Щодо Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010

Доброго дня!

Стаття 102 Конституції України визначає, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Інформація щодо правосудності Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010 має високий суспільний інтерес, є предметом широкої суспільної дискусії та стала темою чисельних публікацій в засобах масової інформації.

✵ ✵ ✵

Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов’язковості ухвалених ним рішень i висновків.

Стаття 151-2 Конституції України визначає, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Рішення ухвалені Конституційним Судом, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Однозначною з цього приводу є як позиція Верховного Суду, яку було сформульовано у рішенні від 14 серпня 2020 року № 640/8752/19, так і позиція самого Конституційного Суду визначена у Рішенні від 2 грудня 2019 року у справі № 1-182/2019(4165/19).

Рішенням Конституційного Суду України від 30.09.2010 року № 20 рп/2010 було відновлено дію тексту Конституції України в редакції від 28.06.1996 року та визнано неконституційним Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 року № 2222–IV у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. Закон втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 20 рп/2010.

В Рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2010 від 30 вересня 2010 року прямо зазначено, що воно є обов’язковим для всіх органів влади, остаточним, не може бути оскаржене та підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України» і в інших офіційних виданнях України.

В той же час тривають чисельні кримінальні провадження, які розслідуються Державним бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України щодо винесення начебто неправосудного Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2010 року № 20 рп/2010, яке є чинним по сьогоднішній день та є частиною діючої Конституції , а саме пп.15 та 16 «Перехідних положень» Конституції, які викладені з урахуванням вимог рішення КСУ № 20 рп/2010 від у справі за Конституції (конституційності) закону «Про внесення змін до Конституції України» від 8.12.2004 № 2222-IV.

Такі кримінальні переслідування є політично мотивованим та розслідується та тривають понад розумні строки і були ініційовані на виконання Постанови Верховної Ради № 775-VII від 24.02.2014 року «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді», якою було звільнено низку суддів Конституційного Суду України та зобов’язано Генеральну прокуратуру України порушити кримінальне провадження по факту прийняття Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2010 і притягти усіх винних осіб до відповідальності.

Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу, там більше окремі правоохоронні органи, які було створено в сумнівний, а подекуди антиконституційний спосіб.

✵ ✵ ✵

Відповідно, до статті 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та статті 10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна людина має право безперешкодно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів. Керуючись правом на доступ до офіційних документів визначеного Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе), ратифікованої Законом України № 631-IX від 20.05.2020.

Згідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Згідно статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

✵ ✵ ✵

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 34, 40, 68 Конституції України, статей 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію», статтями 1, 3, 4, 5, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, —

ПРОШУ:

(1) Надати інформацію які заходи вживаються Президентом України, як гарантом Конституції України, для припинення порушень Конституції України окремими правоохоронними органами, припинення політичних переслідувань, невизнання цими органами і постановкою ними під сумнів окремих положень діючої Конституції України та Рішень Конституційного Суду України.

З повагою,

Володимир БОГАТИР