Відкрити Генплан: Як змусити Краматорську міськраду надати доступ до документу?

22 Квітня 2020 07:30

У Краматорську міська влада вперто ігнорує рішення судів і відмовляється надавати на запит матеріали Генерального плану міста. Боротьба за відкриття Генплану надихнула активістів із різних міст України гуртуватися, обмінюватися досвідом і вимагати від органів влади відкривати інформацію, яка й без цього має бути оприлюднена у вільному доступі. Про це йшлося під час вебінару журналіста й громадського активіста Андрія Романенка «Доступ до Генерального плану: як побачити генплан вашого міста, який має бути відкритим?».

Таємничий документ Краматорська міська рада затвердила 30 січня 2013 року, й відтоді ніхто не може отримати до нього доступ. Можновладці незаконно наклали на документ гриф «для службового користування».

«18 липня 2018 року ми звернулися до Краматорської міської ради з проханням надати копію Генерального плану (графічну та описову частину) міста Краматорська. 20 липня отримали відмову. Аргументація міської ради полягала в тому, що на документі є гриф «для службового користування», і вони ніби то й раді його зняти, але зробити це може лише організація, яка цей план розробляла. Тим часом, розробник залишився в окупованому Донецьку  й не став перереєстровуватися та переїздити з окупованих територій», – пригадав Романенко.

За його словами, є підозра, що насправді Генеральний план дуже низької якості.

«Адже розроблявся він у 2013 році, коли Віктор Янукович і його оточення думали, що прийшли до влади назавжди. Тому створювалися системи з розпилу грошей та основи для дерибану землі, а містобудівна документація стала для цього основою. Тому Генплан – це така «скринька Пандори», яку ми спробували відкрити, щоб зрозуміти, що там ховається», – зауважує активіст.

Читайте також: Блог Андрія Романенка/ Як відкрити Генеральний план: епопея на 6 років

Насправді незрозуміло, чому міська рада перетворила Генплан у «страшну військову таємницю». Тим паче, що з квітня по червень Краматорськ був окупований терористами та російськими військами, яким нічого не заважало отримати безперешкодний доступ до будь-якої документації. Вже не кажучи про те, що розробники Генплану наразі перебувають на окупованій території, маючи в своєму арсеналі всі необхідні матеріали. Тоді як жителям міста з якогось дива не можна ознайомитися із Генпланом.

4 грудня 2018 року Донецький окружний адміністративний суд став на бік запитувачів. У рішенні зазначалося, що суд не приймає до уваги аргументи відповідача проти позову, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві.

«Зобовязати Виконавчий комітет Краматорської міської ради надати матеріали генерального плану (графічну та описову частину) міста Краматорська за запитом на інформацію, поданим 18 липня 2018 року», – наголошувалося в рішенні.

Однак далі почалася епопея з переписок із головним архітектором, який нізащо не хотів виконувати рішення суду.

«Був навіть такий момент, коли мені запропонували подивитися на Генплан під підписку про нерозголошення, проте незрозуміло, навіщо взагалі таке пропонувати журналістові», – дивується Романенко.

Зрештою у квітні 2019 року виконком звернувся до суду з клопотанням про роз’яснення судового рішення. Донецький окружний адміністративний суд відповів досить жорстко. Мовляв, нема чого обговорювати, треба виконувати:

«…Суд може відмовити у роз'ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю або небажанням виконувати його у визначеному судом порядку… Суд зазначає, що рішення суду не припускає різного тлумачення, є чітким та зрозумілим, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, судове рішення не містить положень, що викликають суперечки під час його виконання».

«Це не дуже подіяло на управління містобудування й архітектури, тож ми знову пішли до суду, але цього разу для того, щоб скасувати гриф «для службового користування». Сподівалися на великий судовий процес, щоб зрозуміти, як і чому з’явився цей гриф, хто його наклав і чому має знімати саме розробник, який перебуває в Донецьку», – розповів Романенко.

2 серпня 2019 року Донецький окружний адміністративний суд постановив «…визнати нечинним гриф «для службового користування» на Генеральному плані міста Краматорська, що затверджений рішенням Краматорської міської ради від 30 січня 2013 року». Але це рішення у міській раді теж проігнорували.

Активісти продовжили бомбардувати міськраду, вимагаючи надати їм Генплан. Наразі відомо, що в грудні минулого року виконком затвердив процедуру для того, щоб виконати рішення суду. Для цього нібито створили спеціальну комісію, яку очолив міський голова. Підготували лист до Служби безпеки України з проханням перевірити, чи є в Генплані якась інформація, яка має гриф секретності і може завдати шкоди національній безпеці. Після вердикту СБУ комісія мала підготувати Генплан і нарешті надати його у відповідь на запит.

«Але потім почалася уся ця коронавірусна історія, тож максимум, що ми встигли зробити, – це звернутися в поліцію щодо невиконання рішення суду. Там зараз відбуваються якісь слідчі заходи, і я сподіваюся, вони матимуть ефект», – зауважив Романенко.

Читайте також: Блог Андрія Романенка/Що робити, коли суд виграно, а інформацію не надано

Наостанок він запропонував усім, кого цікавить тема генеральних планів міст, гуртуватися і обмінюватися досвідом.

«Ми поділимося повними текстами рішень, з яких можна взяти аргументацію. Вони достатньо загальні, але щось може стати в пригоді. Давайте зберемося і створимо групу у Facebook. Будемо дивитися, що в кого з генпланами, як ми можемо одне одному допомогти, щоб популяризувати важливість цього документу. Треба на цю тему спілкуватися, адже урбаністика і розвиток міст зараз у фокусі, по всій країні витрачаються великі гроші на благоустрій територій, і скрізь є якісь проблеми з містобудівною документацією. Тільки разом ми можемо все це активно контролювати й змінювати», – підсумував Андрій Романенко.

P.S. Проєкт «Доступ до правди» вже створив сторінку в Facebook, про яку йдеться, тож усі охочі можуть приєднуватися, ділитися своїм досвідом і ставати учасниками дискусії.

Вікторія Кобиляцька,

«Доступ до правди»