Чи є Конституційними дії по знищенню статусу присяжних засідателів деяких областей України

Доброго дня!

На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатись із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, прошу надати наступну інформацію (наступні документи):

Особливості правового статусу присяжного, вимоги до присяжного, порядок залучення присяжних до виконання обов`язків у суді та гарантії прав присяжних визначено главою 3 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» .
Статтею 68 цього Закону передбачено, що присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована за нормою статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Державна судова адміністрація України офіційно наголошує, що присяжні засідателі неофіційно є присяжними в міських районних судах (не перебувають в трудових відносинах), а тому прошу визначення наступних фактів, які мають юридичне значення :
- Чи конституційно знаходяться СТОРОННІ особи (присяжні засідателі), які не працюють в судах, перебуючи в НАРДЧИХ кімнатах Головуючих суддів міський районих судів ?
- Чи є конституційними судові рішення, особисто підписані СТОРОННІМИ особами (присяжними засідателями) та які внесені в ЄДРСР та набрали чинності???
- Чи є конституційним находження СТОРОННІХ осіб (присяжних засідателів) в закритих судових засіданнях по усиновленню і чи є такі рішення конституційними, якщо стороні особи не мають обовязку "тримати за зубами" таємницю закритих судових засідань та ще й особисто їх закріпили підписами?
- Чи є конституційною вимога НАЗК до присяжних засідателів щороку надавати Декларацію Доброчинності, якщо присяжні засідателі є сторонніми особами, не мають обовязків (за офіційними наголошеннями ДСАУ) і чи є конституційним притягнення до відповідальності присяжних, які не подали Декларації Доброчинності?
- Чи є конституційним рішення, де Верховним судом застосовано СЕПАРАТИЗМ , де наголошено, що присяжні "ніхто і ніщо" не працюють, а виконують конституційний обовязок по справлянню судочинства!!!!!, а тому Закони України не застосовуються до присяжних засідателів Одеського регіону, не зважаючи на судові рішення по ШЕСТИ областях України (Львівській, Донецькій, Закарпатській, Чернівецькій, Вінницькій та Запоріжській та може і більше поки невідомо), де за судовими рішеннями встановлено факт трудових відносин присяжних засідателів цих областей та обовязок ТУ ДСАУ цих областей сплачувати ЄСВ на винагороду присяжних, наприклад у справах: №380/14618/21 ; №200/8609/21 ; №600/3525/21а та інш) і Верховний суд наголосив, що ці рішення не мають відношення до присяжних Одеського регіону, а тільки тих областей, де судами ці факти втсановлені. Чи є конституційним таке рішення Верховного суду і чи не штовхає умисно йти до Європейського суду з прав людини?
- Чи відповідає Конституції України знищення Інституції присяжних засідателів, яка більше виглядає на "показний фарс" наче через присяжних засідателів повертають довіру до суду?
- Чи є конституційним отримання СТОРОННІМИ особами (присяжними, які не працюють офіційно) грошей які ТУ ДСАУ сплачує цим особам (документи первинної звітності відмовляються надавати присяжним!!!) і чи понесе відповідальність бухгалтерія ДСАУ за транжирство державних коштів на пересічних особі???

З повагою,

Валентина

Конституційний Суд України

1 Attachment

Добрий день!
Надсилаємо відповідь на Ваш запит на публічну інформацію.
Прохання підтвердити отримання листа!

показати цитоване