Щодо виконання Рішення ЄСПЛ, яким Закон України «Про очищення влади» було визнано такими, що порушуює норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

До цього запиту є юридичний коментар. Перейти до коментаря

Володимир БОГАТИР

Доброго дня!

Відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини підлягають обов’язковому виконанню Державою, яка є стороною у справі.

Рішення ЄСПЛ є обов’язковими для держави в цілому, враховуючи приписи статті 46 Конвенції та відповідні норми Конституції України (зокрема, статті 9 та 55), оскільки розкривають та деталізують міжнародні зобов’язання України щодо дотримання прав людини.

Згідно з положеннями статей 1, 13 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішень Європейського суду з прав людини включає в себе, зокрема, вжиття заходів загального характеру, спрямованих на усунення проблеми, констатованої у рішенні та недопущення аналогічних порушень у майбутньому. Одним із таких заходів загального характеру є внесення змін до чинного законодавства.

✵ ✵ ✵

Своїм Рішенням ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України» (заяви № 58812/15, 53217/16, 59099/16, 23231/18 та 47749/18), яка стосувалася звільнення п’ятьох державних службовців відповідно до Закону України «Про очищення влади», яке було постановлене 17 жовтня 2019 року – одноголосно постановив, що мали місце: порушення статті 6 §1 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) у зв’язку з занадто тривалим розглядом справ трьох перших заявників на національному рівні, та порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції щодо усіх п’яти заявників.

ЄСПЛ серед іншого зазначив, що Закон України «Про очищення влади» застосовується до дуже широкого кола осіб і призвів до звільнення заявників лише на тій підставі, що вони займали посади на державній службі протягом більш ніж року за часів президентства Януковича, або на підставі зайняття посад у Комуністичній партії до 1991 року. Отже, вказаний Закон, на думку Суду, не зважав на особисту роль, яку відігравали заявники, а також на те, чи були вони особисто пов’язані з будь-якою недемократичною діяльністю, що мала місце в період правління колишнього президента. В цьому відношенні, на думку Суду, український закон про очищення влади відрізняється від процедур люстрації, які були запроваджені у інших державах Центральної та Східної Європи і які були більш цільовими і вузько спрямованими. ЄСПЛ постановив, що Україна має сплатити кожному заявнику 5000 євро на відшкодування моральної шкоди. Суд також присудив 1500 євро першому заявнику і по 300 євро другому і п’ятому заявникам на кожного на відшкодування судових витрат.

Подальше застосування Закону України «Про очищення влади» буде сприяти порушенню прав і свобод громадян України. Рішенням Європейського суду з прав людини Положення цього Закону були визнані такими, що порушують норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На сьогодні триває реалізація приписів Закону. Зокрема, за даними Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», в Україні було «люстровано» близько тисячі осіб, а до судів надійшло понад близько тисячі позовів від державних службовців, які оскаржували своє звільнення внаслідок застосування до них положень вказаного Закону.

Це в свою чергу викликає занепокоєння щодо сум таких відшкодувань, які виплачуватимуться із Державного бюджету України і будуть значними. Отже подальше застосування Закону має негативні аспекти, викликає напругу у суспільстві носить протиправний характер та призводять до правової невизначеності.

✵ ✵ ✵

Критика положень цього Закону раніше здійснювалася і Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанська Комісія), яка рекомендувала серйозно доопрацювати відповідний законопроект ще у 2015 році, однак українська влада так і не зробила відповідних змін до Закону України «Про очищення влади», що має високий суспільний інтерес, є предметом широкої суспільної дискусії і стало темою чисельних публікацій в засобах масової інформації.

✵ ✵ ✵

Відповідно до статті 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року кожна людина має право безперешкодно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 34, 40, 68, Конституції України, статтями 1, 3, 4, 5, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статей 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію», які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, —

ПРОШУ:

(1) Надати інформацію та статистичні дані щодо кількості осіб, які вже звернулись до національних судів зі скаргами у зв’язку із застосуванням до них положень Закону України «Про очищення влади».

З повагою,

Володимир БОГАТИР

Від: inbox
Державна судова адміністрація України

Посилання

Юридичний коментар

Коментує Тетяна Олексіюк, експертка з доступу до інформації

Направляючи запит на доступ до публічної інформації слід завжди пам’ятати про те, що запитувана інформація має відповідати критеріям «готова і доступна».

Відповідь цього розпорядника може бути визнана правомірною з огляду на наведене нижче.

Цей запит стосується статистичних даних щодо кількості осіб, які вже звернулись до національних судів зі скаргами у зв’язку із застосуванням до них положень Закону України «Про очищення влади».

Хочу звернути увагу, що запит складено запитувачем, який добре орієнтується в змістовній частині заданого питання. Проте досить таки технічний недолік, а саме недостатньо конкретизоване питання зробило його запит неуспішним.

Запитувач запитав: «інформацію та статистичні дані щодо кількості осіб, які ВЖЕ звернулись до національних судів зі скаргами у зв’язку із застосуванням до них положень Закону України «Про очищення влади».

Дуже раджу задавати питання більш конкретно, для прикладу: «статистичні дані щодо кількості осіб, які звернулись до національних судів зі скаргами в період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року/або протягом 2019 року….»

Як ми бачимо з відповіді розпорядника, Державна судова адміністрація України намагалася роз’яснити запитувачеві, що відповідно до обсягу своїх обов’язків та повноважень, збирає таку інформацію станом на календарний рік, тому не може надати її щодо 2020 року і надає щодо 2019. Тим часом під висловом: «статистичні дані щодо кількості осіб, які ВЖЕ звернулись до національних судів зі скаргами…» запитувач скоріше за все мав на увазі – станом на дату подання запиту.

Можливо посперечатися з приводу того, чи буде надмірним навантаженням для розпорядника створити такі статичні дані (станом на дату подання запиту), проте я раджу запитувачам просити інформацію в межах періоду, за який розпорядник має створювати такі дані. В такому випадку ми можемо бути певні, що інформація у розпорядника буде «готовою і доступною».