Правовий статус осіб, зниклих безвісти

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що дія Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
В той же час, 02.08.2018 р. набув чинності Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти". Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону особам, які зникли безвісти під час проходження військової служби внаслідок збройного конфлікту та/або воєнних дій, надаються гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законами України.
Проте, Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" закріплена процедура набуття такого статусу, яка не кореспондується з положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Враховуючи вищевикладене, прошу надати роз*яснення щодо процедури призначення пільг для осіб, пропали (зникли) безвісти, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Окрім цього, прошу надати інформацію стосовно того, чи зобов*язані родичі особи, яка пропала безвісти здійснювати оформлення документів, передбачених Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" для продовження отримання пільг, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З повагою,

Кирило Федорчук