Міністерство внутрішніх справ знову відповіло відмовою на запит «Українських новин» щодо даних про осіб, які отримали нагородну вогнепальну зброю. Медіаюристка Людмила Опришко зауважує, що у цій ситуації МВС мало застосувати «трискладовий тест».
За останні сім років нагородну вогнепальну зброю отримали майже 3,5 тис. громадян, з них 88 народних депутатів. При цьому за 2010-2014 роки МВС вручило нагородну вогнепальну зброю лише 287 службовцям. При цьому, під виглядом пістолетів видавали пістолети-кулемети та штурмові гвинтівки. Зокрема, в документах МВС фігурують «пістолети АКМС», які насправді є укороченою модифікацією автоматів Калашникова, а також штурмові гвинтівки «Форт-221», «Форт-226», раритетні та рідкісні екземпляри зброї від відомих світових виробників.
Про це повідомляють «Українські новини».
Саме тому журналісти вирішили поцікавитись (вже не вперше) у Міністерства внутрішніх справ переліком осіб, яким пощастило отримати такі нагороди. Однак отримали чергову відмову.
«Надання інформації, яка містить персональні дані третьої особи, можливо лише за умови наявності згоди такої особи на обробку його персональних даних», – йдеться у відповіді.
Також в документі стверджується, що в самому міністерстві облік осіб, які отримали нагородну вогнепальну зброю від міністра, не ведеться.
Читайте також:
«Українські новини» vs Виконавча служба: історія виконавчого провадження з доступу
Суд «Українських новин» проти виконавчої служби призначено на 20 березня
Зброя в ігнорі: МВС не надає список нагороджених навіть після рішень суду
Суд визнав неправомірною відмову МВС надати інформацію про іменну зброю
Суд дозволив Міноборони не розкривати інформацію про нагороду «Вогнепальна зброя»
Верховний Суд: Прізвища нагороджених іменною зброєю є «інформацією з обмеженим доступом»
Медіаюристка, адвокатеса Людмила Опришко зазначає, що питання про те, чи є публічною інформація про нагородження вогнепальною зброєю і досі є спірним.
«Попри те, що існує низка судових рішень, спрямованих на його вирішення. Але оскільки ці судові рішення є доволі суперечливими, адже МВС свого часу справу програло, тоді як Міністерство оборони України – виграло, ми знову вимушені це питання обговорювати», – каже Людмила Опришко.
Медіаюристка спершу аналізує ситуацію з точки зору чинного законодавства України.
«У нас є низка правових норм, які вказують на те, що ця інформація є публічною і повинна надаватись на запит. Про це говорить частина 5 статті 6, яка забороняє обмежувати доступ до інформації про розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Крім того, Закон України «Про захист персональних даних», на який, як правило, посилаються, як на підставу відмови у наданні відповідних відомостей, також говорить про те, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (частина 3 статті 5 цього Закону). Отже, є пряма заборона закону на введення обмежень на доступ до публічної інформації про розпорядження державним майном, до якого відноситься і нагородна зброя», – пояснює Людмила Опришко.
Але, додає медіаюристка, з іншого боку, не можна виключити, що нагородна зброя видається за певні досягнення у сфері оборони країни (принаймні, більшості отримувачам), що дає підстави для віднесення інформації про такі нагородження до службової (що і зробило МОУ).
«В такому випадку має місце певний конфлікт між правовими нормами: одні визнають таку інформацію відкритою публічною, інші – інформацією з обмеженим доступом. В таких випадках необхідно проводити трискладовий тест і зважувати, від чого більше шкоди – від оприлюднення зазначених відомостей чи від їх приховування. Але, на жаль, цей трискладовий тест не здійснює ні МВС, ні МОУ, ні суд, який розглядав справу 826/5046/16. Формальне внесення низки відомостей до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію, та факт присвоєння грифу «ДСК» зіграли вирішальну роль у згаданій судовій справі. Втім, такий підхід суперечить частині 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка вимагає проведення саме «трискладового тесту»», – зазначає медіаюристка.
Людмила Опришко підсумовує, що не здійснило «трискладового тесту» під час підготовки відповіді на запит і МВС, кероване Денисом Монастирським. Основна підстава для відмови – конфіденційність запитаних відомостей, хоча така відповідь прямо суперечить частині 3 статті 5 Закону України «Про захист персональних даних». Інші аргументи, наведені МВС, також не свідчать про намагання збалансувати права. За таких умов не можна вважати, що МВС дотрималось вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
«Доступ до правди»
