Щодо неефективного процесуального керівництва у справах про винесення начебто неправосудного Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010

Володимир БОГАТИР

Доброго дня!

Користуючись нагодою, висловлюю Вам свою глибоку повагу та звертаюсь до Вас з приводу наступного.

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру», здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

✵ ✵ ✵

Діяльність Офісу Генерального прокурора (раніше — Генеральної прокуратури України) за фактами політичних переслідувань — є предметом численних публікацій в засобах масової інформації, що свідчить про високий суспільний інтерес з огляду участі громадськості та її доступу до правосуддя.

Органами прокуратури тривалий час, понад 6 років, здійснюється процесуальне керівництво у низці кримінальних проваджень, які тривають понад розумні строки за фактом хибних висновків досудового розслідування про неправосудність Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010.

Вказані кримінальні провадження є політично мотивовані, не мають на меті виконання завдань, визначених статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України, проведені в них досудові розслідування з огляду на їх тривалість є формальними та такими, що переслідують інші, ніж визначені законом цілі, свідчать про маніпулювання з метою створення хибної громадської думки, нібито, причетності керівництва Міністерства юстиції України до вчинення кримінальних правопорушень.

Розслідуються ці кримінальні провадження на виконання Постанови Верховної Ради № 775-VII від 24.02.2014 року «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді», якою було звільнено низку суддів Конституційного Суду України та зобов’язано Генеральну прокуратуру України порушити кримінальне провадження по факту прийняття Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2010 і притягти усіх винних осіб до відповідальності. Тобто ці справи розслідуються вже понад 6 років, починаючи з 03.03.2014 року, на підставі політичного акту – Постанови Верховної Ради України, не дивлячись на те, що Заступник Генерального прокурора України 27.10.2017 року винесла Постанову про продовження строку досудового розслідування у них, визначивши граничний строк розслідування до 02.01.2018 року, який вже сплинув.

Відповідно до вимог статті 28 Кримінального процесуального кодексу України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, якими вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень і не можуть перевищувати передбачені цим кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. За змістом частини 2 статті 28 Кримінального процесуального кодексу України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.

Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2010 року № 20-рп/2010 є частиною чинної Конституції. Поточна редакція Конституції, а саме пп. 15 та 16 «Перехідних положень» Конституції, викладені з урахуванням вимог рішення Конституційного Суду України № 20 рп/2010 від 30.09.2010 року у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів щодо відповідності Конституції (конституційності) закону «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 № 2222-IV.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України в редакції, що діяла в момент ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 20-рп/2010 та є чинною на сьогодні, до повноважень Конституційного Суду України належить визнання неконституційними повністю чи в окремій частині законів та інших правових актів, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (ті самі повноваження Конституційного Суду України на момент прийняття Рішення були закріплені також у пункті 1 статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Рішення ухвалені Конституційним Судом, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Однозначною з цього приводу є як позиція Верховного Суду, яку було сформульовано у Рішенні від 14 серпня 2020 року № 640/8752/19, так і позиція самого Конституційного Суду визначена у Рішенні від 2 грудня 2019 року у справі № 1- 182/2019(4165/19).

Протиправні дії органів досудового розслідування та процесуальних керівників стали підставою для відводів всіх попередніх слідчих, які здійснювали досудове розслідування у цих кримінальних провадження, як в Генеральній прокуратурі України, так і в Державному бюро розслідувань.

В зв’язку з неефективністю здійснення слідчими Державного бюро розслідувань досудового розслідування у згаданих кримінальних провадженнях Заступником Генерального прокурора було винесено Постанову від 28.09.2020 року, якою надано доручення здійснювати досудове розслідування Головному слідчому управлінню Служби безпеки України.

✵ ✵ ✵

Відповідно, до статті 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та статті 10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна людина має право безперешкодно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Керуючись правом на доступ до офіційних документів визначеним Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе), ратифікованої Законом України № 631-IX від 20.05.2020 року, яка надає право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.

Згідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

✵ ✵ ✵

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 34, 40, 68 Конституції України, статей 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію», статтями 1, 3, 4, 5, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, —

ПРОШУ:

(1) Надати інформацію чи визнано неправосудним Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010, а в разі якщо не визнано, то на підставі чого здійснюються досудові розслідування у цих кримінальних провадженнях та процесуальне керівництво.

(2) Надати інформацію які заходи вживаються Офісом Генерального прокурора щодо процесуальних керівників, які не змогли забезпечити ефективне досудове розслідування у згаданих кримінальних провадженнях протягом 6 років.

(3) Надати інформацію чи притягнуто суддів Конституційного Суду України до відповідальності та чи повідомлено їм про підозру в зв’язку з винесенням Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року у справі № 20-рп/2010.

З повагою,

Володимир БОГАТИР

Генеральна Прокуратура України

1 Attachment