Міністерство охорони здоровя відмовилося коментувати можливі проблеми із закупівлею туалетного паперу для працівників апарату. Про це свідчить відповідь, надана на інформаційний запит і оприлюднена на платформі «Доступ до правди».

У департаменті з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності МОЗ запитувачці спочатку повідомили, що в 2019 році міністерство здійснювало закупівлю лише канцелярських товарів, при цьому ані комп'ютерна техніка, ані туалетний папір не купувався.

«Протягом 2019 року працівникам МОЗу встановлювалися нові комп'ютери, тож просимо надати інформацію, за які кошти закуплені такі комп'ютери та хто їх отримав. Крім того, роз'яснити порядок відвідування туалетної кімнати МОЗу у зв'язку з відсутністю туалетного паперу. Чому на сайті МОЗу не публікуються оголошення, що відвідувачі міністерства зобов'язані приносити туалетний папір із собою?», – йдеться у повторному запиті.

У свою чергу, в Мінздоров’я пояснили, що комп’ютери були придбані за бюджетні кошти в 2018 році, надали перелік прізвищ працівників, для яких їх закупили, однак проігнорували ту частину запиту, де йшлося про туалетний папір.

«Питання щодо відвідування туалетної кімнати не належить до компетенції Департаменту», – зауважили в МОЗ.

«У даному випадку розпорядник відмовився надавати інформацію на частину запиту, адже «питання щодо порядку відвідування туалетної кімнати не належить до компетенції Департаменту», і цим, як не дивно, порушив право запитувача на інформацію», – пояснила медіа-юристка ГО «Центр демократії та верховенства права» Христина Буртник.

За її словами, лист є одночасно і запитом на інформацію (в частині закупівлі техніки для працівників), і зверненням (в частині надання роз’яснення, яке схоже більше на скаргу).

«Як слід діяти розпоряднику в цьому випадку, детально роз’яснено у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду № 10 від 29.09.2016. У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом «Про доступ до публічної інформації», за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону «Про звернення громадян», то такий «запит-звернення» повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому розпорядник у п’ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом «Про звернення громадян», – наголосила експертка.

Вона також зауважила, що МОЗ повинен був розглядати цей лист в іншому порядку.

«І ще один нюанс – лист був надісланий не до конкретного департаменту, а саме до МОЗ. Міністерство повинно було надіслати лист на розгляд різним своїм відділам залежно від компетенції. Отож, розпорядник не зобов’язаний надавати жодні роз’яснення в порядку Закону «Про доступ до публічної інформації» - тільки готову, створену в процесі виконання своїх функцій публічну інформацію. Втім, запитувач має право запитати кошторис, в якому відображені витрати на туалетний папір, а цей документ – безумовно публічна інформація. Свій запит було б краще сформулювати саме так», – підсумувала Буртник.

«Доступ до правди»