Запит, а не звернення: Чому краще не просити надати коментарі щодо документів

25 жовтня 2019 08:00

Tn1 zapit na informatsiyu chi zvernennya 1 5ba9ebc5475d2

Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації не надає запитувачці інформації щодо того, чи були заявки на ремонті роботи, облаштування та охорону школи № 226. Про це свідчать запит і відповідь, опубліковані на платформі «Доступ доправди».

У свою чергу, Директорат дошкільної та шкільної освіти Міністерства освіти і науки відповів, що не володіє відповідною інформацією, зауваживши також, що «затребувана інформація не відноситься до публічної», а «запит розглянуто відповідно до Закону «Про звернення громадян».

Тим часом, як коментує Христина Буртник, медіа-юристка громадської організації «Центр демократії та верховенства права», в даному випадку справді лист запитувачки по своїй суті є одночасно і запитом (в частині надання інформації та документів), і зверненням (в частині надання коментарів та скарги на збір коштів у школі).

«Це означає, що такий «запит-звернення» повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені Законом «Про доступ до публічної інформації» та Законом «Про звернення громадян».

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

І з першого погляду, Директорат Міністерства так і зробив. Проте, варто відмітити, що з певним порушенням.

Відповідь-пересилання є законною відмовою у наданні інформації, якою орган не володіє, і надається у порядку статті 22 Закону «Про доступ до публічної інформації». Отже, частину листа запитувачки потрібно було кваліфікувати і розглянути не як звернення, а як запит. Тобто у 5-ти денний термін, а не протягом місяця. У цей термін запитувачку повинні були повідомити, що решта її листа є зверненням і буде розглядатись відповідно до іншого закону.

Запитувачці можемо порадити просити надати інформацію чи документи, якими розпорядник володіє на момент надсилання запиту (наприклад, як вона просила договір про надання охорони чи інформацію про витрати на ремонт), та не просити у запиті про коментарі щодо документів. Адже це може потребувати додаткового аналізу документів, а такі прохання, як і прохання «розібратись з питанням поборів у фонд школи» по своїй суті є зверненням.

Найкраще у даній ситуації – просити конкретні документи про витрачання коштів та благодійних внесків, та самому аналізувати їх.

Важливо також одразу надсилати запит до належного розпорядника. Навряд чи міністерство володіє інформацією про конкретну школу у Києві. У випадку, якщо належний розпорядник ігнорує запит – оскаржувати ненадання відповіді до Уповноваженого ВРУ з прав людини або до адміністративного суду».

«Доступ до правди»