- Але ж ви приймаєте скарги онлайн, без ідентифікації заявника…

-   Якщо людина бере на себе відповідальність, звертаючись до нас, зазначає своє ім’я, а ми бачимо, що це ім’я збігається з ім’ям запитувача. Ми виходимо з добросовісності скаржника, до тих пір поки не доведено інше.

- Один з пунктів проекту постанови пленуму ви під час обговорення назвали революційним. Він стосувався матеріалів судових справ…

- Його революційність полягає в тому, що у нас суди працюють з матеріалами справи за усталеним алгоритмом: учасник справи – маєш доступ до матеріалів справи, згідно з нормами Процесуального кодексу. Не учасник – не маєш. А візьмемо, припустімо, журналіста, який цікавиться матеріалами судової справи, яка становить суспільний інтерес, але стороною не є. Як йому отримати доступ до суспільно-важливої інформації? Тож сьогодні з представниками ВАСУ було погоджено формулювання про те, що не причетні до справи матимуть доступ до матеріалів судової справи, але у відповідності до закону «Про доступ…». Якщо це таємна чи конфіденційна інформація, приміром, то у відповіді на запит будуть викладені підстави для відмови. Але вже суди не зможуть на підставі Процесуального кодексу аргументувати не надання інформації тим, що запитувач не є стороною справи. Завжди доведеться зважувати, чи є суспільний інтерес у розкритті такої інформації.

- Окремим пунктом постанови прописано, що будь-яка відмова надана не за трискладовим тестом вважатиметься є немотивованою, а отже, неправомірною. Наскільки потрібним є це роз’яснення, адже вимога застосовувати трискладовий текст прописана в законі?

- Це надзвичайно актуальне роз’яснення. Оскільки у наших розпорядників є непробивна установка на те, що апріорі будь-яка інформація є закритою. В нашому суспільстві немає традиції балансування між приватним і суспільним інтересом. Відповідно є потреба на рівні таких документів заманіфестувати, що традиції змінюються. Відтепер ми зважуємо інтереси і їх балансуємо, а не втаємничуємо все, «як би чого не вийшло».

 

Леся Ганжа, «Доступ до правди»