Верховний суд України колегія суддів Касаційного адміністративного суду прийняла рішення про те, що договори на постачання продуктів харчування за бюджетний кошт із додатками та специфікацією є публічною інформацією, а відповідь розпорядника про те, що такі документи містять комерційну таємницю і можуть бути надані тільки за згодою відповідного суб’єкта, є неправомірною.
Таке ж рішення прийняли судді першої та апеляційної інстанцій, проте Український науково-дослідний інститут протезування, протезобудування та відновлення працездатності звернувся до ВС з касаційною скаргою.
«Як вбачається з матеріалів справи, інформаційні запити, які подані ОСОБА_1, містили вимоги про надання копій документів про розпорядження бюджетними коштами, а саме: копії договорів із додатками та специфікаціями, яки були укладені відповідачем на поставку продуктів харчування за кодом ДКПП 016-2010 - 10.13.1 (консерви та готові страви з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові) на протязі 2014 року та кодом ДКПП 016-2010 - 10.51.3 (масло вершкове та молочні пасти); 10.51.4 (сир сичужний та сир кисломолочний); 10.51.4 (продукти молочні, інші) на протязі 2014 року. Між тим, відповідач листом від 30.03.2015 року відмовив позивачу у наданні копій запитуваних договорів. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача стосовно ненадання відповіді на інформаційні запити позивача, оскільки доступ до запитуваної інформації, згідно з положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації», не може бути обмежено», - ідеться у постанові ВС.
Ірина Кушнір, представник Уповноваженого з прав людини, начальника Управління з питань підготовки конституційних подань та дотримання права на доступ до публічної інформації, на своїй сторінці у Фейсбуку відзначила важливі для правозастосування висновки Верховного суду:
1) За загальним правилом публічна інформація є відкритою (ч. 2 ст. 1зазначеного Закону). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 цього ж Закону).
2) Нормами статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено критерії обмеження доступу до публічної інформації. Згідно частини 2 цієї статті обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Отже, доступ до інформації може бути обмежено лише за умови додержання сукупності всіх трьох зазначених підстав.
3) У зв'язку з ухваленням законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних» Закон України «Про інформацію» втратив значення базового закону в галузі інформаційного законодавства. У відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
4) Ненадання розпорядником копій договорів, тобто інформації про розпорядження бюджетними коштами, суперечить положенням ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
«Доступ до правди»
