Суть цієї історії така: у Старих Петрівцях Вишгородського району Київської області колишні сільгоспугіддя включили у межі населеного пункту. Так стало можливим змінити цільове призначення ділянок: оформити їх під забудову.

Чотири роки тому з селян, претендентів на таку дефіцитну й дорогу підкиївську землю, зібрали гроші на розробку детального плану масиву «Букаєвиця». Потім той план виявився «сумнівним» щодо законності його виконання – районна влада його не визнала.

Відтак, селяни землю оформити не можуть, а тимчасом на цій землі виростають «палацики», площа селянської землі зменшується, а отже, і майбутні ділянки селян теж. Сільрада наполягає, що палаци виростають по закону, а селяни не можуть оформити свої ділянки теж… по закону. При цьому сільрада посилаєтьсяся на своє ж законне рішення від 21.11.2012 року.

Мешканка Старих Петрівців написала запит, у якому просила надати їй копію рішення сільради від 21.11.2012р. № 363 10.YI.3 «Про затвердження схеми упорядкування земельних ділянок масиву урочища «Букаєвиця» с. Старі Петрівці» з додатками № 1, 2, 3, у яких якраз і зафіксовано план земельних ділянок.

Історія «Букаєвиці»: Як отримати землю за допомогою закону «Про доступ до публічної інформації»

Проте секретар Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, вона ж в.о. голови Старопетрівської сільської ради, надала лише копію рішення, однак відмовила у наданні додатків до нього, на підставі того, що вони містять інформацію з обмеженим доступом, а саме інформацію про майновий стан окремих громадян та їх персональні дані.

Тоді запитувачка звернулася зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини стосовно порушення її права на доступ до публічної інформації, де й було складено протокол про адміністративне правопорушення, який згодом розглянув Вишгородський районний суд.

Постанова суду є надзвичайно показовою для української судової практики: визнати провину, але справу закрити через пропущені терміни. Ситуація типова. Прикро тільки що типовим для нашого правосуддя є глухий кут.

Ігор Москаленко, депутат Вишгородської районної ради, написав у Фейсбуку, що через справу «Букаєвиці», а землю там не можуть оформити 400 чоловік, у Старих Петрівцях зростає соціальна напруга і невдоволення.

Пропонуємо увазі читачів «Доступу» постанову Вишгородського районного суду, яку друкуємо у скороченому вигляді з акцентом на аргументах, які застосував Омбудсман при складанні скарги.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09 листопада 2015 року запитувачка 20 серпня 2015 року звернулась до Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області із запитом на отримання інформації, в якому просила надати інформацію, яка становить суспільний інтерес, а саме копію рішення сільради від 21.11.2012р. № 363 10.YI.3 «Про затвердження схеми упорядкування земельних ділянок масиву урочища «Букаєвиця» с. Старі Петрівці» з додатками № 1, 2, 3, у яких якраз і зафіксовано план земельних ділянок.

Однак, листом виконуючої обовязки Старопетрівського сільського голови від 27 серпня 2015 року № 02-10/511 їй було відмовлено у наданні додатків до нього, на підставі того, що вони містять інформацію з обмеженим доступом, а саме інформацію про майновий стан окремих громадян та їх персональні дані.

Крім того, заявниці було повідомлено, що власники земельних ділянок можуть особисто звернутися до сільської ради та отримати інформацію про те, чи містяться їх дані у зазначених додатках.

Відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов’язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з абзацом другим частини 3 статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна...

Відповідач у судові засідання не з’являлась, про час та місце розгляду справи було неодноразово повідомлена, а тому суд розглянув справу у її відсутності на підставі письмових доказів, що є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вирішив, що в діях відповідачки є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 212-3 КУпАП, як обмеження доступу до інформації або віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, якщо це прямо заборонено законом.

Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачку неодноразово викликали до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, однак вона на запрошення не реагувала.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд прийшов до висновку:

1. Визнати винною відповідачку у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 212-3 КУпАПу звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Переглянути постанову в судовому реєстрі

Леся Ганжа, «Доступ до правди»