Громадська організація «Центр демократії та верховенства права» на звернення від офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини видала експертний висновок щодо питання чи поширюється законодавство про доступ до публічної інформації на відносини з державними архівними установами. По роз’яснення до Офісу Уповноваженого з прав людини звернувся громадянин Антон Земанек.
Юристи «Центру демократії та верховенства права», проаналізувавши законодавчу базу та судову практику, дійшли висновку, що довідковий апарат державних архівів відповідає всім ознакам публічної інформації, що передбачені у статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а державні архівні установи є належними розпорядниками такої інформації.
Нижче публікуємо весь текст експертного висновку юристів:
Експертний висновок
Громадської організації «Центр демократії та верховенства права»
Громадська організація «Центр демократії та верховенства права» отримала звернення від офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням надати експертний висновок щодо питання чи поширюється законодавство про доступ до публічної інформації на відносини з надання інформації державними архівними установами.
Перед експертами громадської організації «Центр демократії та верховенства права» були поставлені такі питання:
1) Чи на доступ до довідкового апарату державних архівів України в повній мірі розповсюджуються норми доступу до публічної інформації?
2) Чи на державні архіви розповсюджуються обов'язки, покладені на розпорядників публічної інформації, зокрема:
i. надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на 6yдь-які носії інформації
ii. розглядати запити за строками, визначеними у статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»
iii. надавати копії документів, у тому числі електронною поштою, а у разі потреби копіювання обсягом більше 10 сторінок, стягувати платню саме відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 р. № 740, тощо
3) Чи відповідальність за ненадання або невиконання інших обов'язків, що містяться у Законі України «Про доступ до публічної інформації» розповсюджуються на працівників державних архівів так само, як на інших oci6, що порушили законодавство у сфері доступу до публічної інформації, зокрема відповідно до статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статті 212-3 КУпАП, а протоколи про такі правопорушення складають уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Експерти Громадської організації «Центр демократії та верховенства права» проаналізували надані матеріали, законодавство, судову практику і вважають за необхідне зазначити таке.
1) Чи розповсюджується законодавство про доступ до публічної інформації на надання доступу до довідкового апарату державного архівного фонду України
Відповідно до преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Тому, можемо зазначити, що для того, щоб говорити, що законодавство про доступ до публічної інформації поширюється на відносини з надання доступу до довідкового апарату державного архівного фонду України, необхідною є сукупність двох умов:
ü Суб’єкт, до якого був надісланий запит на інформацію є належним розпорядником в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації»
ü Довідковий апарат державного архівного фонду України містить публічну інформацію
Тож, розглянемо поставлене питання в розрізі цих двох критеріїв.
Чи є державні архівні установи розпорядниками інформації у розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»?
Відповідно до статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Також до розпорядників інформації прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють інформацією про стан довкілля; про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Щоб з’ясувати чи належать державні архівні установи до розпорядників інформації, зазначених у статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», необхідно визначити їх правовий статус.
У статті 22 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» вказано, що архівні установи можуть засновуватися на будь-якій формі власності. Засновниками архівних установ можуть бути державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи. Під державною архівною установою цей Закон розуміє архівну установу, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 34 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи»).
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» систему архівних установ України становлять:
1. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства;
2. центральні державні архіви України;
3. галузеві державні архіви;
4. Державний архів в Автономній Республіці Крим;
5. місцеві державні архівні установи;
6. архівні установи органів місцевого самоврядування;
7. архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв та бібліотек;
8. архівні підрозділи державних органів, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій;
9. архівні підрозділи об'єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності;
10. архівні установи, засновані фізичними особами та/або юридичними особами приватного права;
11. науково-дослідні установи, а також підприємства та організації у сфері архівної справи і діловодства.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» місцеві державні архівні установи є структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій і у своїй діяльності підзвітні та підконтрольні центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства.
Також архівні підрозділи створюються при державних наукових установах, музеях, бібліотеках, а також інших державних органах, державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях. Такі архівні підрозділи не є окремими органами та юридичними особами, а тому не можуть вважатись розпорядниками в розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Належними розпорядниками у такому випадку будуть органи, при яких ці підрозділи створені. Проте, вони можуть забезпечувати розгляд запитів, адресованих відповідним розпорядникам – органам державної влади, якщо це передбачено положенням про створення такого підрозділу (архівної установи) чи іншим нормативно-правовим актом.
Однак, варто зазначити, що якщо такі установи є окремими юридичними особами (наприклад, державний архів певної області), то вони фактично є окремими суб’єктами, що виконують делеговані державою повноваження у сфері ведення архівної справи. А тому, їх можна розглядати як належних розпорядників інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Архівні установи, зазначені в п. 6, 9-11 створюються за рахунок коштів органів місцевого самоврядування чи приватних осіб, а отже не можуть вважатись державними архівами. Питання чи є такі суб’єкти розпорядниками інформації в цьому висновку експертами не розглядається.
Враховуючи, що перед експертами ЦЕДЕМ було поставлено питання щодо доступу до довідкового апарату саме державних архівів України, то розгляд цих питань буде відбуватись щодо архівних установ, зазначених в п 1-5:
· Державна архівна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації
· Центральні державні архіви – створюються за рішенням Кабінету Міністрів України та виконують завдання та функції держави з управління архівною справою і діловодством.
· Галузеві державні архіви – рішення про створення приймається Кабінетом Міністрів України на підставі спільного подання Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади, де створюється відповідний архів. Такі архіви є окремими юридичними особами, яким присвоєно код ЄДРПОУ. А тому, їх також можна розглядати як юридичні особи, яким делеговані функції держави у архівній справі.
· Державний архів в Автономній Республіці Крим – підпорядковується Раді міністрів Автономної Республіки Крим і у своїй діяльності підзвітний та підконтрольний центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства
· Місцеві державні архіви, які є окремими юридичними особами – створюються підрозділами місцевих державних адміністрацій і у своїй діяльності підзвітні та підконтрольні центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства. Фактично є особами, яким делеговані функції держави у архівній справі.
Зазначені вище суб’єкти підпадають під визначення розпорядників інформації, зазначене у статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»:
Державна архівна служба України є центральним органом виконавчої влади і є розпорядником інформації відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Центральні, галузеві державні архіви, Державний архів в Автономній Республіці Крим та місцеві державні архіви, які є окремими юридичними особами - є юридичними особами, що виконують делеговані повноваження у сфері архівної справи, а отже є розпорядниками щодо всієї інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків, відповідно до пункту третього частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Більше того, оскільки ці суб’єкти фінансуються із державного бюджету, вони є розпорядниками також щодо інформації про використання бюджетних коштів (пункт другий частини першої статті 13 цього Закону). А оскільки створення довідкового апарату архіву є однією з функцій державних архівних установ, яка фактично здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, то відповідні установи є розпорядниками щодо інформації про здійснення.
Чи містить довідковий апарат державного архівного фонду України публічну інформацію?
Як уже зазначалось вище, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» архівним документом є документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна. Під Національним архівним фондом розуміють сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя Українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації.
В той же час довідковий апарат - довідники у будь-якій формі (путівники, описи, каталоги, покажчики, бази даних, номенклатури справ тощо), призначені для пошуку архівних документів або відомостей, що містяться в них. Такі довідники створюються архівними установами в процесі здійснення ними своїх функцій відповідно до законодавства.
А тому, довідкові апарати можна розглядати як інформацію, що створена архівними установами (розпорядниками інформації) в процесі виконання делегованих повноважень. Ця інформація відповідає всім ознакам публічності, що передбачені у статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»:
ü інформація відображена на матеріальному носію (путівники, описи, каталоги, покажчики, бази даних, номенклатури справ тощо)
ü інформація створена та знаходиться у володінні розпорядників інформації (державних архівних установ)
Яким законом врегульовано відносини з надання державними архівними установами доступу до довідкового апарату?
Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 р., визначають систему довідкового апарату як комплекс взаємозалежних і взаємодоповнюючих архівних довідників, баз даних про склад, зміст і місцезнаходження архівних фондів і (або) архівних документів, що створюється на єдиній науково-методичній основі для оперативного пошуку документів та найефективнішого використання інформації, що міститься в них.
Загалом можна зробити висновок, що законодавством у сфері архівної справи регулюються відносини зі створення довідкових апаратів та надання їх у користування для здійснення пошуку певних архівних документів. Так, у п. 3 розділу VІ Правил роботи архівних установ, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 08.04.2013 р., визначені обов’язкові елементи довідкового апарату, основні типи архівних довідників та вимоги щодо них. Також, цими Правилами передбачено, що архів надає користувачам довідковий апарат для забезпечення доступу до документів.
Аналогічні положення містяться у Законі України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», зокрема:
· Документи Національного архівного фонду і довідковий апарат до них надаються у користування в архівних установах з часу їх надходження на зберігання… (стаття 15 цього Закону)
· Архівні установи … надають документи Національного архівного фонду для користування фізичним та юридичним особам, створюють для цього відповідний довідковий апарат… (стаття 18 Закону)
· Користувачі документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, мають право… користуватися довідковим апаратом до документів… (стаття 20 Закону)
Всі ці положення визначають право користуватись довідковим апаратом для пошуку архівних документів, проте не регулюють відносини з надання інформації на запити.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до п. 3.7 Постанови Пленуму ВАСУ № 10 від 29.09.2016 р. (далі – Постанова) відносини у сферах архівної справи та доступу до архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років регулюються відповідно законами України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» та «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», які є спеціальними у цих сферах. Відтак положення Закону № 2939-VІ не поширюються на запити щодо доступу до інформації у цих сферах.
Водночас, у Постанові не деталізується поняття «архівної інформації», зокрема, чи відноситься до неї інформація, що міститься у архівних документах, та/або інформація, відображена у довідкових апаратах.
У Законі України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» міститься таке визначення: архівна інформація репресивних органів - інформація, зафіксована на будь-яких носіях, що була створена, отримана або перебувала у репресивних органах. Тобто, це інформація, що міститься у архівних документах таких органів. Фактично ми можемо застосувати аналогію закону і щодо інформації, що знаходиться у будь-яких інших архівних документах, не тільки репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму.
Також варто врахувати, що Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» регулює відносини, пов'язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи. З цього можна зробити висновок, що він є спеціальним у відносинах з надання інформації, що міститься у архівних документах.
Аналогічне твердження міститься у п’ятому абзаці статті 22 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», а саме: доступ до інформації, якою володіють архівні установи та яка не міститься в архівних документах, здійснюється відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Також у п. 7.1 Постанови Пленуму ВАСУ № 10 від 29.09.2016 р., передбачено, що «законами України встановлено категорії інформації, обмеження доступу до яких заборонено. Така інформація надається у відповідь на запит без застосування «трискладового тесту». До таких категорій, зокрема, належать … інформація про місця зберігання документів Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам (частина третя статті 15 Закону України від 24 грудня 1993 року № 3814-XII «Про Національний архівний фонд та архівні установи»)».
Оскільки, у довідкових апаратах фактично відображена саме інформація про місця зберігання документів Національного архівного фонду, то можна стверджувати, що ця інформація, яка є відкритою відповідно до законодавства і яка повинна відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» надаватись у відповідь на запит.
Отже, відносини з надання на публічний запит довідкового апарату, як і будь якої іншої інформації (окрім тієї, що міститься у архівних документах) регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Відносини з надання довідкового апарату у приміщенні архіву для пошуку архівних документів регулюються Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи».
2) Чи розповсюджуються на державні архіви обов'язки, покладені на розпорядників публічної інформації
Законом України «Про доступ до публічної інформації» на розпорядників інформації залежно від їх правового статусу покладаються різні обов’язки. Так, на суб'єктів владних повноважень (до яких віднесено органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання) покладено весь спектр обов’язків, передбачених статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме:
1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Як уже було зазначено вище, до таких розпорядників віднесено Державну архівну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Отже, на всі інші державні архівні установи, окрім Державної архівної служби України, покладаються обов’язки лише в частині оприлюднення інформації та надання її на запити.
Перелік категорій інформації, яка повинна бути оприлюднена розпорядниками інформації, зазначено у статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Щодо обов’язку надавати інформацію на запити, то можемо зазначити, що на державні архівні установи покладено ті самі обов’язки, що й на інших розпорядників:
ü надавати на запити достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації
ü надавати інформацію в строки, передбачені статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»
У випадку, коли задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, розпорядник інформації має право вимагати відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк відповідно до статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації». При цьому, необхідним є дотримання розпорядником інформації таких умов:
· До моменту отримання запиту на інформацію розпорядник встановив розмір плати за копіювання або друк. Потрібно пам’ятати, що вимагати плату за друк – це право розпорядника, а не обов’язок. Рішення про визначення розміру повинно бути прийнято виходячи із розрахунку фактичних витрат на друк. При цьому, відповідно до частини третьої статті 21 Закону «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
· Встановлений розпорядником розмір плати повинен бути в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто, не більше 0,1 відсотка розміру мінімальної зарплати за одну сторінку А4, в тому числі двосторонні копії (Постанова №740 від 13.07.2011 року «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію»).
· Плата стягується за копіювання одинадцятої та усіх наступних сторінок. Запитувач має право отримати 10 сторінок безкоштовно.
· Розпорядник у п’ятиденний термін повинен повідомити про необхідність сплати коштів і надати реквізити. Протягом п’яти робочих днів з дня отримання запиту, розпорядник повинен надіслати запитувачу лист, в якому буде зазначено необхідність сплати (зазначено назву правового акту, який визначає розмір плати), вказано точну суму із розрахунку кількості сторінок та повідомлено усі реквізити одержувача коштів, а також спосіб надання підтвердження сплати (якщо це необхідно). Для зручності запитувачу може бути надіслано уже готовий платіжний документ. У цьому документі наперед заповнюються всі реквізити, окрім дати внесення платежу, імені (найменування) платника та інших реквізитів, які ідентифікують особу платника.
· Розпорядник має право вимагати відшкодування витрат тільки за копіювання або друк документів. Оплата витрат на сканування чи іншу комп’ютерну обробку документів не передбачена законом.
Якщо відповідь розпорядника не відповідає хоча б одній із цих умов – вимога відшкодування витрат на копіювання та друк є неправомірною.
Щодо права запитувача робити виписки з документів, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на 6yдь-які носії інформації
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» одним із обов’язків розпорядника є «визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо».
Системний аналіз цієї статті дає підстави вважати, що право запитувача робити виписки, фотографувати, копіювати, сканувати документи надається у створених спеціально для цього місцях для роботи запитувачів з документами чи їх копіями. Такі місця повинні бути пристосовані для такої роботи: мати достатнє освітлення і необхідні меблі, можливість підключення до електромережі тощо.
Отже, право робити виписки, фотографувати, копіювати, сканувати документи чи їй копії, записувати на будь-які носії інформації не є елементом надання інформації на запит. Таке право можна розглядати як окрему форму доступу до публічної інформації, що здійснюється у спеціально створених місцях для роботи запитувачів з документами.
Оскільки відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» обов’язок з створення такого місця покладений тільки на суб’єктів владних повноважень, то можемо зробити висновок, що він стосується не всіх державних архівних установ, а тільки Державної архівної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади. Отже, запитувач має право робити виписки, фотографувати, копіювати, сканувати документи чи їй копії, записувати на будь-які носії інформації у спеціальному місці, створеному Державною архівною службою України.
3) Чи поширюється на працівників державних архівів відповідальність за ненадання інформації або невиконання інших обов'язків, що містяться у Законі України «Про доступ до публічної інформації»?
Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає жодних виключень щодо звільнення від відповідальності посадових осіб певних розпорядників інформації. А тому, особи (працівники розпорядників), можуть бути притягнені до відповідальності за невиконання обов'язків, що передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації»
При цьому, варто пам’ятати, що адміністративна відповідальність носить індивідуальний характер та накладається на особу, з вини якої сталось правопорушення. Тому, до відповідальності за порушення цього Закону може бути притягнуто тільки тих осіб, з вини яких сталось відповідне правопорушення, тобто тих, хто не виконав свої обов’язки щодо розміщення інформації на сайті, надання інформації на запит тощо.
За невиконання обов’язків, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації», передбачено такі види відповідальності:
ü адміністративна
ü дисциплінарна
ü цивільно-правова
ü кримінальна
Адміністративна відповідальність за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачена статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Протоколи про вчинення таких правопорушень складають уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Висновок
Довідковий апарат державних архівів відповідає всім ознакам публічної інформації, що передбачені у статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а державні архівні установи є належними розпорядниками такої інформації.
Закон України «Про доступ до публічної інформації регулює відносини з надання на публічний запит довідкового апарату, як і будь якої іншої інформації (окрім тієї, що міститься у архівних документах). Водночас, у приміщенні архівної установи особа має право користуватись довідковим апаратом для пошуку архівних документів відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи».
На Державну архівну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади, покладено всі обов’язки, передбачені статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації». На всі інші державні архівні установи – обов’язки лише щодо оприлюднення інформації та надання її на інформаційні запити.
Запитувач має право робити виписки, фотографувати, копіювати, сканувати документи чи їй копії, записувати на будь-які носії інформації у спеціальному місці, створеному Державною архівною службою України. На інші державні архівні установи не розповсюджується обов’язок щодо створення такого місця.
За невиконання обов’язків, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації», може бути притягнуто до адміністративної відповідальності працівників державних архівних установ, з вини яких сталось відповідне правопорушення, передбачене статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
|
Заступник директора ГО «Центр демократії та верховенства права» |
/Т.М. Олексіюк |
фото - http://archive.lnu.edu.ua
