Мазепи, 11: будинок в очікуванні молотка

21 липня 2016 12:15

_%d0%b2%d0%b0%d1%80%d1%82%d0%be

Будинок на Мазепи, 11. Фото надане видавництвом «Варто»

Будинок на вулиці Мазепи, 11 – це все, що лишилося від Військово-Микільського монастиря. Проте логічніше сказати: ще лишилося. Будинок, імовірно, скоро продадуть з аукціону, а проект його перетворення на офісний центр хоч зараз можна подивитися в мережі.

Коротко історія дому така: у 1910-ті роки єпархіальний архітектор Євгеній Єрмаков побудував для церкви Великого Ніколи 4-поверховий дохідний будинок.

У Першу світову там було військове училище, при гетьмані Скоропадському – військове міністерство УНР.

Монастир до наших часів не дожив, проте з літописів відомо, що на початку своєї історії він був жіночим, саме там перебувала мати преподобного Феодосія Печерського, але 1115 року, згідно з волею князя Мстислава, сина Володимира Мономаха, став чоловічим.

Фото бл. 1910 р. Попереду гармати, встановлені перед Військовим собором.

Фото 1870-х рр. Як пише Михайло Кальницький, це Никольська вулиця від нинішньої площі Слави. Праворуч дзвіниця Великого Николи, удалині – церква Малого Николи.

У 1690 – 1696 роках тут на місці колишніх монастирських виноградників збудували великий собор. Будовою керував московський архітектор Осип Старцев, а фінансував гетьман Іван Мазепа.

1831 року собор став військовим, келії перетворено на казарми.

У 20-ті і військовий монастир, і церкву комунізували: монастир знесли, а дохідний будинок перетворили з міністерства на «будинок-комуну» заводу «Арсенал».

Арсенальським гуртожитком він залишався аж до 80-х.

«В левом крыле жили студенты и работники Арсенала – в основном молодежь (какие там были гульбища). В правом крыле жили рабочие постарше, в том числе и мой друг – тогда еще мальчишка… Жизнью это было назвать сложно, большая общага с общими кухнями (кстати, ни одной ванной комнаты там не было, зато кухни по 40 кв. м). Весь дом был разделен на фасадную часть с парадными лестницами и лифтами (да-да, там были лифты!) для знати залы и огромные комнаты, а тыльная сторона для прислуги и соответственно черный ход. Каждая квартира имела до 6 комнат. Еще был полуподвальный этаж на всю длину фасада – использовался при СССР как детская музстудия, фотостудия и кладовки. Во всем доме печное отопление – и топки, и заслонки были в каждой комнате (или почти в каждой), но изразцов и медных ручек вы там не найдете – комсомольцы вынесли оттуда практически все, даже паркет», - зі спогадів анонімного коментатора на форумі «Интересного Киева».  

Зараз будинок порожній – фасади осипаються, вікна розбиті.

 

Номінальним власником будинку є «Дельта-банк» (договір купівлі-продажу № 750 від 23.02.2011).

Проте у 2014-му в банка виникають проблеми, у вересні Нацбанк визнає його проблемним та видає стабілізаційний кредит, у березні 2015 – вводить тимчасову адміністрацію, а у жовтні того ж 2015-го оголошує про його ліквідацію.

70% «Дельти» належало Миколі Лагуну, якого називали банкіром «сім’ї», а 30% – корпорації Cargill. За місяць до введення тимчасової адміністрації американська група Cargill вивела з банку кредитний портфель більш ніж на 100 млн доларів.

Нині банк – банкрут, розпочато процедуру ліквідації, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Владислава Кадирова.

Проте на запитання, коли буде щось зрозуміло про майбутню долю будинку, і в «Дельті», і в НБУ відповідають лаконічно – «згідно з законом».

Охоронний договір: підписали, але не виконували

В «Дельта-банку» вважають, що інформація про виконання умов охоронного договору не може бути надана на інформаційний запит «у зв’язку із обмеженням розпорядником інформації доступу до такої в силу статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У статті 6 ідеться про інформацію з обмеженим доступом та умови її обмеження. Проте, що саме мав на увазі розпорядник і на який саме пункт цієї статті він посилається невідомо. До того ж  при відмові в наданні інформації на запит, розпорядник інформації не виконав вимоги ч.2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема не обґрунтував, яку шкоду може заподіяти поширення інформації та чи переважає вона суспільний інтерес в її оприлюдненні.

Інформацію про охоронні зобов’язання власника щодо пам’ятки ми отримали на офіційний запит до Департаменту культури Київської міської державної адміністрації.

Згідно з відповіддю, 10 серпня 2012 року власник отримав перший припис від Головного управління охорони культурної спадщини: у ньому йшлося про те, що оскільки будівлю на Мазепи, 11 занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний № 448-Кв), то ПАТ «Дельта Банк» має укласти охоронний договір.

12.09.2012 було складено акт, у якому ідеться про те, що загальний стан пам’ятки і фундаменту – задовільний, відмосток і стін – незадовільний, дах протікає.

Стан зовнішнього декоративного оздоблення визнано задовільним:

«Площини стін багато декоровані, цегляне мурування доповнене ліпними вставками. Віконні прорізи різноманітної форми – аркові, прямокутні, коробові. Завершує споруду рельєфний фриз з вертикальними випусками та глухим парапетом на стовпчиках. Балкони з боку головного фасаду не збереглися. Балкони з боку дворового фасаду сильно пошкоджені, відпадає захисний шар бетону, стан – незадовільний».

Про внутрішній стан пам’ятки на 2011-й рік:

- стелі – неоздоблені, повністю збито штукатурку з ліпниною, стан незадовільний;

- підлоги – чорні, покриття здебільш зняті, стан – незадовільний;

- вікна – деякі повністю вибиті, загальний стан дверей та вікон – незадовільний;

- у приміщеннях декоративне оздоблення стель та стін майже повністю знищено, на сходових клітинах зберігся ліпний декор – карнизи, розетки тощо, стан – незадовільний.

В охоронному договорі, підписаному 21.09.2012, крім стандартних пунктів про те, що власник зобов’язується утримувати пам’ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані, не допускати на її території нового будівництва та «задоволення інших господарських потреб», не робити ніяких прибудов і навіть земляних робіт без спеціального дозволу органу охорони, забезпечувати доступ з метою її ексурсійного відвідування (цей пункт – «за попередньою домовленістю органу охорони про час та кількість відвідувачів»), є також і п. 13, в якому визначено графік робіт, що їх зобов’язався взяти на себе власник з метою збереження пам’ятки. Ось він:

Тим не менш 24 січня 2013 року до власника скеровано другий припис: привести будинок та прилеглу територію до належного стану, згідно з умовами договору.

У листопаді 2013 року, Управління охорони пам’яток надіслало листа до «Дельта-банку». «Дельта-банк» тоді банкрутом не був, і входив у четвірку системоутворюючих банків країни.

«У зв’язку із незадовільним станом об’єкта за вказаною адресою та поступовим погіршенням його технічного стану, Управління охорони культурної спадщини вимагає прискорити опрацювання шляхів вирішення питання з приведення будівлі-пам’ятки до належного експлуатаційного стану», - писало Управління.

Також у листі йшлося про те, що питання передано на контроль до прокуратури Печерського району.

На запит «Доступу до правди», управління повідомило, що банк не лише не розпочав робіт, а й не подав проекту їх проведення («науково-проектну документацію на реставрацію зазначеної пам’ятки «Дельта-банк» з департаментом культури КМДА не погоджував, дозвіл на виконання робіт не надавав»).

Однак це не означає, що проекту робіт у будинку немає – він є. Тільки це не проект реставрації, а проект так званої реконструкції (цим словом вуалюється усе те, що з пам’ятками, за законом, робити не можна – перебудови, знесення, надбудови та інші непоправні зміни).

На сайті «Акустичної проектної компанії» опубліковано проект «Офісний центр, вул. Мазепи, 11, Київ»:

 

«Проектом передбачено знесення одно- і двоповерхових будівель, розташованих у дворі, реконструкція з надбудовою і прибудовою нової частини до існуючого 4-поверхового будинку та побудову дворівневого паркінгу», - читаємо на сайті.

Проектне бюро — ТАМ А. Пашенько. Замовник – «Дельта-банк».

Рік проектування той самий 2013-й, коли банк був потужним, легко ігнорував приписи та листи Управління охорони, навіть більше – не збирався їх виконувати, оскільки проект, створений на його замовлення, множить на нуль усі зобов’язання, які він брав на себе згідно з охоронним договором.

Аукціон чи договорняк?

На запит щодо того, яка доля очікує на будинок, банк зазначив, що здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 48 закону Фонд гарантування вкладів з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та зрештою продає майно банку.

Як відповіли «Доступу» у Національному банку України, на сьогоднішній день будинок передано в іпотеку Національному банку – у рахунок забезпечення виконання АТ «Дельта Банк» своїх зобов’язань за отриманим кредитом рефінансування.

«Його реалізація розпочнеться після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб акту про результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси АТ «Дельта Банк». На даний час, відповідальність за стан будинку, як і за все майно на балансі банку, несе його ліквідатор», - коментує прес-служба НБУ.

У «Дельті» також запевняють, що реалізація активів «Дельта-банку» буде здійснюватися виключно з дотриманням умов чинного законодавства, за найвищою вартістю та в найкоротший строк.

Терміни ліквідації визначено до 4 жовтня 2017 року. Ліквідаційну масу мали сформувати вже на 4 квітня 2016-го. Проте на запитання, коли буде аукціон, прямо ніхто не відповідає.

Тим не менш кореспонденти «Доступу» знайшли оголошення про продаж будинку через ріелторську агенцію «Вентінвест».

Фото з сайту www.vetinvest.com: інтер’єр будинку

«Продажа здания на Печерске. Здание под реконструкцию. Участок — 0. 42 га. Дореволюционная постройка. Отключено от городских коммуникаций. Находится в аварийном состоянии. Не эксплуатируется на данный момент. Непосредственно примыкает к гостинице «Салют». Фасад на улицу Мазепы. Существует проект реконструкции на 20 000 кв. м. Здание имеет двор и заезд», - так виглядає оголошення про продаж.

Також зазначено ціну - $ 1,000 за метр, та метраж згідно з реєстром нерухомості – 6,715 м2.

При цьому оцінкова вартість будинку 88 мільйонів гривень.

Ми додзвонились до ріелтора, дізналися, що на будинок вже є покупець. І що менше, ніж по $ 1,000 за метр не буде. І проблем з узгодженням проектної документації з охоронними органами, на його думку, теж.

- А чому ви цікавитеся? – спитав ріелтор. – Хочете купити?

І я абсолютно чесно призналася, що хочу, точніше хотіла би. 

 

Леся Ганжа, «Доступ до правди»