Омбудсман: Вимога зазначати у запиті ім'я запитувача є лише інформативною (офіційне роз’яснення)

1 лютого 2016 12:09

Informaciya

Офіс Уповноваженого з прав людини роз’яснив ситуацію, яка виникла через те, що нова поліція відмовила користувачеві сайту «Доступу до правди» надати публічну інформацію, використавши для цього формальний привід.

Запитувач, який підписався іменем Denis, направив кілька запитів до Національної поліції, зокрема і щодо того, хто проводив атестацію певних осіб, яких він вважає корумпованими і причетними до покривання «тітушок».

Національна поліція відмовила громадянину в задоволенні права на інформацію, пославшись на відсутність імені запитувача у тому значенні, як його визначає Цивільний кодекс.

«Пунктом 1 частини 5 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що «Запит на інформацію має містити ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є».

Відповідно до статті 28 Цивільного кодексу України «ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить».

Сайт «Доступ до правди» офіційно звернувся до головного наглядового органу у сфері виконання закону «Про доступ до публічної інформації» Офісу уповноваженого з прав людини з проханням надати офіційне роз’яснення щодо позиції Національної поліції та інших розпорядників, які не надають інформації під приводом того, що запитувач не вказав прізвище, ім’я та по-батькові.

Висновок експертів: вимога зазначати у запиті ім'я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог Закону. Обов’язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені, якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні. 

«Доступ до правди» публікує роз’яснення  повністю і додає до нього прохання до всіх розпорядників не використовувати букву закону так, щоб вбивати його дух.

 

Роз’яснення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо зазначення у інформаційному запиті імені запитувача

Розроблено спільно з Експертною радою при Представникові Уповноваженого з прав людини та громадською організацією «Інститут Медіа Права»

Відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон) публічна інформація – це  відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, а також максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Таким чином, на розпорядника інформації покладено імперативний обов’язок надавати на запит будь-якої особи доступ до інформації відповідно до вимог закону.

Запит на публічну інформацію повинен бути оформлений відповідно до статті 19 Закону. Він має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Жодних інших вимог щодо оформлення запиту на публічну інформацію законодавством не передбачено. Розпоряднику інформації забороняється вимагати від запитувача надання будь-яких інших додаткових відомостей чи документів.

Дані формальні вимоги до запиту вказані для того, щоб розпорядник інформації мав можливість надати вказану інформацію та виконати обов'язки, передбачені Законом.

Так, вимога зазначити загальний опис інформації або реквізити документа дає змогу розпоряднику визначити, який саме документ чи інформацію потрібно надати запитувачу. Вимога зазначення у запиті реквізитів документу спрямована на спрощення пошуку інформації розпорядником, проте не є обов’язковою. Запитувач має право вказати тільки загальний опис необхідної інформації.

В той же час, вимога зазначати у запиті ім'я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог Закону. Обов’язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені, якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні. 

Контактна інформація (поштова адреса чи адреса електронної пошти, а також номер засобу зв'язку) необхідна для того, щоб розпорядник інформації мав змогу надіслати запитувачу відповідь на актуальну адресу, а також для зворотного зв’язку із запитувачем (наприклад, для уточнення запитуваної інформації, повідомлення про відправлення відповіді тощо).

Якщо у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов’язку, а саме надання відповіді на запит, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.

При вирішенні питання, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь-який розпорядник інформації повинен акцентувати увагу не на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити із презумпції, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб.

Більше того, законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов’язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, наприклад, звірення підпису із зразком, надсилання уточнюючих запитань тощо. Тобто запитувач може вказати будь-яке ПІБ і розпорядник не може і не повинен його перевіряти.

Єдиним винятком є запит, що стосується інформації про особу запитувача. Згідно з частиною третьою статті 9 Закону розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

У випадку, якщо запит стосується конфіденційної інформації, наприклад, вразливих персональних даних (інформація про обставини сімейного життя, стан здоров’я), розпорядник зобов’язаний перевірити, чи запитувач є тією особою, стосовно якої запитується інформація. Дана вимога передбачена для того, щоб уникнути розголошення такого виду інформації особі, яка навмисне вказала у запиті чуже ім’я. Перевірка схожості підпису є адекватним та необхідним заходом для ідентифікації особи.

Проте, якщо розпорядник інформації не обґрунтує відповідно до закону обмеження доступу до такої інформації, він зобов’язаний надати її будь-якій особі.

 

«Доступ до правди»