Про те, як судова практика ЄСПЛ в контексті доступу впливає на національні законодавства під час експертної дискусії говорив Павло Пушкар, керівник відділу Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини Ради Європи.
«Сама судова практика Європейського Суду з прав людини відображала і відображає право на отримання інформації у досить звуженому вигляді. Адже стаття 10 Європейської конвенції з прав людини (право на доступ до державної інформації) не гарантує загального права на доступ до інформації. До певного часу суд вважав, що з конвенції складно вивести загальне право на доступ до адміністративних даних документів. Але протягом певних періодів 2006, 2009, 2013 років ЄСПЛ остаточно підтвердив, що поняття «свободи одержувати інформацію» охоплює право на доступ до інформації, а відмова в наданні доступу до інформації у відповідь на запит особи є втручанням в право, передбачене ст.10 Конвенції. Однак цього було мало, тому на допомогу прийшла Конвенція Тромсе, мета якої – заповнити дефіцит правового регулювання та обов'язків держави в галузі обігу інформації, створити мінімальний посилений обов'язок щодо змісту зобов'язань по наданню доступу до інформації», – розповідає Павло Пушкар.
Павло Пушкар наводить приклади рішень ЄСПЛ, які стосувались доступу до публічної інформації, і на стадії свого виконання так чи інакше впливали на національні законодавства або ж практику реагування на подібні ситуації.
У ключовому рішенні в справі «Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини» мова йде про 5-річну дискусію між УСГС та Конституційним судом Угорщини щодо відмови у відповіді на запит УСГС щодо надання доступу до скарги, поданої депутатом, який вимагав виключення з Кримінального кодексу деяких злочинів, пов’язаних з наркотиками. ЄСПЛ визнав, що приховування інформації, яка є необхідною для участі у громадській дискусії з державно важливих питань, могло спричинити порушення свободи вираження поглядів. Експерти вважають, що це було перше рішення, де практично застосували ст. 10 Конвенції.
«Це рішення показало розвиток практики Європейського Суду з прав людини на підставі конвенції як живого інструменту, і довело, що право на доступ до публічної інформації має тлумачитися в світлі вимог сьогодення. Європейський суд дозволив собі більш широке тлумачення поняття «свобода отримання інформації», що включає визнання права на доступ до інформації, яке часто перевіряється за допомогою трискладового тесту. Як результат і наслідок розвитку практики суд чітко висловив свою правову позицію, що право на доступ до інформації перебуває у віданні державних органів і підпадає під захист статті 10 Конвенції. Однак органи влади Угорщини щодо виконання рішення ЄСПЛ зазначають, що на на його підставі немає необхідності внесення змін до законодавства, незважаючи на те, що в ході розгляду цієї справи Європейський суд з прав людини все-таки звернув увагу на деякі недоліки саме правового регулювання доступу», – розповідає Павло Пушкар.
В практиці Комітету міністрів Ради Європи у виконанні рішення ЄСПЛ є справа «Калда проти Естонії». ЄСПЛ визнав непропорційним втручання органів державної влади тюремної адміністрації у відмові наданню доступу заявнику до сайту інформаційного офісу Ради Європи для того, щоб провести дослідження судових процедур, якими збирався зайнятись заявник. У цьому контексті на виконанні рішення суду здійснили зміни до законодавства про ув'язнення у 2019 році, яке передбачає певний перелік веб-сайтів та інформаційних сторінок, до яких особи, що відбувають покарання, мають право доступу, зокрема щодо юридичних питань, пов'язаних із судовим захистом та перебуванням під вартою.
Аналогічно під час виконання рішень Європейського Суду з прав людини у справі «Молодіжна ініціатива з прав людини проти Сербії» мова йшла про порушення статті 10 Європейської конвенції з прав людини стосовно свавільної відмови органів безпеки надати інформацію на виконання рішення інформаційного комісара щодо надання інформації. Як результат – були внесені зміни до порядку роботи органів служби безпеки стосовно обов'язку надавати таку інформацію.
У 2015 році на виконання вимог рішення ЄСПЛ у справі «Гусєва проти Болгарії» органи влади Болгарії змінили закон про доступ до публічної інформації, відповідні вимоги закону про адміністративну процедуру, а також було змінено практику виконання вимог щодо доступу до публічної інформації стосовно виконання рішень національних судів.
Є й свіже рішення ЄСПЛ щодо України, яке зараз знаходиться на контролі Комітету міністрів Ради Європи. Це рішення «Центр демократії та верховенства права проти України» від 26 березня 2020 року. Суть справи - оскарження відмови Центральної виборчої комісії надати автобіографії кандидатів в народні депутати. ЄСПЛ визнав порушення Україною ст.10 Конвенції з прав людини у відмові доступу до інформації про освіту та трудову діяльність політичних лідерів, що міститься у їхніх автобіографіях.
Читайте також: Три уроки для України: захист права на доступ у ЄСПЛ
«Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ звернув увагу на те, якою була мета запиту на інформацію, яким був характер запитуваної інформації, якою була роль запитувача в отримання та передачі інформації громадськості, чи була готова і була створена вже доступна запитувана інформація. Суд прийшов до висновку на підставі трискладового тесту про те, що інформація, що стосується освіти та діяльності кандидатів, мала суттєве значення, і в принципі звернув увагу на те, яким чином національні судові органи збалансували право на приватність та право на отримання інформації. Рішення стосовно України набуло чинності 26 липня 2020 року, і ми очікуємо звіт уряду стосовно напрямку заходів загального характеру, які уряд збирається вжити щодо виконання рішення у справі», – каже Павло Пушкар.
Намагаючись спрогнозувати, як могло би виглядати виконання рішення щодо України в контексті ратифікації Конвенції Тромсе, Павло Пушкар припускає: на підставі практики виконання рішень ЄСПЛ, яка склалася стосовно інших країн, можна побачити, що вимогами є не тільки розробка певних нормативних положень імплементуючого законодавства, а й зміна адміністративної та судової практики. Однак для цього треба синхронізувати практику адміністративних та судових органів України з практикою ЄСПЛ.
Нагадаємо, що 20 травня 2020 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію Тромсе. Україна стала десятою державою, котра ратифікувала цей важливий міжнародний документ і фактично запустила його в дію, адже Конвенція набуває чинності з десятою ратифікацією.
Захід відбувся в рамках проєкту «Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні» у партнерстві з Центром демократії та верховенства права.
«Доступ до правди»
