Вікторія Подгорна до обрання народною депутаткою займалась впровадженням ІТ та смарт-сіті проектів в Україні.
За її словами, питання доступу до публічної інформації актуальне і для підкомітету електронної демократії Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації, який вона очолює. Народна депутатка переконана, що закон «Про доступ до публічної інформації» можна і потрібно реформувати.
Ми поінформували депутатку про діяльність робочої групи під головуванням народної депутатки Євгенії Кравчук, заступниці голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ.
Група напрацьовує суттєві правки до законопроекту 2381 та інших законопроектів, покликаних вдосконалити сферу доступу до публічної інформації в Україні. Одне з завдань групи – врахувати пропозиції, які пролунали під час експертного обговорення «Законотворчість у сфері доступу до публічної інформації: сучасний стан та перспективи», а фахівці, які виступили під час заходу, очолили підгрупи робочої групи.
- Як ви оцінюєте українське законодавство в сфері доступу до публічної інформації? Які виклики стоять і чи потрібні зміни?
- Прийняття закону «Про доступ до публічної інформації» стало кроком вперед в забезпеченні громадян можливістю моніторити діяльність державних та місцевих органів влади, ознайомлюватись з законодавством, рішеннями. В законодавстві навіть передбачені інстанції контролю за забезпеченнями доступу до публічної інформації як з боку парламенту в особі Уповноваженого Верховною Радою України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України, також з боку громадських організацій, рад або навіть особисто громадян. Однак, є в законі і деякі недоліки. Зокрема, це розширене трактування типів інформації з обмеженим доступом. Серед такої інформації так звана «службова інформація». Вона не є чітко визначеною і майже не зустрічається в законодавстві інших країн щодо доступу до публічної інформації.
Також в нашому законодавстві немає важливих норм щодо оприлюднення аналітичних звітів та аналітики в цифрових форматах. Такі звіти й аналітика спрощували б для громадян розуміння інформації, дозволяли б більш ефективно моніторити та контролювати діяльність органів влади на національному та локальному рівнях.
І ще одне. В українському законодавстві відсутня чітка регламентація і вимоги до форми оприлюднення, принципів доступу до публічної інформації.
Наприклад, види інформації, яка повинна бути оприлюднена та її формати, зручні для ознайомлення громадянами, наприклад, у вигляді інфографіки.
Тому вбачаю, що в закон варто внести зміни щодо підготовки звітів та аналітики органами влади, місцевого самоврядування, розробки розумних аналітичних систем та моніторингу, які б надавали спрощений і постійний доступ громадян до інформації. І останнє – це чітка регламентація вимог щодо видів та принципів доступу до публічної інформації.
- Чи підтримуєте ідею створення інформаційного комісара, який займатиметься питаннями захисту права на доступ до інформації. Ваше ставлення до посилення ролі Уповноваженого ВРУ з прав людини, який здійснює парламентський контроль?
- Я підтримую ідею щодо інформаційного комісара. Ця інституція забезпечуватиме і захищатиме право громадян на доступ до такої інформації. До речі, у світі на рівні міст також запроваджуються посади та департаменти по роботі з даними – data officer. Він забезпечує більшу прозорість, актуальність і доступність інформації для громадян.
«Доступ до правди»