Яку інформацію мусять надавати комунальні підприємства на запити? Чому кредитні кошти міжнародних організацій – теж публічні фінанси? Як обґрунтувати публічний інтерес?
Про це йшлося під час нашого вебінару, в якому Тетяна Донченко, журналістка видання «Кременчуцький телеграфЪ», аналізувала свій кейс про отримання інформації щодо реконструкції 11 дитячих садків Кременчука.
Нагадаємо, запитувачка звернулася з інформаційним запитом до КП «Кременчуцька муніципальна енергосервісна компанія» (КМЕК). У запиті просила надати договір з підрядною організацією, яка виконувала термомодернізацію в дитсадках за рахунок кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), а також відомості про виконані роботи за 1-й та 2-й квартал 2021 року. Комунальне підприємство не надало запитувану інформацію, аргументуючи тим, що кредитні кошти – не публічні фінанси.
Запитувачка звернулася до суду і виграла його.
У цій історії також цікавим є те, що гроші на судовий збір зібрала громада міста.
Від слухачів надійшло чимало запитань. Тетяна Донченко відповідає на ті з них, на які не встигла відповісти під час вебінару.
Відповідь на головне питання вебінару: як отримати інформацію про публічні фінанси від КП? І чому кредити міжнародних організацій – теж публічні фінанси?
По-перше, варто розуміти, що комунальне підприємство є розпорядником публічної інформації. П. 5 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» говорить про те, що державні, комунальні підприємства, у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток, паїв) належать державі або громаді є розпорядниками «щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради». Інколи комунальні підприємства у відповідях на запити пишуть, що закон зобов'язує їх надавати інформацію лише за цим визначеним переліком. Насправді ж інформацію за цим переліком вони мусять оприлюднювати в обов’язковому порядку на своїх веб-сайтах (відповідно до ст. 15 Закону «Про доступ…»). Тобто цей обсяг інформації має бути доступним і без запитів.
По-друге, розглянемо, яку ще інформацію про публічні фінанси КП мають надавати за запитами. Подивимося на це з точки зору законодавства та судової практики. І тут, перш за все, варто звернути увагу на вимоги ч.5 ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» (цитуємо те, що конкретно стосується КП – і що взяв до уваги суд при розгляді справи:
«Не може бути обмежено доступ до інформації… про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів … володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно».
Постанова Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) №10 від 29.09.16, посилаючись на норми Господарського кодексу України, роз’яснює, що таке розпорядження комунальним майном. Зокрема, йдеться про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів… Тобто фактично йдеться про всю діяльність КП – адже в її процесі створюється комунальне майно. І тут ми підходимо до використання кредитів міжнародних організацій, бо це теж – використання коштів, за рахунок яких створюється комунальне майно.
По-третє, є ще один аргумент, який теж береться до уваги судами (у тому числі в даній справі). Відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів», публічними коштами є «кошти державного бюджету (крім таємних видатків), бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії». Кредит ЄБРР на термомодернізацію був наданий під гарантію Кременчуцької міської ради – відповідно, цей кредит і подібні кредити цілком підпадають під визначення публічних коштів.
До яких хитрощів можуть вдаватися розпорядники, не надаючи відповідь на запити, та як протидіяти цим хитрощам, відмовам, відпискам?
На моїй практиці зустрічалися такі хитрощі: розгляду запиту як звернення. Або твердження, що інформація не містить суспільного інтересу – чи не задокументована і не створена…
Ніхто не застрахований від маніпуляцій розпорядників. Але для того, щоб зменшити їх ймовірність, раджу, по, перше, чітко зрозуміти, що ознака запиту – прохання надати документ. Бо публічна інформація – це інформація задокументована. За законом, термін розгляду запиту – 5 робочих днів.
І навпаки, якщо ви просите надати роз’яснення, коментарі (або відповіді на запитання) – це вже не запит, а звернення (термін розгляду – 30 днів). Не потрапляйте в цю пастку.
Та якщо ви чітко сформулювати запит – а вам не надали інформацію (або надали не в повному обсязі) – можна оскаржити дії розпорядника:
- керівнику розпорядника інформації (якщо говорити про комунальне підприємство, то це керівник органу, який створив це КП: якщо створила міська рада – то це міський голова):
- Уповноваженому з прав людини
- у суді.
Як коректно формулювати запит? Бо у відповідях розпорядники часто уникають надання інформації через якісь неправильні формулювання, технічні нюанси…
Пропоную корисні лайфхаки, які допоможуть отримати відповіді на запит:
· чітко визначитись з розпорядником інформації (якщо ви неправильно визначитесь із розпорядником, втратите час, бо термін 5 робочих днів починається від моменту розгляду належним розпорядником);
· чітке формулювання, який документ потрібен (не обов’язкова назва, може бути опис інформації, якою розпорядник зобов’язаний володіти відповідно до своїх повноважень);
· НЕ просіть багато документів в одному запиті (інакше його термін розгляду на законних підставах продовжать до 20 днів);
· переконайтесь, що розпорядник отримав запит (подзвоніть, не полінуйтесь);
· якщо документ великий, і ви не налаштовані платити за копіювання – просіть призначити час та місце для фотокопіювання (це швидко і безкоштовно).
Як обґрунтувати публічний інтерес?
Головне, що перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним. Про це говорить уже згадувана Постанова ВАСУ №10 від 29.09.16 р. (і цей аргумент береться до уваги судами). Разом із тим, у постанові є 15 пунктів (прикладів) інформації, яка становить суспільний інтерес. Тут і дискусії в суспільстві, і контроль за використанням публічних коштів, і ризики для життя та здоров’я людей… Цей перелік, по суті, є підказкою для формулювання запиту і обґрунтування суспільного інтересу.
Крім того, свідчення суспільного інтересу – звернення читачів, сам факт публікації у ЗМІ з даної теми, кількість переглядів на сайті, коментарі. Це все – наші аргументи для обґрунтування публічного інтересу. Якщо говорити конкретно про мій судовий кейс, то свідченням публічного інтересу до теми були мітинги батьків під мерією – люди вийшли на пікет за відкриття садків, що може переконливіше довести, що інформація про затягування ремонту у дитсадках є суспільно важливою!
Якщо розпорядник не погодиться з вашими аргументами про публічний інтерес – з ними погодиться суд.
Чому негативна відповідь розпорядника також може бути інформативною?
На моїй практиці є випадки, коли розпорядники пишуть, що інформація «не була заздалегідь отримана або створена в процесі виконання своїх повноважень». Більше того, на жаль, розпорядники інформації у Кременчуці штампують таке формулювання ніби під копірку. Не винятком був і мій кейс із запитом до КМЕК.
Але слідом за такою відповіддю виникає інше питання: чи повинен був розпорядник створювати інформацію? Якщо повинен – то чому не створював? Наприклад, у моєму випадку КП КМЕК інформує, що не створювало відомостей про виконання договору на термомодернізацію за 1-й та 2-й квартал. Відповідно розписується в тому, що не контролювало виконання договору! А отже, не контролював і кошти, виділені ЄБРР!
Висновок; відповідь про те, що інформація не створювалася, може свідчити про бездіяльність розпорядника, про невиконання ним своїх прямих обов’язків – і це додатковий привід інформувати суспільство.
Тетяна Донченко, для «Доступу до правди»
Р.S. Учасники вебінару надсилали й запитання, як отримати інформацію про конкретне КП. Пишіть в особисті повідомлення на Фейсбуку, спробую допомогти. Разом – ми сила, давайте і далі ділитись досвідом.
