296дп17Відмова_в_записах_рецептах

Доброго дня!

У зв’язку з різким погіршенням стану здоров’я 12.04.17 я викликала з публічного медичного закладу – ЦПМСД №2 м. Вінниці, мого сімейного лікаря Царук О.О. для надання мені, людині 80 років, лежачому протягом 17 років інваліду 1А групи, медичної допомоги на дому.
Я неодноразово офіційно повідомляла і лікаря Царук О.П., і керівництво лікарні, що я обрала сімейним лікарем лікарку Царук О.П. – це моє право. Однак, Царук О.П. відкрито категорично свавільно відмовляється надавати мені медичну допомогу, мотивуючи тим, що вона хоче займатись своїми дітьми, але не інвалідами. Знаходячись у зговорі з головним лікарем Кривов’яз Т.М. та старшим терапевтом Якубич С.Г. та отримуючи від них усіляку злочинну підтримку в такій її протиправній діяльності, лікарка Царук О.П. в черговий раз свавільно відмовилась надавати мені запитану медичну допомогу.
Натомість, прийшла лікарка Абу Шамала О.О., яка не має жодного відношення ні до території міста, де я мешкаю, ні до нашої родини, але яку керівництво лікарні весь час примусово заставляє іти до нас, і тому вона мусила іти. Лікарка повідомила, що головний лікар Кривов’яз Т.М. заборонила усім лікарям робити будь-які записи в амбулаторних медичних картках пацієнтів при наданні медичної допомоги на дому, і тому категорично відмовилась зробити мені письмові призначення та рекомендації в моїй амбулаторній картці, боячись втратити роботу. Повідомила, що запис моїх призначень та рекомендацій їй наказано зробити пізніше в іншій моїй картці, яка заведена таємно від мене і зберігається особисто у старшого терапевта Якубич С.Г., до якої мене не допускають і відмовляються навіть показувати. Ту другу заведену на мене картку лікарці для виконання виклику на дому також на руки не дали, і ніколи раніше нікому з лікарів при виконанні виклику на дім ні разу не давали.
Також, лікарка Абу Шамала О.О. повідомила мене, що головний лікар Кривов’яз Т.М. заборонила видавати рецепти інвалідам на дому, а виписувати їх лише після погодження призначеного лікування з керівництвом.
Не маючи вибору, я розказала лікарці мої скарги, вона вислухала, і з тим пішла. Запису в амбулаторній картці не зробила, а усні рекомендації в 80 років жодна людина не запам’ятає.
Цим листом я повідомляю головного лікаря ЦПМСД №2 Кривов’яз Т.М. про наведений кричущий факт свавільної відмови в наданні мені медичної допомоги для мети проведення – з власної ініціативи – службового розслідування, направлення матеріалів в правоохоронні органи та негайного усунення наявних порушень прав людини.
Відповідно до ст.ст.8, 10 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.34.2 Конституції України, законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», прошу надати мені публічну інформацію, ЩО Є ПРЕДМЕТОМ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ, необхідну мені для виявлення порушень прав людини, зловживання владою, ризиків для здоров'я людей, і яку я маю намір оприлюднити для суспільства, а саме:
1. Головний лікар ЦПМСД №2 Кривов’яз Т.М. заборонила усім лікарям робити будь-які записи в амбулаторних медичних картках пацієнтів при наданні медичної допомоги на дому лише усно, чи існує письмове управлінське рішення лікарні (наприклад, наказ) про таку заборону?
1.1. Якщо існують управлінські рішення лікарні про заборону усім лікарям робити будь-які записи в амбулаторних медичних картках пацієнтів при наданні медичної допомоги на дому, та зобов’язано записи робити пізніше в інших медичних картках, які знаходяться в лікарні, прошу надати належні факсимільні копії (фотокопії оригіналів) усіх таких управлінських рішень лікарні.
1.2. Якщо заборона була лише усною, тобто, вчинена за усним рішенням, прошу повідомити правові підстави такої заборони, а саме найменування законів чи інших правових актів, застосовані головним лікарем ЦПМСД №2 Кривов’яз Т. М. для ухвалення рішення про заборону усім лікарям робити будь-які записи в амбулаторних медичних картках пацієнтів при наданні медичної допомоги на дому, та зобов’язано записи робити пізніше в інших медичних картках, які знаходяться в лікарні. Прошу також навести авторів вказаних правових актів, їх реєстраційні номери та дати ухвалення, а також релевантні статті, пункти тощо вказаних правових актів.
1.3. Якщо заборона була лише усною, прошу надати мені належні факсимільні копії (фотокопії оригіналів) задокументованого усного рішення про заборону усім лікарям робити будь-які записи в амбулаторних медичних картках пацієнтів при наданні медичної допомоги на дому, та зобов’язано робити записи пізніше в інших медичних картках, які знаходяться в лікарні.
2. Прошу надати мені належну факсимільну копію (фотокопію оригіналу) публічної інформації, а саме запису лікарки Абу Шамала О.О. призначень та рекомендацій під час надання мені медичної допомоги на дому 12.04.17., зроблених в моїй амбулаторній медичній картці, що зберігається в лікарні.
3. Головним лікарем ЦПМСД №2 Кривов’яз Т.М. заборонено лікарям видавати пацієнтам на дому рецепти на призначене лікування лише усно, чи існує письмове управлінське рішення лікарні (наприклад, наказ) про таку заборону?
3.1. Якщо існують управлінські рішення лікарні про заборону лікарям видавати усім пацієнтам на дому рецепти, прошу надати належні факсимільні копії (фотокопії оригіналів) усіх таких управлінських рішень лікарні.
3.2. Якщо заборона була лише усною, тобто, вчинена на підставі усного рішення, прошу повідомити правові підстави такої заборони, а саме найменування законів чи інших правових актів, застосовані головним лікарем ЦПМСД №2 Кривов’яз Т. М. для ухвалення рішення про заборону видачі рецептів на дому, їх авторів, реєстраційні номери та дати ухвалення, а також релевантні статті, пункти тощо вказаних правових актів.
4. Прошу надати мені належно засвідчену факсимільну копію (фотокопію оригіналу) цього листа, з РЕКВІЗИТАМИ ЙОГО ВХІДНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ – вхідним реєстраційним номером та датою вхідної реєстрації.
Роз’яснюю, що, відповідно до ст.20.1 закону України «Про доступ до публічної інформації, «Розпорядник інформації має надати відповідь на ЗАПИТ на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту». Це означає, що одна відповідь надається на ОДИН запит. Чинним законодавством України не передбачене право розпорядника інформації об’єднувати в одному документі кілька відповідей на кілька запитів, тим більше, кільком різним запитувачам. Відповідно до ст.19.2 Конституції України, «Органи державної влади.., їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Це означає, що колективна відповідь на кілька звернень суперечить ст.19.2 Конституції України, отже, є протиправною, а тому взагалі не вважається відповіддю на жодний із запитів, про які в ній ідеться. Це означає, що надання такої відповіді тягне персональну відповідальність винних посадових осіб, в тому числі і адміністративну, як при відсутності відповіді.
Роз’яснюю, що надання іншим особам персональних даних суб’єкта цих даних без згоди цього суб’єкта чи без законних на те повноважень, в тому числі і шляхом надання колективної відповіді на персональні запити, кваліфікуються як недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб’єкта персональних даних, і тягнуть за собою персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.188-39.4, 5 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 5 100 до 17 000 грн. за КОЖНИЙ факт порушення та від 17 000 до 34 000 грн. за КОЖНИЙ ПОВТОРНИЙ протягом року факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.
Я не даю згоди на будь-яке об’єднання відповідей на різні запити.
Роз’яснюю, що
а) неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України "Про доступ до публічної інформації", порушення права на доступ до публічної інформації тягнуть персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.212-3.1, 2 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 425 до 850 грн. за КОЖНИЙ факт порушення та від 1 020 до 1 360 грн. за КОЖНИЙ ПОВТОРНИЙ протягом року факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.;
б) обмеження доступу до інформації тягне персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.212-3.4 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 1 020 грн. до 1 360 грн. за КОЖНИЙ факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.;
в) систематичні порушення власних посадових обов’язків шляхом навмисного протиправного ненадання запитаної публічної інформації, неповне надання інформації, ненадання інформації запитаної форми, надання не засвідчених чи неналежно засвідчених копій запитаних документів, обмеження доступу до інформації кваліфікуються як зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, і тягнуть кримінальну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.364 КК України та караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
г) відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, що є ДЖЕРЕЛОМ ПРАВА для України, зокрема, у справі «Скордіно та інші проти Італії» (№1) («Scordino and others v. Italy» (№1)), скарга №36813/97, Велика Палата ЄСПЛ в рішенні від 29.03.2006 року (http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-72925), оцінюючи розмір присудженої заявникам національними судами моральної шкоди, серед іншого, вказала на таке:
«213. Even if the method of calculation provided for in domestic law does not correspond exactly to the criteria established by the Court, an analysis of the case-law should enable the courts of appeal to award sums that are not unreasonable in comparison with the awards made by the Court in similar cases».
Офіційного перекладу українською цього рішення Суду немає. Але враховуючи, що зазвичай українські чиновники не «петрають» англійською, наводиться відповідний витяг з наявного офіційного перекладу вказаного рішення Суду Російською Федерацією (http://docs.pravo.ru/document/view/19382...) російською як загальнозрозумілою усім українцям мовою, а саме:
«213. Даже если метод произведения расчетов, предусмотренный во внутригосударственном законодательстве, точно не соответствует установленным Европейским судом критериям, то анализ прецедентной практики Европейского суда должен предоставлять апелляционным судам возможность назначать суммы компенсаций, которые не являются необоснованными по сравнению с компенсациями, присуждаемыми Европейским судом в аналогичных случаях».
Це означає, що в усіх випадках порушень прав людини, яким є і порушення права на доступ до інформації, на національному рівні реальна моральна шкода (в тому числі і при розгляді позовів до винних посадових осіб про порушення доступу до інформації, і при вирішенні питань про притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб) обраховується в розмірах, застосовуваних в рішеннях Європейського Суду з прав людини проти держави (в даному випадку – проти держави Україна). А це – тисячі і десятки тисяч євро, в гривневому еквіваленті, за КОЖНИЙ факт порушення.

З повагою,

Галина Щербата