Приблизно з таким формулюванням житомирській журналістці Марії Кравчук двічі відмовляли у КП «Житомиртранспорт» Житомирської міської ради. Історію досліджувала регіональна представниця Інституту масової інформації в Житомирській області Оксана Трокоз.

Інформаційний запит журналістка видання «20 хвилин» Марія Кравчук надіслала на електронну пошту комунального підприємства «Житомиртранспорт». Згідно з Законом України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник повинен надати відповідь протягом п’яти робочих днів, але замість відповіді Марія отримала лист про те, що у зв'язку із відсутністю підпису автора, запит розгляду не підлягає відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Журналістку попросили повторно надіслати вже підписаний запит.

Марія Кравчук відіслала той самий файл з уточненням, що «відповідно до Статті 5 Закону України «Про звернення громадян» застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається». Але і цього разу відповіді на свої запитання не отримала, у комунальному підприємстві продовжували стояти на своєму:

«Щодо Статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а саме електронного цифрового підпису. «Електронний цифровий підпис (або скорочено – ЕЦП) за правовим статусом прирівняний до власноручного підпису або печатки.
ЕЦП – це дані в електронній формі, отримані за результатами криптографічного перетворення, які додаються до інших даних або документів і забезпечують їх цілісність та ідентифікацію автора.
За допомогою послуг ЕЦП можна підписувати електронні документи, користуватися електронними послугами, реєструватися на державних порталах тощо. Документи, підписані за допомогою ЕЦП, мають таку саму юридичну силу, як і звичайні.
Отримати послуги ЕЦП фізична або юридична особа може в одному з Акредитованих центрів сертифікації ключів (АЦСК), повний перелік яких наведено в Електронному реєстрі суб’єктів, які надають послуги, пов’язані з ЕЦП».

КП наголошує на тому, що інформаційний запит має бути належно оформлений відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а саме: «підписаний автором у зручний для нього спосіб, власноручний підпис чи електронний цифровий підпис, для подальшого розгляду», — йшлося в листі.

Щоб встигнути підготувати матеріал вчасно, журналістка все ж підписала запит і відправила відсканований варіант, після чого їй надали відповіді на поставлені запитання.

Юрист Інституту масової інформації Роман Головенко не вбачає в ситуації небажання підприємства надавати інформацію.  

«У даному випадку ми бачимо, що транспортне підприємство загалом готове надавати інформацію на запит, але там не достатньо розбираються в процедурному аспекті доступу.

По-перше, право на звернення і право на доступ до інформації — це різні речі. Закон «Про звернення громадян» не регулює питання доступу й не може визначати вимоги до запитів на інформацію. Сам Закон «Про доступ до інформації» (ч. 2 ст. 2) визначає: «Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом».

Щодо оформлення запиту, то наскільки я розумію, він був спершу надісланий як файл в електронній пошті. Для цього не вимагається власноручного підпису (і тим більше не можна було починати мову про цифровий підпис). Закон про доступ до інформації вимагає підпис і дату в запиті лише за умови подання запиту в письмовій формі (п. 3 ч. 5 ст. 19). А запит електронною поштою — це «інша», не письмова форма запиту, якщо уважно вчитатися в ч. 3 ст. 19 того ж Закону», — пояснив Роман Головенко.

«Доступ до правди»