Плюс 23 з 9,5 тисяч: Україна забрала ще 23 свого громадянина з «ДНР»

25 Липня 2016 12:20

Плюс 23 з 9,5 тисяч: Україна забрала ще 23 свого громадянина з «ДНР»

Передача засуджених починається з інструктажу: у випадку ексцесів укриття не шукати, бо нема.

«Узбіччя – не укриття, - нагадує офіцер Нацгвардії. – Машина – не укриття, навколо поле – там можуть бути міни».

Тому, резюмує офіцер, в разі чого згорнутися в позу ембріону і відповзати на свою сторону. 

Це не обмін полоненими. Це передача ув’язнених з «ДНР» в Україну.

Тих, кого засуджено іменем України, але які залишилися на непідконтрольній території. Так само як там залишилися інтернати з важкохворими дітьми, психіатричні установи і будинки для літніх людей. Тобто усі ті, кого мало бути евакуйовано, але натомість покинули напризволяще.

Тепер ув’язнені пишуть скарги, прохання і добиваються евакуації, яка два роки тому просто не відбулася.

-          А обмінами ви займаєтеся? – запитую Валерію Лутковську, Омбудсмана України.

У мене друг зараз у Донецькому СІЗО. У мене особистий інтерес.

-          Я не політик, а «обміни» – справа політична. Умови обмінів розглядаються в Мінську, на переговорах, на яких я жодного разу не була, - пояснює Валерія Володимирівна.

Здається, вона готова пояснити детальніше, але не пояснює: диктофон. Ясно одне: усі, кого арештовано чи взято в полон уже після того, як Україна перестала контролювати частину Донецької та Луганської областей, поза межами її впливу.

Лутковська активно педалює тему ув’язнених й особисто приїздить на нульову відмітку на кожну передачу.  Нащо вони вам треба? – десь на під’їзді до КПВВ бійці Нацгвардії обступають Лутковську, щоб з’ясувати останні деталі взаємодії, ну і поговорити.

Хтось пропонує робити з них «заградотряди», хтось – окопи рити. «Нащо їх годувати просто так? Хай користь приносять», - обурюється красивий молодий офіцер.

-          Я готова з вам про це поговорити, - говорить Лутковська і називає його «демотиватором» - тим, хто демотивує її робити те, що вона робить.

Вона говорить, що це обов’язок держави – повернути людей, за яких несе відповідальність держава, на свою територію.

Бути відповідальним за тих, кого ув’язнив.

Поки рахунок цієї відповідальності 110 проти 9,5 тисяч. Не на користь України.

Тільки цифри

Як відповіли на запит «Доступу до правди» в Офісі Уповноваженого з прав людини, до цієї, останньої на сьогодні, передачі було передано 87 засуджених.

08. 07. 2015 – 9 осіб

05. 08. 2015 – 20

08. 12. 2015 – 20

05. 02. 2016 – 18

20. 04. 2016 – 20

«У тому числі, - пише у відповіді на запит «Доступу…» Офіс Омбудсмана, - з Донецького слідчого ізолятора 38 осіб, Жданівської виправдної колонії (№ 3) – 1, Калинівської виправної колонії (№ 27) – 1;  Торезької виправної колонії (№ 28) – 2; Макіївської виправної колонії (№ 32) – 1; Кіровської виправної колонії (№ 33) – 2; Єнакіївської виправної колонії (№ 52) – 34; Західної виправної колонії (№ 97) – 3; Донецької виправної колонії (№124) – 2; Сніжнянської виправної колонії (№ 127) – 2».

Офіс інформує, що чітких критеріїв передачі переговорними сторонами не встановлювалося, проте українська сторона висловлює готовність приймати усіх засуджених. Остаточне рішення – хто і коли передаватиметься – залишається за стороною, під контролем якої перебувають засуджені. Тобто тою, іншою, стороною. Не нами.

Це в розмові підтверджує і Валерія Лутковська.

-          Принципу немає ніякого. Я не можу знайти закономірність, - говорить вона.

Вона розповідає, що її офіс формує список на підставі заяв родичів засуджених, які залишилися «за лінією». Список передають іншій стороні.

«Але, розумієте, з 20 людей, переданих у квітні, лише семеро з нашого списку», - знизує плечима Омбудсман.

Також офіс Уповноваженого інформує родичів про те, що потрібно написати заяву до адміністрації закладів, у яких утримуються їхні засуджені, де наполягати на тому, щоб їх перевели на територію України. Це важливо. Це може спрацювати.

Графік передач теж є хаотичним, але вже встановилася певна закономірність: раз на два місяці. Приблизно по 20 людей.

З «ДНР» вже вивезли 87.

От зараз ще мають передати 23. Всього буде 110.

Багато це чи мало? Якщо порівнювати з тим, що з окупованої частини Луганської області взагалі жодної передачі засуджених не було, то багато. Якщо з загальною кількістю ув’язнених, яких ми лишили на тих територіях, то зовсім мало.

На інформаційний запит «Доступу до правди», який ми подавали ще минулого року, Пенітенціарна служба України відповіла, що за її даними на неконтрольованих територіях було:

Донецька область – 9511 осіб

1

Єнакієвська виправна колонія (№ 52)

 

Максимальний рівень

470

 

Зв'язок втрачено з 19.02.2015

2

Жданівська виправна колонія (№ 3)

Лікувальний заклад

415

3

Калінінська виправна колонія (№ 27)

Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі

973

4

Торезька виправна колонія (№ 28)

Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі

663

5

Макі ївська виправна колонія (№ 32)

Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі

684

6

Кіровська виправна колонія (№ 33)

Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі

969

7

Мічурінська виправна колонія (№ 57)

Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі

761

8

Микитинська виправна колонія (№ 87)

Мінімальний рівень із загальними умовами тримання, для чоловіків

472

9

Західна

виправна колонія (№ 97)

Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі

1028

10

Волноваська виправна колонія (№ 120)

Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі

492

11

Донецька

виправна колонія (№ 124)

Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі

664

12

Сніжнянська

виправна колонія (№ 127)

Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для жінок, вперше засуджених до позбавлення волі

194

13

Киселівський виправний центр (№ 125)

Виправний центр

119

14

Донецька установа виконання покарань (№5)

Установа виконання покарань (з функцією слідчого ізолятора)

1607

Луганська область – 6426 осіб

1

Чорнухинська виправна колонія (№ 23)

Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі

375

зв'язок втрачено з 19.02.2015

2

Брянківська виправна колонія (№ 11)

Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі

658

3

Алчевська виправна колонія (№ 13)

Лікувальний заклад

273

4

Перевальська виправна колонія (№ 15)

Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі

626

5

Краснолуцька виправна колонія (№ 19)

Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі

840

6

Комісарівська виправна колонія (№ 22)

Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для чоловіків

183

7

Петровська виправна колонія (№ 24)

Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі

418

8

Суходільська виправна колонія (№ 36)

Середній рівень, для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі

607

9

Свердловська виправна колонія (№ 38)

Середній рівень, для тримання чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі

682

10

Слов'яносербська виправна колонія (№ 60)

Максимальний рівень

730

11

Червонопартизанська виправна колонія (№ 68)

Мінімальний рівень із загальними умовами тримання, для жінок, вперше засуджених до позбавлення волі

0

12

Селезнівська виправна колонія (№ 143)

Мінімальний рівень із загальними умовами тримання для жінок, неодноразово засуджених до позбавлення волі

146

13

Луганський виправний центр (№ 134)

Виправний центр

46

14

Штерівський виправний центр (№ 137)

Виправний центр

55

15

Луганська установа виконання покарань (№ 17)

Установа виконання покарання (з функцією слідчого ізолятора)

787

Усі дані по чисельності ув'язнених наведено на 1 листопада 2014 року.

Скільки зараз ув'язнених на непідконтрольних територіях, не знає ніхто. Скільки з цих ув'язнених хоче досиджувати в України – теж.

Як проходила передача

У Новотроїцькому на заправці зустрічаємося з офіцерами управління пенітенціарної служби – вони мають забрати засуджених у Маріуполь.

П’ємо каву біля автозаків. Нацгвардійці надягають жилети і каски.

Ми тимчасом розмовляємо про суму і тюрму.

-          Ви там передайте по ланцюжку, - Валерія Лутковська сміється, але сміється так серйозно.

-          У мене була розмова з Луценком про те, що стягувати оплату з засуджених за харчування, називаючи це адмінпослугою, нікуди не годиться. Так більше не буде. Ви отримуєте з держави гроші на харчування – все. Будуть перевірки.

-          Значить виділяти треба більше, щоб начальник колонії не думав, де гроші брати, - посміхається у відповідь начальник управління.

Лутковська отримує смс «Ми готові», маякує «Ми виїжджаємо», і всі сідають по машинах.

На фото: Валерія Лутковська обговорює деталі передачі з українськими силовиками 

На КПВВ перекривають рух з одного і з другого боку.

Приїжджаємо на нуль.

Наші кулеметники займають позиції – через кілька хвилин під’їде автозак «ДНР» напроти нього стане український автозак.

ФотоКоли два автозаки порівняються, почнеться передача засуджених з днрівського автозаку до українського

До лінії передачі наблизяться днрівські пенітенціарники.

«Сергій, - скаже один український пенітенціарник іншому, - дивись це ж наш Б.»

Сергій перевівся у Маріуполь з Тореза. Того, що прізвище на Б., він називає «Іванич».

На фото: Зустріч колишніх колег: праворуч на фото працівник ДптСУ з Тореза, що переїхав в Україну, зліва – той, що лишився в «ДНР»

Гукає йому: «Що, Іванич, на підвищення пішов?».

Іванич не відповідає, але усміхається.

З боку «ДНР» передачею керує Дмитро Попов, керівник апарату Уповноваженого в справах людини.

На фото: Дмитро Попов і представник «ДНР».

Наш діалог був таким.

-          Скільки є заяв від ув’язнених, що залишилися на території, що зараз непідконтрольна українській владі, на переведення їх в Україну?

-          Я не знаю територію, яка непідконтрольна українській владі, я знаю територію, яка називається Донецька народна республіка.

-          А скільки заяв?

-          На цей момент усі заяви, які приймаються від засуджених, що відбувають термін покарання, буде розглянуто у передбачений законом термін, а ув’язнених – передано в Україну.

-          Скільки таких заяв прийнято і яка загальна кількість ув’язнених, що у вас утримуються?

-          Я не можу цього сказати.

-          Не знаєте?

-          Я знаю, але не можу вам озвучити.

-          Яким є законний термін розгляду заяви?

-          Буває і по два місяці розглядаємо, але це залежить і від українського боку, з яким ми узгоджуємо передачу.

-          Як на вашу думку, з якої сторони є перешкода (ми говоримо російською і насправді я вживаю слово «загвоздка» - Л.Г.)?

-         Я вважаю, що ні там, ні там перешкоди немає, все залежить від того, коли було написано заяву.

Кордон між «ДНР» і Україною для 23-х людей звужується до кількох кроків: від одної машини до іншої.

Сама передача триває недовго, але атмосфера напружена – кілька людей з обох боків спостерігають за нею у приціл кулеметів.

З нашого автозаку вигук: «Перший». «Днрівський» конвой називає прізвище. Виходить людина, мружиться від денного світла, в руках сумки, в когось подушка, в когось – пакет молока. До одного Лутковська викликає лікаря – серце прихопило.

На фото: автозак ДНР

Кожен називає прізвище, статтю і термін. В статтях КК я нічого не розумію, а терміни великі – 12, 13 років, довічне. З 23 – 10 пж, тобто довічників.

 

Розмовляти особливо ніхто не хоче. Кажуть бажання немає. Просто немає бажання. Жарко.

Але слово за словом.

-          Годують там добре?

-          Добре.

-          А умови які?

-          Нормальні.

-          А чому вас довго не передавали?

-          Нам кажуть, що Україна нас не забирає, що ми тут зайві… А охочих дуже багато. Тільки стали заяви писати на переведення – стали в ізоляторі закривати, порушення писати…

-          А чому, як ви думаєте?

-          Бо вони без роботи залишитися бояться.

-          Казали, що засуджених використовували, щоб окопи рити для «ДНР», правда?

-          Чьос це.

-          А вам довелося, наприклад, доплатити, щоб вас швидше передали?

-          Ні. Там з цим строго – МГБ добре працює.

-          А якщо умови нормальні, то чому ви просилися в Україну?

-          Атомсфера там не та.

-          А що це значить?

-          Як вам сказати… Там амністії немає, по УДО не вийдеш… Статті всі поміняли.

-          А от вам як поміняли?

-          А мені не поміняли. Я написав на суддю, що відмовляюся. Хай лишають так, як мене судив закон України. Я перед «ДНР» ніде не стратив. Я місяці два мучився – весь час писав на управу…

-          Правда, що вас віддали як найбільших скаржників, що ви їх скаргами дістали?

В автозаку сміються.

На фото: Welcome to Ukraine

До машини підходить Віталій Остапенко, перший заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області.

-          Що, С., пахне морем? – запитує полковник Остапенко в одного з тих, з ким ми говоримо.

-          Пахне, начальник, - сміється С. І турботливо цікавиться: - А як ваше здоров’я?

-          Та в мене нормально, - каже полковник. – Я ж на цій території.

-          Нічого, - впевнено говорить С. – зараз і моє покращиться.

Леся Ганжа