Реформа прокуратури

Вельмишановна Ірина Валентинівна!
Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ) запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Зокрема, ідеться про атестацію прокурорів усіх рівнів, яка включає в себе оцінку професійної компетентності, етики та доброчесності, за результатами проведення якої здійснюється побудова нової структури органів прокуратури та зменшення максимальної кількості прокурорів з 15000 до 10000 осіб. Також реформа передбачає надання можливості для всіх кандидатів із вищою юридичною освітою та стажем роботи у галузі права брати участь у доборі на заміщення вакантних посад в органах прокуратури.
Одним із визначальних стимулів реформування, залучення професійних та доброчесних кадрів є гарантоване та регламентоване Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон) гідне матеріальне забезпечення прокурорів.
За вищевказаних умов за фінансової підтримки міжнародних партнерів наразі завершена атестація прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур .
Законом № 113-ІХ встановлено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Зазначеним положенням фактично знівельовано підвищення рівня матеріального забезпечення прокурорів, що підтвердили свою кваліфікацію та доброчесність, а також поставлено під загрозу належне функціонування прокуратури як інституції в цілому, взаємовідносини з міжнародними партнерами, що призведе до зриву реформи прокуратури.
Зокрема, на даний час завершено атестацію прокурорів місцевих прокуратур, але на протязі місяця окружні прокуратури не утворюються. З незрозумілих причин працівники місцевих прокуратур повинні отримувати заробітну плату значно меншу ніж визначено Законом.
Незважаючи навіть на той факт, що прожитковий мінімум, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора, передбачений у розмірі 1600 грн, що є нижчим порівняно не лише з працівниками інших державних органів (2102 грн), а й усіма працездатними особами, так атестовані працівники місцевих прокуратур продовжують отримувати заробітну плату всупереч Закону.
Прокурор місцевої прокуратури, який забезпечує виконання основних конституційних функцій органів прокуратури та пройшов усі етапи атестації, довівши свою професійну компетентність і доброчесність, отримує не більше ніж 20 тис. грн заробітної плати.
Генеральним прокурором, з незрозумілих причин не приймається рішення про початок роботи окружних прокуратур. Маю зауважити, що процедура здійснення кримінального провадження, обсяг завдань сторони обвинувачення, роль прокурора у провадженні та всю повноту його відповідальності за результати досудового розслідування, беззаперечно заслуговують на гідне матеріальне забезпечення.
Неприйняття вказаного рішення, зокрема, звужує існуючі права і свободи, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, встановлення привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками.
Також залишено поза увагою норми статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про те, що здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, перелік яких не є вичерпним. Частина 2 цієї статті встановлює, що ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою. Дискримінація за будь-якою ознакою заборонена і відповідно до статті 14 Конвенції.
Така дискримінація у питанні прийняття рішення, яке дозволить підняти оплату праці, штучно понижує статус прокуратури як конституційного органу, прокурора порівняно з іншими учасниками кримінального провадження, що, очевидно, впливатиме на його мотивацію, а отже, й на якість виконання поставлених завдань, зводячи нанівець суть реформи органів прокуратури, імплементованої Законом № 113-ІХ.
Не можна залишати поза увагою і питання антикорупційної політики, оскільки неналежне матеріальне забезпечення є одним із корупційних ризиків, на чому неодноразово наголошувалося міжнародними інституціями.
Так, Рада Європи у своїх документах акцентувала, що достатній рівень заробітної плати прокурорів повинен забезпечувати запобігання корупційним проявам серед прокурорів.
Експертами Венеціанської комісії у пункті 180 Висновку щодо проекту Закону № 113-ІХ анонсовані підвищення рівня матеріального забезпечення прокурорів, які за результатами проведення атестації підтвердили свої кваліфікацію та доброчесність, співвідносились із запорукою належного функціонування прокуратури як інституції в цілому. Щодо матеріального забезпечення працівників прокуратури зазначалося, що «потреби прокурорів повинні бути відповідно покриті за рахунок зарплати прокурорів».
У жовтні 2000 року Комітетом Міністрів Ради Європи прийнято Рекомендацію (2000) 19, якою визнано важливу роль прокуратури у забезпеченні верховенства права та боротьбі зі злочинністю, а також відведено їй першорядне місце у системі кримінальної юстиції.
Згідно з Бордоською декларацією «Судді та прокурори у демократичному суспільстві», ухваленою спільно Консультативною радою європейських суддів та Консультативною радою європейських прокурорів 08.12.2009, «для забезпечення незалежного статусу прокурорів необхідно, зокрема, щоб умови оплати їх праці забезпечувалися гарантіями, передбаченими законом» (пункт 8).
У Висновку № 13(2018) Консультативної ради європейських прокурорів задекларовано гарантії прокурорам заробітної плати, еквівалентної з платою суддям, включаючи належну винагороду, забезпечення їхньої матеріальної незалежності та їхнього захисту, а також членів їхніх сімей (пункт 29).
На неможливості підміни спеціального законодавства законами України про державний бюджет неодноразово вказував Конституційний Суд України, насамперед у Рішеннях від 27.02.2020 № 3-р та від 26.03.2020 № 6-р (останнє стосувалося заробітної плати прокурорів).
При цьому, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп, «повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».
У свою чергу, в Рішенні № 6-р Суд констатував, що «однією з необхідних передумов незалежної діяльності прокуратури, неупередженого, об’єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. Це може бути реалізовано лише шляхом визначення відповідним законом України належних умов для функціонування прокуратури та системи фінансування, у тому числі регулювання заробітної плати прокурора для забезпечення неупередженості при реалізації встановлених Конституцією та законами У країни повноважень.
Незалежність прокурорів не є прерогативою або наданим привілеєм, а є гарантією справедливого, неупередженого та ефективного здійснення ними своїх повноважень (своєї діяльності).
З огляду на викладене звертаюся до Вас як до Генерального прокурора з проханням щодо запуску окружних прокуратур та прийняття рішення про початок роботи окружних прокуратур. У разі можливості, прошу надати інформацію щодо точної дати утворення окружних прокуратур.
Заздалегідь дякую за розуміння та сподіваюсь на Вашу підтримку у вжитті заходів для організації належного матеріального забезпечення оновленої прокуратури.

З глибокою повагою
пан Олег