Про відлік часу утримання затриманої фізичної особи
Доброго дня!
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю.
Часина 2 цієї статті встановлює, що відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.
На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати інформацію (документи):
про порядок фіксування і документування відліку часу фактичного затримання як поліцейським так і затриманою людиною.
З повагою,
Фьодор Руденко
За змістом Ваш запит є зверненням.
Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до
публічної інформації» - публічна інформація це відображена та
задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що
була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних
повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка
заходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до
публічної інформації» дія цього закону не поширюється на відносини у сфері
звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Згідно із правовою позицією Вищого адміністративного суду України,
викладеній у підпункті 1.1 пункту 1 постанови Пленуму цього судового
органу «Про практику застосування адміністративними судами законодавства
про доступ до публічної інформації» від 29 вересня 2016 року № 10,
визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь
зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та заходиться у
володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної
інформації.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно
створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє
запитуваною інформацією, але зобов’язаний нею володіти (пункт 1 частини
першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і
може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад,
без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація
відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.
Разом з тим, для кращого розуміння різниці між зверненням громадян та
інформаційним запитом щодо доступу до публічної інформації Вищим
адміністративним судом України наведено класифікаційні ознака цих правових
категорій. Зокрема метою Закону України «Про звернення громадян» є
одержання роз’яснення, що потребує вчинення додаткових дій, а Закону
України «Про доступ до публічної інформації» – одержання попередньо
створеної чи одержаної інформації (довідка про вивчення та узагальнення
практики застосування адміністративними судами положень Закону України
«Про доступ до публічної інформації», яку доведено до відома суддів
апеляційних та окружних адміністративних судів згідно постанови Пленуму
Вищого адміністративного суду України від 13.09.2013 № 11).
Таким чином, у зв’язку з тим, що Ваш запит за змістом є зверненням і його
оформлено без дотримання вимог статті 5 Закону України «Про звернення
громадян», пропонуємо Вам оформити звернення відповідно до вимог вказаної
статті Закону, та надіслати його до Національної поліції України на
електронну поштову адресу: [1][email address] або поштову адресу:
вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, чи викласти його за допомогою засобів
телефонного зв’язку через телефонну «гарячу лінію» Національної поліції
України (0-800-50-0202), для розгляду в межах компетенції поліції.
Так, відповідно до статті 5 Закону звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за
допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри,
телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до
відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу,
повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове
звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет,
засобів електронного зв’язку (електронне звернення).
Відповідно, електронне звернення є різновидом письмового.
Згідно з указаним положенням Закону, у зверненні має бути зазначено
прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть
питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із
зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено
електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь,
або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного
цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Як вбачається з вимог статті 5 Закону, електронне звернення має
відповідати всім вимогам письмового звернення.
Принагідно зазначаємо, що відповідно до статті 16 Закону скарга на дії чи
рішення органу державної влади, посадової особи подається у порядку
підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина
права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі
відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою
рішенням – безпосередньо до суду.
References
Visible links
1. mailto:[email address]
