Джокер з реєстру: як журналістка піймала на брехні «Нафтогаз»

7 серпня 2017 15:01

%d0%ba%d0%be%d0%ba%d0%be

- Мене бісить, що стільки державних грошей витрачається на послуги лобістів у США, - ми виходимо з Тетяною Козирєвою з будівлі Окружного адміністративного суду міста Києва. Суддя Нана Вєкуа тут щойно оголосила вердикт: відповідь «Нафтогазу» на запит Козирєвою визнати неправомірною.

Тетяна Козирєва давно замається темою американських лобістів, вона автор кількох розслідувань на «Українській правді», зокрема вона писала про лобістів Порошенка, Фірташа, Яценюка, Тимошенко, Пінчука.  В процесі збору матеріалу Тетяна натрапила на інформацію про  зв’язки НАК «Нафтогаз» з лобістськими компаніями у США і вирішила скористатися законом «Про доступ до публічної інформації» - надіслала в НАК «Нафтогаз» запит щодо контрактів з бельгійською компанією CabinetDN та американською компанією ValueBridge.

Логіка була такою: акції компанії НАК «Нафтогаз» на 100 % належать державі, отже, маємо справу з улюбленою ч. 5 ст. 6 закону «Про доступ…». Це та, де йдеться про те, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Але «Нафтогаз» у відповіді сказав, що по-перше, інформація є комерційною, а, по-друге, він не розпорядник.

«Якщо коротко, то фабула до болю знайома із часів Януковича. Пам'ятаєте "Європейський центр сучасної України" (European Centre for a Modern Ukraine)? Організація в Брюсселі, керована німкенею Іною Кірш-Ван де Ватер, оплачувала послуги американських лобістів коштами із "чорної бухгалтерії" ПР. Так от державна компанія НАК "Нафтогаз" замовила послуги американських лобістів ValueBridge через бельгійську компанію CabinetDN. Копії контрактів державна компанія відмовилася надавати "з огляду на комерційний характер". Ну, до зустрічі в суді, пане Коболєв!», - так відреагувала Козирєва у Фейсбуку на відмову компанії надати інформацію.

Щоб судитися, Козирєва зібрала dream team –  юриста Олександра Бурмагіна, ГО «Платформа прав людини», який склав позов, та Надію Вірну, яка організувала ініціативу «На суд за доступ», з фонду якої було сплачено судовий збір.

Перше засідання пройшло без участі позивачки, проте на ньому відбулася епохальна річ: представники «Нафтогазу» подали заперечення на позов, в якому заявили, що компанія не може надати ці договори, бо їх не існує.

- Якби компанія відпочатку надала таку відповідь на запит – що вона не створювала і не володіє такою інформацією – то я би взагалі не радив своїй клієнтці подавати позов, - прокоментував у судовому засіданні Олександр Бурмагін.

Тоді з залу суду ми з Бурмагіним виходили, м’яко кажучи, дезорієнтованими: як довести, що такі угоди є? Справа видавалася безнадійною.

3 серпня 2017, 11.00, Окружний адміністративний суд Києва, суддя Нана Вєкуа

Інтрига в засіданні з’явилася щойно Бурмагін подав клопотання – допитати позивача у якості свідка.

- Свідчення можуть надаватися відносно обставин, які безпосередньо стали відомі особі, яка надає ці свідчення. Враховуючи що позивач не є стороною договору, про який іде мова, то він і не може бути свідком, - заперечив перший представник «Нафтогазу».

- Оскільки позивач не є працівником НАК «Нафтогаз України», невідомо, яку інформацію він може надати у якості свідка, - висловив сумнів другий представник «Нафтогазу».

- Так давайте почуємо це, - запропонувала суддя й задовольнила клопотання позивача.

Козирєва підписала присягу свідка і зачитала вголос, що говоритиме правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи.

А далі, немов джокер з рукава, дістала і подала до суду витяг з відкритого реєстру Мінюсту США fara.gov, який було створено на виконання вимог акту про реєстрацію іноземних агентів від 1938 року. Туди в обовязковому порядку вноситься інформація про контракти американських компаній з іноземними агентами, щоб можна було легко відслідковувати іноземні впливи. 

У витягу з реєстру FARA чорним по  білому йшлося, що в американської компанії ValueBridge, яка є субпідрядником бельгійської компанії CabinetDN, є договір з українською компанією «Нафтогаз», відповідно до якого вона надає допомогу у питаннях комунікації та зв’язків з громадськістю.

Представники «Нафтогазу» здивовано уточнили, чи це офіційний відкритий реєстр, чи, може, все-таки сайт якоїсь громадської організації.

- Офіційний, Мінюст США, - заспокоїла їх Козирєва.

Бурмагін озвучив клопотання долучити до матеріалів справи інформацію з офіційного американського реєстру та нотаріально завірений переклад.

Суддя погортала папери.

- Предметом позову є не наявність самих документів. У відповіді, яка оскаржується, «Нафтогаз» зазначив, що не надає інформацію з огляду на її комерційний характер, - нагадала суддя сторонам межі позову.

Проте витяг з реєстру до справи було долучено.

- Наскільки я пам’ятаю, ви проти письмового провадження? – перепитала суддя в Олександра Бурмагіна.

На минулому засіданні юрист позивачки рішуче заперечив проти цього: письмове провадження, як правило, затягується на місяці, до того ж сторони позбавляються найцікавішої частини судового засідання – дебатів.

Бурмагін і Козирєва ствердно кивнули.

Суд оголосив дебати.

У дебатах основним питанням стало те, що «Нафтогаз» не є юридичною особою публічного права, а отже, взагалі не є розпорядником інформації, як його визначає стаття 13 ЗУ «Про доступ…».

Логіка така: якщо ідеться про публічну компанію, то тоді копії договорів – це є фактично звітування про публічні фінанси. Тоді працює ч. 5 ст. 6 закону «Про доступ…». А якщо це юридична особа приватного права, то тоді її контракти, якщо знову-таки не йдеться про державні гроші чи природні монополії, це і справді комерційна таємниця.

Щоб підтвердити, що вони приватні, Нафтогаз приніс в суд експертні висновки наукового інституту, де експерти зробили відповідні роз’яснення.

Ситуація знову стала напруженою: на чиї аргументи пристане суд?..

Фрагменти з промови Олександра Бурмагіна під час дебатів:

- Ми вважаємо наші позовні вимоги обґрунтованими, оскільки навіть в своїх запереченнях відповідач визнає, що НАК Нафтогаз України утворено на підставі постанови КМ, і на підставі статуту зазначено, що 100% акцій перебувають у власності держави. Відповідно до цього ми вважаємо, що все, що пов’язано із використанням майна цієї компанії, є інформацію про розпорядження державним майном, в тому числі грошей і виконання договірних правовідносин по розпорядженню цим майном. Тому на цю інформацію поширено дію ст. 5 ч. 6 ЗУ «Про доступ…».

Відповідно ця спеціальна норма говорить, що інші норми щодо конфіденційності не поширюється на випадки використання державного майна.

Стосовно заперечень відповідачів, хотів би звернути увагу суду, що експертні висновки інституту Корецького, які часто фігурують у цивільних і адміністративних справах, не відповідають вимогам належності, оскільки питання права має вирішувати суд, а не експерти.

Ми вважаємо спір взагалі про те, чи є НАК Нафтогаз юрособою приватного права чи публічного, не має значення, оскільки у нормативно-правових актах, в яких закріплено статус і статут цього підприємства, зазначено, що це 100 % державна власність. Тобто головне, що на контракти компанії поширюється зміст щойно наведеної ст. 5 ч. 6 ЗУ «Про доступ…».

Ми просимо суд не тільки визнати відмову відповідача протиправною, але й захистити наше право на інформацію і зобов’язати відповідача надати запитувану інформацію. А документ, який суд на цьому засіданні долучив до справи, свідчить, що за даними Мінюсту США такі договірні стосунки існують. 

Фрагменти з промови представників «Нафтогазу» під час дебатів:

- Представник позивача неправильно визначає статус НАК «Нафтогаз». Це не державне підприємство. Держава є власником корпоративних прав НАК «Нафтогаз», а компанія є приватним акціонерним товариством, все майно, яке було нею отримане в результаті господарської діяльності є приватним майном компанії. Додатковим підтвердженням є слова, що статут було затверджено постановою Кабінету міністрів України, а це ще раз підтверджує, що НАК «Нафтогаз» створено на підставі установчого документу, а саме статуту. Такий порядок створення передбачений Цивільним кодексом України для приватних осіб. Крім того, НАК є прибутковим акціонерним товариством, компанія сплачує дивіденди акціонерам, платить податок на прибуток, а всі ці ознаки  вказують, що компанія є юридичною особою приватного права.

Зазначимо, що позивач запитує не інформацію, а копії контрактів, тому ми вважаємо, що підстав для задоволення позову немає.

У ході дебатів Бурмагін нагадав, що якщо навіть ідеться про копії контрактів, які містять конфіденційні дані, то їх необхідно закрити, оскільки обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 7 ст. 6 ЗУ «Про доступ…).

На цьому дебати завершилися, суддя попросила сторони залишити залу, а потім запросила для оголошення вердикту.

Вердикт: відмову «Нафтогазу» відповісти на запит визнано протиправною. Також суд оголосив, що не може зобов’язати відповідача надати ці контракти, оскільки у відповіді, яку було надано на запит, не йшлося про те, що таких контрактів немає, оскільки ця інформація прозвучала лише у запереченнях на позов.

- Суд не може досліджувати, чи є такі контракти чи немає. Але це може стати предметом наступного позову, коли буде надано повторну відповідь на запит. Поки ж позивач відмовив у наданні публічної інформації взагалі, а я їх зобов’язую її надати, - проголосила у залі засідань суддя Нана Вєкуа.

На думку Олександра Бурмагіна, практика адмінсудів в частині захисту права на інформацію є половинчастою: часто вони визнають відмову неправомірною, але не зобов’язують надати інформацію. Так відбулося і в цьому випадку.

- Добре, що суд вже сказав, що це протиправна відмова, що посилання на конфіденційну (комерційну) інформацію є протиправним, - прокоментував Бурмагін «Доступу до правди».

Але найголовніше, що відбулося в цьому засіданні, на думку юриста, це те, що суд не став занурюватися в розбірки, яка форма власності чи статус у підприємства – ПрАТ, ТОВ, КП, а чітко сказав: якщо ідеться про державні гроші, то це має бути прозора публічна діяльність, в тому числі і що стосується договорів чи контрактів. 

 

- Хотілося б якнайшвидше отримати документи про те, як насправді використовуються державні гроші, - сказала Таня Козирєва після суду.

 Проте зараз найцікавіше запитання таке: чи подасть НАК «Нафтогаз» апеляційну скаргу. Хоча у юриста позивачки є великі сумніви, що апеляція щось дасть.

- Я не розумію, нащо «Нафтогазу» в це гратися – серйозна велика компанія, та вже б надали копії цих документів і не морочили б нікому голову, - висловився Олександр Бурмагін.  

«Доступ» обіцяє інформувати читачів про перебіг цієї справи.

Леся Ганжа, «Доступ до правди»

На фото: Тетяна Козирєва та Олександр Бурмагін

Читайте також:

Журналістка «Української правди» подала позов проти НАК Нафтогаз України

«Нафтогаз» пояснив у суді, що не надав на запит контрактів з американськими лобістами, бо не укладав їх 

Cуд зобов’язав «Нафтогаз» повторно розглянути запит журналістки «Української правди» щодо американських лобістів