290дп17ДваПрожМінімуми

Галина Сергіївна Щербата

Доброго дня!

Міністерство соціальної політики України в чисельних офіційних листах рефреном повторює одну і ту саму фразу:
«… відповідно до статті 5 Закону України „Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-ХІУ фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення застосовується для спостереження за динамікою рівня життя в Україні.
Для встановлення соціальних гарантій застосовується прожитковий мінімум, який щорічно затверджується в Законі України про державний бюджет на відповідний рік. Реалізація цієї норми забезпечує врахування величини прожиткового мінімуму у розрахунках відповідних показників та обсягів витрат Державного бюджету України».
В такий спосіб посадовці МСП стверджують, що в Україні існує принаймні ДВА різних прожиткових мінімуми на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, – і ці ДВА різних прожиткових мінімуми застосовуються в різних випадках.
Однак, ст.46.4 Конституції України встановила, що «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати РІВЕНЬ ЖИТТЯ, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Про грошові суми тут не йдеться: точкою відліку визначений прожитковий мінімум як РІВЕНЬ ЖИТТЯ.
В свою чергу, ст.1.1. закону України «Про прожитковий мінімум» якраз ВСТАНОВИЛА ЗАКОНОМ, що ж є прожитковий мінімум: «прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості». А ч.2 цієї ж статті цього ж закону ще й ВСТАНОВИЛА ЗАКОНОМ спосіб обрахунку прожиткового мінімуму: «Прожитковий мінімум визначається НОРМАТИВНИМ МЕТОДОМ у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення».
Наступним кроком став закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який в ст.1 вдруге ВСТАНОВИВ ЗАКОНОМ те саме визначення прожиткового мінімуму, яке раніше вже надав закон України «Про прожитковий мінімум»: «прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості». Продовжила логіку ст.6 цього ж закону: «Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти».
Тобто, уся існуюча в Україні методологічна нормативна база чітко встановила, що розмір прожиткового мінімуму не може бути визначеним довільно – він завжди є РІВНЕМ ЖИТТЯ і сумою вартості покупок нормативно визначених товарів та послуг на конкретну дату. Саме в такий спосіб обраховується розмір фактичного прожиткового мінімуму, і іншого способу визначення розміру прожиткового мінімуму просто не існує. А будь-яка цифра, яка не дорівнює сумі вартісної величини визначеного набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг не може забезпечити РІВЕНЬ ЖИТТЯ прожиткового мінімуму як вартості покупок усіх його складників, а тому не є і не може за визначенням бути прожитковим мінімумом, – як би її не називали. І лише на основі РІВНЯ ЖИТТЯ прожиткового мінімуму як базового державного стандарту – а саме, вартісної величини визначеного набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг - встановлюються державні соціальні гарантії та стандарти.
Натомість, бюджетний прожитковий мінімум взагалі рахується, як повідомило Міністерство фінансів, шляхом збільшення попереднього прожиткового мінімуму на розрахункову суму інфляції – і все! При такому обчисленні, в який спосіб бюджетний прожитковий мінімум може забезпечити, як стверджується МСП, соціальну гарантію у вигляді РІВНЯ ЖИТТЯ, створеного усім визначеним обсягом продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг, – якщо він не досягає навіть половини їх вартості, а відтак, унеможливлює їх придбання?
Відповідно до ст.ст.8, 10 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.34.2 Конституції України, законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», прошу надати мені публічну інформацію, ЩО Є ПРЕДМЕТОМ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ, необхідну мені для виявлення порушень прав людини, зловживання владою, і яку я маю намір оприлюднити для суспільства, а саме:
1. Які статті Конституції України, які закони України та їх конкретні статті застосовані МСП України для висновку та тверджень про наявність в Україні кількох (принаймні, двох) РІЗНИХ прожиткових мінімумів на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення?
2. Які статті Конституції України, які закони України та їх конкретні статті застосовані МСП України для висновку та тверджень про те, що «Для встановлення соціальних гарантій застосовується прожитковий мінімум, який щорічно затверджується в Законі України про державний бюджет на відповідний рік», а не, скажімо, фактичний прожитковий мінімум?
3. Чи передбачав закон про бюджет за будь-який рік, що встановлений ним розмір прожиткового мінімуму забезпечує певний РІВЕНЬ ЖИТТЯ? Так чи ні?
3.1. Якщо так, який саме закон про бюджет передбачає, який саме РІВЕНЬ ЖИТТЯ забезпечує встановлений ним прожитковий мінімум?
4. Чи забезпечив розмір прожиткового мінімуму, передбачений в законах про бюджет за минулі роки, РІВЕНЬ ЖИТТЯ, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом – обрахованої нормативно вартісної величини визначеного набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг? Так чи ні?
4.1. Якщо так, прошу повідомити, розмір прожиткового мінімуму, передбаченого в законах про бюджет за які саме роки забезпечив РІВЕНЬ ЖИТТЯ, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом – обрахованої нормативно вартісної величини визначеного набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг? Чим це підтверджується документально?
5. Прошу надати мені належні факсимільні копії (фотокопії оригіналів) усіх документів, які підтверджують:
5.1. факт встановлення законом про бюджет на певний рік певного РІВНЯ ЖИТТЯ прожиткового мінімуму на поточний рік;
5.2. факт забезпечення прожитковим мінімумом, встановленим законом про бюджет на певний рік, РІВНЯ ЖИТТЯ, не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого законом – обрахованої нормативно вартісної величини визначеного законом набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг.
Відповідно до ст.7 закону України «Про інформацію»: «2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом».
Оскільки жодний закон України не обмежує моє право на вибір форм і джерел одержання запитуваної інформації, я прошу усю інформацію (документи) з числовими даними, як створені МСП, так і отримані з інших відомств документи з числовими даними надати мені в електронному (цифровому) вигляді
а) в формі оригінальних електронних форматів, в яких виконані розрахунки та/чи отримані дані від інших відомств, повідомивши мені розширення та назви вказаних електронних форматів; та
б) в формі табличного редактора Excel, придатній для подальшої роботи з даними; та
в) в формі факсимільних копій (фотокопій з ОРИГІНАЛІВ!!!!!!!!!!!!!!) УСІХ запитаних документів.
Роз’яснюю, що, відповідно до ст.20.1 закону України «Про доступ до публічної інформації, «Розпорядник інформації має надати відповідь на ЗАПИТ на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту». Це означає, що одна відповідь надається на ОДИН запит. Чинним законодавством України не передбачене право розпорядника інформації об’єднувати в одному документі кілька відповідей на кілька запитів, тим більше, кільком різним запитувачам. Відповідно до ст.19.2 Конституції України, «Органи державної влади.., їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Це означає, що колективна відповідь на кілька звернень суперечить ст.19.2 Конституції України, отже, є протиправною, а тому взагалі не вважається відповіддю на жодний із запитів, про які в ній ідеться. Це означає, що надання такої відповіді тягне персональну відповідальність винних посадових осіб, в тому числі і адміністративну, як при відсутності відповіді.
Роз’яснюю, що надання іншим особам персональних даних суб’єкта цих даних без згоди цього суб’єкта чи без законних на те повноважень, в тому числі і шляхом надання колективної відповіді на персональні запити, кваліфікуються як недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб’єкта персональних даних, і тягнуть за собою персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.188-39.4, 5 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 5 100 до 17 000 грн. за КОЖНИЙ факт порушення та від 17 000 до 34 000 грн. за КОЖНИЙ ПОВТОРНИЙ протягом року факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.
Я не даю згоди на будь-яке об’єднання відповідей на різні запити.
Роз’яснюю, що
а) неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України "Про доступ до публічної інформації", порушення права на доступ до публічної інформації тягнуть персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.212-3.1, 2 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 425 до 850 грн. за КОЖНИЙ факт порушення та від 1 020 до 1 360 грн. за КОЖНИЙ ПОВТОРНИЙ протягом року факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.;
б) обмеження доступу до інформації тягне персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.212-3.4 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 1 020 грн. до 1 360 грн. за КОЖНИЙ факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.;
в) систематичні порушення власних посадових обов’язків шляхом навмисного протиправного ненадання запитаної публічної інформації, неповне надання інформації, ненадання інформації запитаної форми, надання не засвідчених чи неналежно засвідчених копій запитаних документів, обмеження доступу до інформації кваліфікуються як зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, і тягнуть кримінальну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.364 КК України та караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
г) відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, що є ДЖЕРЕЛОМ ПРАВА для України, зокрема, у справі «Скордіно та інші проти Італії» (№1) («Scordino and others v. Italy» (№1)), скарга №36813/97, Велика Палата ЄСПЛ в рішенні від 29.03.2006 року (http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-72925), оцінюючи розмір присудженої заявникам національними судами моральної шкоди, серед іншого, вказала на таке:
«213. Even if the method of calculation provided for in domestic law does not correspond exactly to the criteria established by the Court, an analysis of the case-law should enable the courts of appeal to award sums that are not unreasonable in comparison with the awards made by the Court in similar cases».
Офіційного перекладу українською цього рішення Суду немає. Але враховуючи, що зазвичай українські чиновники не «петрають» англійською, наводиться відповідний витяг з наявного офіційного перекладу вказаного рішення Суду Російською Федерацією (http://docs.pravo.ru/document/view/19382...) російською як загальнозрозумілою усім українцям мовою, а саме:
«213. Даже если метод произведения расчетов, предусмотренный во внутригосударственном законодательстве, точно не соответствует установленным Европейским судом критериям, то анализ прецедентной практики Европейского суда должен предоставлять апелляционным судам возможность назначать суммы компенсаций, которые не являются необоснованными по сравнению с компенсациями, присуждаемыми Европейским судом в аналогичных случаях».
Це означає, що в усіх випадках порушень прав людини, яким є і порушення права на доступ до інформації, на національному рівні реальна моральна шкода (в тому числі і при розгляді позовів до винних посадових осіб про порушення доступу до інформації, і при вирішенні питань про притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб) обраховується в розмірах, застосовуваних в рішеннях Європейського Суду з прав людини проти держави (в даному випадку – проти держави Україна). А це – тисячі і десятки тисяч євро, в гривневому еквіваленті, за КОЖНИЙ факт порушення.

З повагою,

Галина Щербата

Звернення, Міністерство соціальної політики України


 
Ваш запит прийнято.
-------- Исходное сообщение --------

Тема: Інформаційний запит - 290дп17ДваПрожМінімуми
Дата: 2017-04-11 21:55
От: Галина Щербата <[1][FOI #20263 email]>
Кому: FOI requests at Міністерство соціальної політики України
<[2][Міністерство соціальної політики України request email]>

 

Доброго дня!

Міністерство соціальної політики України в чисельних офіційних листах рефреном повторює одну і ту саму фразу:
«… відповідно до статті 5 Закону України „Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-ХІУ фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення застосовується для спостереження за динамікою рівня життя в Україні.
Для встановлення соціальних гарантій застосовується прожитковий мінімум, який щорічно затверджується в Законі України про державний бюджет на відповідний рік. Реалізація цієї норми забезпечує врахування величини прожиткового мінімуму у розрахунках відповідних показників та обсягів витрат Державного бюджету України».
В такий спосіб посадовці МСП стверджують, що в Україні існує принаймні ДВА різних прожиткових мінімуми на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, – і ці ДВА різних прожиткових мінімуми застосовуються в різних випадках.
Однак, ст.46.4 Конституції України встановила, що «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати РІВЕНЬ ЖИТТЯ, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Про грошові суми тут не йдеться: точкою відліку визначений прожитковий мінімум як РІВЕНЬ ЖИТТЯ.
В свою чергу, ст.1.1. закону України «Про прожитковий мінімум» якраз ВСТАНОВИЛА ЗАКОНОМ, що ж є прожитковий мінімум: «прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості». А ч.2 цієї ж статті цього ж закону ще й ВСТАНОВИЛА ЗАКОНОМ спосіб обрахунку прожиткового мінімуму: «Прожитковий мінімум визначається НОРМАТИВНИМ МЕТОДОМ у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення».
Наступним кроком став закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який в ст.1 вдруге ВСТАНОВИВ ЗАКОНОМ те саме визначення прожиткового мінімуму, яке раніше вже надав закон України «Про прожитковий мінімум»: «прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості». Продовжила логіку ст.6 цього ж закону: «Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти».
Тобто, уся існуюча в Україні методологічна нормативна база чітко встановила, що розмір прожиткового мінімуму не може бути визначеним довільно – він завжди є РІВНЕМ ЖИТТЯ і сумою вартості покупок нормативно визначених товарів та послуг на конкретну дату. Саме в такий спосіб обраховується розмір фактичного прожиткового мінімуму, і іншого способу визначення розміру прожиткового мінімуму просто не існує. А будь-яка цифра, яка не дорівнює сумі вартісної величини визначеного набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг не може забезпечити РІВЕНЬ ЖИТТЯ прожиткового мінімуму як вартості покупок усіх його складників, а тому не є і не може за визначенням бути прожитковим мінімумом, – як би її не називали. І лише на основі РІВНЯ ЖИТТЯ прожиткового мінімуму як базового державного стандарту – а саме, вартісної величини визначеного набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг - встановлюються державні соціальні гарантії та стандарти.
Натомість, бюджетний прожитковий мінімум взагалі рахується, як повідомило Міністерство фінансів, шляхом збільшення попереднього прожиткового мінімуму на розрахункову суму інфляції – і все! При такому обчисленні, в який спосіб бюджетний прожитковий мінімум може забезпечити, як стверджується МСП, соціальну гарантію у вигляді РІВНЯ ЖИТТЯ, створеного усім визначеним обсягом продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг, – якщо він не досягає навіть половини їх вартості, а відтак, унеможливлює їх придбання?
Відповідно до ст.ст.8, 10 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.34.2 Конституції України, законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», прошу надати мені публічну інформацію, ЩО Є ПРЕДМЕТОМ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ, необхідну мені для виявлення порушень прав людини, зловживання владою, і яку я маю намір оприлюднити для суспільства, а саме:
1. Які статті Конституції України, які закони України та їх конкретні статті застосовані МСП України для висновку та тверджень про наявність в Україні кількох (принаймні, двох) РІЗНИХ прожиткових мінімумів на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення?
2. Які статті Конституції України, які закони України та їх конкретні статті застосовані МСП України для висновку та тверджень про те, що «Для встановлення соціальних гарантій застосовується прожитковий мінімум, який щорічно затверджується в Законі України про державний бюджет на відповідний рік», а не, скажімо, фактичний прожитковий мінімум?
3. Чи передбачав закон про бюджет за будь-який рік, що встановлений ним розмір прожиткового мінімуму забезпечує певний РІВЕНЬ ЖИТТЯ? Так чи ні?
3.1. Якщо так, який саме закон про бюджет передбачає, який саме РІВЕНЬ ЖИТТЯ забезпечує встановлений ним прожитковий мінімум?
4. Чи забезпечив розмір прожиткового мінімуму, передбачений в законах про бюджет за минулі роки, РІВЕНЬ ЖИТТЯ, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом – обрахованої нормативно вартісної величини визначеного набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг? Так чи ні?
4.1. Якщо так, прошу повідомити, розмір прожиткового мінімуму, передбаченого в законах про бюджет за які саме роки забезпечив РІВЕНЬ ЖИТТЯ, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом – обрахованої нормативно вартісної величини визначеного набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг? Чим це підтверджується документально?
5. Прошу надати мені належні факсимільні копії (фотокопії оригіналів) усіх документів, які підтверджують:
5.1. факт встановлення законом про бюджет на певний рік певного РІВНЯ ЖИТТЯ прожиткового мінімуму на поточний рік;
5.2. факт забезпечення прожитковим мінімумом, встановленим законом про бюджет на певний рік, РІВНЯ ЖИТТЯ, не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого законом – обрахованої нормативно вартісної величини визначеного законом набору продуктів харчування, непродовольчих товарів та набору послуг.
Відповідно до ст.7 закону України «Про інформацію»: «2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом».
Оскільки жодний закон України не обмежує моє право на вибір форм і джерел одержання запитуваної інформації, я прошу усю інформацію (документи) з числовими даними, як створені МСП, так і отримані з інших відомств документи з числовими даними надати мені в електронному (цифровому) вигляді
а) в формі оригінальних електронних форматів, в яких виконані розрахунки та/чи отримані дані від інших відомств, повідомивши мені розширення та назви вказаних електронних форматів; та
б) в формі табличного редактора Excel, придатній для подальшої роботи з даними; та
в) в формі факсимільних копій (фотокопій з ОРИГІНАЛІВ!!!!!!!!!!!!!!) УСІХ запитаних документів.
Роз’яснюю, що, відповідно до ст.20.1 закону України «Про доступ до публічної інформації, «Розпорядник інформації має надати відповідь на ЗАПИТ на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту». Це означає, що одна відповідь надається на ОДИН запит. Чинним законодавством України не передбачене право розпорядника інформації об’єднувати в одному документі кілька відповідей на кілька запитів, тим більше, кільком різним запитувачам. Відповідно до ст.19.2 Конституції України, «Органи державної влади.., їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Це означає, що колективна відповідь на кілька звернень суперечить ст.19.2 Конституції України, отже, є протиправною, а тому взагалі не вважається відповіддю на жодний із запитів, про які в ній ідеться. Це означає, що надання такої відповіді тягне персональну відповідальність винних посадових осіб, в тому числі і адміністративну, як при відсутності відповіді.
Роз’яснюю, що надання іншим особам персональних даних суб’єкта цих даних без згоди цього суб’єкта чи без законних на те повноважень, в тому числі і шляхом надання колективної відповіді на персональні запити, кваліфікуються як недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб’єкта персональних даних, і тягнуть за собою персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.188-39.4, 5 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 5 100 до 17 000 грн. за КОЖНИЙ факт порушення та від 17 000 до 34 000 грн. за КОЖНИЙ ПОВТОРНИЙ протягом року факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.
Я не даю згоди на будь-яке об’єднання відповідей на різні запити.
Роз’яснюю, що
а) неоприлюднення інформації, обов’язкове оприлюднення якої передбачено законами України "Про доступ до публічної інформації", порушення права на доступ до публічної інформації тягнуть персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.212-3.1, 2 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 425 до 850 грн. за КОЖНИЙ факт порушення та від 1 020 до 1 360 грн. за КОЖНИЙ ПОВТОРНИЙ протягом року факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.;
б) обмеження доступу до інформації тягне персональну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.212-3.4 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу від 1 020 грн. до 1 360 грн. за КОЖНИЙ факт порушення, а також відшкодування за рахунок такої винної посадової особи судового збору в сумі 320 грн.;
в) систематичні порушення власних посадових обов’язків шляхом навмисного протиправного ненадання запитаної публічної інформації, неповне надання інформації, ненадання інформації запитаної форми, надання не засвідчених чи неналежно засвідчених копій запитаних документів, обмеження доступу до інформації кваліфікуються як зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, і тягнуть кримінальну відповідальність КОЖНОЇ винної посадової особи за ст.364 КК України та караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
г) відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, що є ДЖЕРЕЛОМ ПРАВА для України, зокрема, у справі «Скордіно та інші проти Італії» (№1) («Scordino and others v. Italy» (№1)), скарга №36813/97, Велика Палата ЄСПЛ в рішенні від 29.03.2006 року ([3]http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-72925), оцінюючи розмір присудженої заявникам національними судами моральної шкоди, серед іншого, вказала на таке:
«213. Even if the method of calculation provided for in domestic law does not correspond exactly to the criteria established by the Court, an analysis of the case-law should enable the courts of appeal to award sums that are not unreasonable in comparison with the awards made by the Court in similar cases».
Офіційного перекладу українською цього рішення Суду немає. Але враховуючи, що зазвичай українські чиновники не «петрають» англійською, наводиться відповідний витяг з наявного офіційного перекладу вказаного рішення Суду Російською Федерацією ([4]http://docs.pravo.ru/document/view/19382...) російською як загальнозрозумілою усім українцям мовою, а саме:
«213. Даже если метод произведения расчетов, предусмотренный во внутригосударственном законодательстве, точно не соответствует установленным Европейским судом критериям, то анализ прецедентной практики Европейского суда должен предоставлять апелляционным судам возможность назначать суммы компенсаций, которые не являются необоснованными по сравнению с компенсациями, присуждаемыми Европейским судом в аналогичных случаях».
Це означає, що в усіх випадках порушень прав людини, яким є і порушення права на доступ до інформації, на національному рівні реальна моральна шкода (в тому числі і при розгляді позовів до винних посадових осіб про порушення доступу до інформації, і при вирішенні питань про притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб) обраховується в розмірах, застосовуваних в рішеннях Європейського Суду з прав людини проти держави (в даному випадку – проти держави Україна). А це – тисячі і десятки тисяч євро, в гривневому еквіваленті, за КОЖНИЙ факт порушення.

З повагою,

Галина Щербата

Прошу надати відповідь у визначений законом термін електронною поштою.
-------------------------------------------------------------------
Це повідомлення було надіслане через сайт "Доступ до Правди", призначення якого - надання можливості громадянам надсилати запити про публічну інформацію з подальшою публікацією цих запитів та відповідей на них
-------------------------------------------------------------------

 

References

Visible links
1. mailto:[FOI #20263 email]
2. mailto:[Міністерство соціальної політики України request email]
3. http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-72925
4. http://docs.pravo.ru/document/view/19382...

Красовська Г.А., Міністерство соціальної політики України

1 Attachment

__________ Information from ESET Mail Security, version of virus signature database 15273 (20170418) __________

The message was checked by ESET Mail Security.
http://www.eset.com