За минулий рік до Міської ради Добропілля Донецької області надійшов 81 запит на отримання публічної інформації. Більшість – від фізичних осіб. Від журналістів, офіційно – жодного.
Яким є доступ до публічної інформації у маленьких містах, чому місцеві медіа не пишуть запити та як громадські організації дістають важливу інформацію у міськради, – у матеріалі «Доступу до правди» з Добропілля.
За доступом слідкує загальний відділ
Контроль за виконання ЗУ «Про доступ до публічної інформації» лежить на Загальному відділі виконкому міської ради Добропілля. Кожен запит надходить на загальну пошту міськради, його отримує особисто міський голова, який призначає відповідального за відповідь. Контролює процес начальник загального відділу виконавчого комітету міськради Ганна Гайдаш.
Поговорити з пані Ганною про запити виявилося не просто. Спочатку вона готувалася до засідання виконкому і попросила надіслати питання. Через два дні пояснила, що цього часу для підготовки до розмови замало, до того ж керуючий справами виконкому міськради ще не «дозволила» їй відповідати на питання про публічні запити. Через дві години очікування під кабінетом, мені таки вдалося переговорити з начальником загального відділу Добропільської міськради.
Начальник загального відділу розповіла, що у 2016 році із 81 запитів – задоволено 70, перенаправлено 9, а відмовлено двом запитувачам.
Причина – у міській раді не володіли запитуваною інформацією та не змогли визначити потрібного розпорядника. 21 запит громадяни принесли особисто, 56 надіслали на електронну адресу, ще 4 – Укрпоштою.
«Майже завжди питають ту інформацію, яка є у вільному доступі. Якщо у нас є така інформація, то відповідаємо. Зрештою, яке питання – така і відповідь. Якщо питають якісь абстрактні питання типу: «Чи створена концепція розвитку міста», ми відповідаємо, що таких документів не існує», - пояснила Ганна Гайдаш.
Начальник відділу наголошує, що конфліктних ситуацій з доступу минулого року не було – ні до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, на них ніхто не скаржився, ні до суду не звертався.
Проте, як з’ясував «Доступ до правди», це було художнє умовчання: принаймні одна скарга до Омбудсмана була, і провадження було відкрите.
«Сильні громади» VS Міська рада
Активістка руху «Сильні громади» Аліна Денисова розповіла, що влітку 2016 року дістати декларації заступників міського голови Добропілля було не просто. Спочатку вона надіслала кілька запитів до міської ради.
Виконком вимагав заплатити за надання інформації 600 гривень.
Тоді «Сильні громади» попросили надати інформацію в електронному вигляді, розмістивши її на офіційному сайті міської ради.
Через деякий час представники добропільської влади оприлюднили на офіційному сайті декларації лише начальників відділів, а інформація про міського голову та його заступників залишилася недоступною. Зі скаргою на міську раду Аліна Денисова звернулася до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Уповноважений склав протокол, після чого декларації все-таки опублікували на офіційному сайті Добропілля.
Один із заступників міського голови надіслав Аліні Денисовій свою декларацію в особисті повідомлення у Фейсбуці.
Нині міська рада Добропілля зробила нову версію сайту, декларації чиновників на ньому знову недоступні.
Журналісти із запитами майже не працюють
У Добропіллі працює кілька новинних сайтів та одна міськрайонна газета «Новий шлях». Мені вдалося поспілкуватися з виданням 06277, сайтом www.dobrepole.com.ua, shkvarki.org та редакцією «Нового шляху».
На запитання про публічні запити співробітники цих видань відповідають переважно однаково: «Запитами не користуємося, так як інформацію можемо отримати від знайомих у міській раді чи на сайті».
У місті, де живе близько 30 000 людей, майже всі один одного знають.
Як кажуть самі журналісти, медійні кадри тут «мігрують» від одного сайту до іншого, від прес-служби міськради до комунікаційних відділів ДТЕКу. Тому всю потрібну інформацію простіше діставати один від одного. А оскільки аналітичні матеріали з’являються у добропільських медіа не часто – в основному, це короткі новини, оголошення та гороскопи, тож розслідувати щось за допомогою запитів ніби й немає потреби.
«На жаль, досвіду роботи зі запитами на отримання публічної інформації не маємо. Робили тільки один запит до місцевого суду, а загалом інформацію отримуємо під час безпосередньої зустрічі або бесіди», - розповідає головна редакторка «Нового шляху» Наталія Красноплахова.
На сайті міської ради Добропілля є реєстр інформаційних запитів за минулий рік, де у графі «Запити від ЗМІ» зазначено нуль. Хоча запити були. Про це сказала сама Ганна Гайдаш і показала їх у папці запитів.
Журналістські запити, надіслані у 2016, належить фрілансеру Артему Лютому. Журналіст надіслав до міськради 5 запитів. Він запитував інформацію про співпрацю міськради з ДТЕКом, але потрібних даних отримати не вдалося – їх у міськради не було.
Наталія Патрікєєва, «Доступ до правди»
Київ – Добропілля – Київ
Проект реалізується в рамках Програми національних обмінів, за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (США).
фото - авторки і з сайту dobro-biblio.ucoz.ru/publ/nash_kraj/10
