Інформаційний комісар: хто захищатиме доступ до інформації

3 березня 2017 11:46

17035624_10212386043035140_1699274266_n

Справами захисту права на доступ громадян до інформації нині займається офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Однак у самому офісі вважають, що логічніше було б передати захист інформаційного права окремій інституції, зокрема й через те, що основним способом покарання за порушення закону «Про доступ…» є складення адміністративних протоколів, а це функція не притаманна   Омбудсману. Таким органом, на думку секретаріату, міг би стати Інформаційний комісар.

Мортен Енберг, голова Офісу Ради Європи в Україні, кілька днів тому на прес-конеференції в «Укрінформі», вчергове наголосив на тому, що інститут Інформаційного комісара є рекомендацією європейських експертів і є, за його словами, ключовим у розподілі повноважень в інформаційній сфері.

«Доступ до правди» зібрав усі питання та відповіді про новий орган, який невдовзі може з’явитися в Україні.

Хто такий  Інформаційний комісар?

Інформаційний комісар – це окрема незалежна інституція, яка займатиметься захистом прав громадян, журналістів та громадських активістів у справах з доступу до інформації. Інформаційний комісар виконуватиме дві важливі функції: забезпечення реалізації прав на доступ до публічної інформації та захист персональних даних.

Якщо ви подали запит на отримання публічної інформації, а розпорядник відмовляється її надавати (порушуючи таким чином ЗУ «Про доступ до публічної інформації») саме до Інформаційного комісара потрібно буде звертатися.

Інформаційний комісар матиме набір мінімальних повноважень: право видавати обов’язкові приписи для запобігання або усунень порушень права на доступ, отримувати доступ до інформації, у тому числі з обмеженим доступом тощо.

Інституція Інформаційного комісара нині існує в Туреччині, Словаччині, Великобританії, Португалії та Словенії.

Хто виконує його функції зараз?

Нині справами захисту права на доступ до інформації займається Уповноважений Верховної Ради з прав людини: якщо розпорядник порушує ЗУ «Про доступ до публічної інформації», то громадянин має право звернутися зі скаргою до Омбудсмана.

Працівники Секретаріату проведуть детальне розслідування, встановлять, чи правомірно розпорядник відмовив у наданні інформації. Якщо ні – складуть щодо порушника адміністративний протокол, який дозволить притягнути до суду чиновника, що порушив закон, а скаржникові надішлють детальну відповідь із роз’ясненням по суті.

Офіс Омбудсмана ініціював створення інституту Інформаційного комісара.

Ірина Кушнір, представник Уповноваженого з прав людини – начальник управління з питань підготовки конституційних подань та дотримання права на доступ до публічної інформації називає кілька причин такої ініціативи: перевантаженість офісу та те, що у випадку, якщо офіс Омбудсмана здійснює контрольну функцію щодо інформаційного права громадян, то він не може гарантувати незалежність захисту цього права, у випадку, якщо громадянин захоче оскаржити висновки офісу.  

Омбудсман пропонує створити інституцію Інформаційного комісара, не знімаючи при цьому функції парламентського контролю за правом на доступ до інформації з Офісу Уповноваженого з прав людини.

Експерт Ради Європи Наташа Пірч Мусар у своєму звіті зазначила: «Перша і найважливіша рекомендація для України - це створення незалежного (спеціального) інституту Інформаційного комісара або комісії, який має бути єдиним органом другої інстанції з розгляду звернень/скарг щодо порушення права на доступ до інформації».

Яка позиція Омбудсмана?

Під час міжнародної конференції «Відзначення 250-ї річниці права на інформацію та подальше зміцнення всіх національних систем країн Східного партнерства», Валерія Лутковська зазначила про необхідність створення інституції Інформаційного комісара:

«Ми маємо низку проблемних питань у цьому зв’язку. По-перше, рекомендації Уповноваженого з прав людини, як і в більшості країнах-членах Ради Європи, не є обов’язковими до виконання, а це в свою чергу, знижує ефективність захисту права на інформацію. По-друге, функція покарання не є притаманною для національної інституції з прав людини. Крім того, функції контролю за доступом до інформації йдуть урозріз з так званими «паризькими принципами» діяльності національної інституції з прав людини», – переконана Валерія Лутковська.

В інтерв’ю «Доступу до правди» Валерія Лутковська також зазначала:

«Приміром, мені здається логічним, щоб парламент створив Інформаційного комісара, який би займався наглядом за правом на інформацію. Я – за. Але, на жаль, у нашій Конституції є лише один Омбудсман, який відповідає за все. В даному випадку ми підставили державі плече і взяли ці функції на себе, розуміючи, що це і наша відповідальність теж».

Від кого буде залежний комісар

Для того, щоб створити інститут Інформаційного комісара, потрібно доповнити Конституцію України статтею 101, у якій закласти положення про те, що контроль за дотриманням конституційних прав на доступ покладається на Інформаційного комісара.

Новий орган має бути незалежним від інших гілок влади, але так як законопроект ще не написаний, як саме його обиратимуть та якими насправді будуть його повноваження – поки що невідомо.

Тетяна Олексіюк, координатор проекту «Омбудсман плюс – моніторинг та співпраця з розпорядниками в регіонах» розповідає, що думки громадськості розділилися в питанні створення інституції Інформаційного комісара:

«З 2013-го ситуація з доступом до інформації трохи законсервувалась, порівнюючи з періодом 2011-2012, коли відбувалися активні зміни в законодавстві. Змінився контрольний орган. Нагляд за доступом раніше здійснювала прокуратура і коли цим почав опікуватися офіс Омбудсмана - практика набагато покращилася. Хоча й з Уповноваженим залишилося багато питань і тому зараз він пропагує створення окремого органу.

Від громадськості лунають різні думки: частина виступає за  спеціалізований орган, а для інших немає значення, як буде називатися ця інституція. Найважливіше – як і хто буде призначати інформаційного комісара та під чиїм впливом він буде».

На якій стадії створення Інформаційного комісара зараз?

Сьогодні триває процес збору підписів народних депутатів для подання законопроекту щодо конституційних змін стосовно запровадження інституції Інформаційного комісара. Вже зібрано 88 підписів з необхідних 150 підписів.

Ірина Суслова, народний депутат України, повідомляє, що жодних перешкод під час реалізації даної ініціативи депутати не відчувають, навпаки, спостерігають розуміння та підтримку парламентарів.

«Подальший прядок дій буде наступним: відбудеться ухвалення законопроекту простою більшістю голосів, подання до Конституційного суду на предмет відповідності змін чинній Конституції та фінальне голосування, де 300 народних обранців повинні підтримати конституційні зміни», - розповідає Суслова.

Паралельно, за словами Суслової, формується робоча група для розробки законопроекту «Про Інформаційного комісара України», куди обіцяють залучити міжнародних експертів, представників громадського сектору і народних депутатів.

Що з цього приводу думають медіаюристи?

Олександр Бурмагін, медіаюрист громадської організації «Платформа прав людини», вважає, що Інформаційний комісар має мати гарну освіту і досвід в галузі прав людини. Базова юридична теж не буде зайвою. Ресурсів у нього повинно бути достатньо для:

1.                  ефективного моніторингу ситуації із дотриманням прав всіх суб’єктів інформаційних правовідносин;

2.                  виявлення системних проблем;

3.                  їх реального вирішення або принаймні значного позитивного впливу в бік вирішення.

«Іншими словами, цей інститут (сам комісар, його помічники, секретаріат…) мають тримати руку на пульсі, бути в матеріалі, розуміти законодавчі і практичні проблеми і реальні засоби для їх вирішення. Не впевнений, що саме комісар має відповідати за притягнення до відповідальності всіх порушників в цій сфері, бо це скоріше прерогатива правоохоронних органів. Проте, він точно повинен мати повноваження збирати таку інформацію й ініціювати провадження. З наступною передачею матеріалів до правоохоронних органів», - переконаний Бурмагін.

Оксана Нестеренко, співавтор закону про доступ до публічної інформації, автор книги «Інформація в Україні: право на доступ» вважає, що активісти та громадськість мають чітко вирішити: потрібен Інформаційний комісар в Україні чи ні. Якщо так, то яким він має бути. Коли будуть відповіді на ці питання, тоді можна буде сформулювати вимоги до цієї посади. Оксана Нестеренко переконана, що у будь-якому разі нова інституція має відповідати трьом вимогам:

1. Цей орган повинен бути повністю незалежний.

2. Він має працювати у всіх напрямках.

3. В Інформаційного комісара мають бути всі необхідні повноваження і вони не можуть чимось обмежуватися.

«Внести зміни до Конституції, це добре. Але ми знаємо, про дуже сильну модель, яка була на законодавчому рівні в Угорщині. Це був один із перших Інформаційних уповноважених в Європі. Але чим це закінчилося? Зміною Конституції. Взагалі, не можна сказати, що він діяв ефективно, зважаючи на кількість справ у Європейському суді проти Угорщини», - говорить Нестеренко.

Медіаюрист Ігор Розкладай, ЦЕДЕМ, зазначив також, що у квітні спливає каденція роботи Валерії Лутковської на посаді Омбудсмана:

«Ми не знаємо, чи залишиться Валерія Лутковська на посаді, чи це буде нова людина і якою буде її позиція щодо доступу до публічної інформації. Тому для нас бажано будувати систему і не концентруватися на конкретній особі.

Держава повинна забезпечити незалежність сфери доступу, незалежно від того хто, де і як буде виконувати функції захисту. Якщо зміниться Омбудсман, то ми маємо принаймні не дати задню і відстояти те, що маємо зараз. Я би сказав, що зараз наша мета – це зберегти статус-кво».

Віта Володовська, ЦЕДЕМ, права зазначає, що моделі захисту доступу можуть бути різними:

«На Заході є різні Омбудсмани, зокрема і з захисту доступу до інформації. Натомість чим ближче до Сходу, тим помітніша тенденція захист усіх прав людини зосереджувати в одному офісі. Валерія Лутковська дуже розширила повноваження офісу Уповноваженого за час своєї каденції, але невідомо, чи ситуація такою залишиться. Нам важливо наполягати, що точки зору громадськості різні, але для всіх важливо, аби відповідальний за доступ орган був незалежним».

 

Патрікєєва Наталія, «Доступ до правди»