Але… не виконуються. Як добитися того, щоб розпорядник негайно виконав рішення суду, як це і належить по закону? Консультує адвокат, медіа-юрист ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін, відповідаючи на запитання.

Сьогодні більшість справ у сфері доступу до публічної інформації адміністративні суди розглядають в порядку спрощеного (письмового) провадження. Таку можливість їм надає Кодекс адміністративного судочинства в останній редакції, яка набула чинності 15 грудня 2017 року (п.1 ч.1 ст.263). Проте, широко використовуючи приписи цієї статті адміністративні суди чомусь забувають про норми іншої. А в ній йдеться про те, що рішення в зазначеній сфері мають виконуватись негайно (останній абзац ч. 1 ст. 371).

Важливо, що саме суд має під час ухвалення рішення вирішити про наявність або відсутність підстав для його негайного виконання (п. 6 ч. 1 ст. 244) і зазначати про таку особливість виконання у ньому ж (ст. 246).

Отже, якщо суд виніс рішення і визнав, що розпорядник протиправно не надав запитувану інформацію, зобов’язав її надати – воно має виконуватись негайно, до набрання законної сили (ч. 2 ст. 372 КАС). Самим розпорядником у добровільному порядку, а якщо він з тих чи інших причин уникає такого обов’язку, то можна використати спеціальні норми Закону України «Про виконавче провадження»: «У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів і невідкладно розпочинає його примусове виконання.» (ч. 4 ст. 30).

Проте, не дивлячись на всі зазначені норми Кодексу адміністративного судочинства, поточна практика судів у цій категорії справ свідчить, що таке негайне виконання скоріше виняток, ніж правило.

Щоб системно зрушити цю тему з місця, радимо всім позивачам-запитувачам в адміністративних позовах акцентувати увагу суду на тому, що рішення по справі підлягає негайному виконанню, і в прохальній частині адміністративного позову писати: «допустити негайне виконання рішення в зазначені справі».

А у випадку ігнорування судом цього питання, звертатись до нього ж за додатковим рішенням (ст. 252 КАС) і чемно, але наполегливо нагадувати суду про необхідність виконання своїх обов’язків у частині зазначення про негайність виконання рішення щодо доступу до публічної інформації.   

Олександр Бурмагін,

юрист, ГО «Платформа прав людини»