Силами мережі регіональних координаторів зі зв’язків з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у період з 24 по 30 березня 2020 року було проведено дослідження якості надання та оприлюднення публічної інформації щодо протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у відповідь на інформаційні запити та шляхом оприлюднення на офіційних веб-сайтах розпорядників публічної інформації.
Об’єктом моніторингу були розпорядники публічної інформації обласного рівня: обласні ради, міські ради обласних центрів та обласні державні адміністрації. Загалом була проведена оцінка 74 розпорядників в усіх областях України. Оцінку було проведено в усіх областях України. За результатами моніторингу відповіді на запит вчасно (тобто протягом 48 годин з дня отримання запиту) надали 66% розпорядників.
Згідно зібраних даних відповіді на запити з офіційних електронних скриньок надіслали 63% розпорядників. Це також має значення, адже запитувачам важливо бути впевненими, що інформація отримана з достовірного джерела.
Монітори оцінили і ступінь оприлюднення інформації на офіційних веб-сайтах розпорядників. Лише частина розпорядників публічної інформації належним чином оприлюднюють на офіційних веб-сайтах інформацію щодо розпорядчих актів (76% розпорядників) та планів заходів (50% розпорядників) спрямованих на протидію поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Висновки за результатами цього звіту можуть бути корисні не тільки розпорядникам, але й запитувачам, тому хочу звернути увагу активістів на наступні важливі моменти, щодо доступу до інформації в сучасній непростій ситуації.
1. Так, дійсно, Закон України «Про доступ до публічної інформації» у частині 2 статті 20 передбачає скорочений строк розгляду запитів на інформацію у особливих випадках:
«У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту».
Проте активістам слід пам’ятати, що відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» клопотання про термінове опрацювання запиту (яке викладається в самому тексті запиту) має бути обґрунтованим. Яке обґрунтування терміновості отримання інформації у відповідь на ваш запит – залежить від вас, бажано, якби воно відображало реальну необхідність отримати цю інформацію саме невідкладно, а не протягом стандартного періоду в 5 робочих днів, передбаченого законом.
Для запитувачів такий підхід не є звичним, всі добре пам’ятають концепцію, наведену у частині 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: «Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту», проте коли йдеться про запити, в яких запитувач просить надати інформацію невідкладно, таке пояснення причин має стосуватися не самої потреби в отриманні запитувачем інформації, а необхідності надати її терміново (протягом 48 годин з дня отримання запиту).
Європейський суд з прав людини, для прикладу, завжди (навіть коли йдеться про стандартну, а не термінову процедуру обробки запитів) звертає увагу на те, чи мала запитувана інформація відношення до характеру діяльності запитувача та чи була йому необхідна для виконання його ролі в суспільному житті. Тому експерти з доступу до інформації навіть у стандартному запиті радять обґрунтовувати суспільний інтерес запитуваної інформації, а в терміновому запиті варто ще й аргументувати чому саме ця інформація потрібна невідкладно.
2. Друга проблема, яку, на жаль, так і не вдалося вирішити тривалий час – це некоректне формулювання питань у запитах, що призводить до поєднання запитів та звернень громадян. Монітори, які виконували цю оцінку подавали добре аргументований та правильно сформульований запит, тому отримали досить високий рівень наданих вчасно відповідей. Проте, як свідчить практика консультування на «Доступі до правди», значна кількість запитів не є запитами за своєю суттю, що, логічно, призводить до відмов розпорядників. Особливо зараз, в умовах високої психологічної напруги, запитувачі почасти направляють запити, які стосуються не публічної інформації, а індивідуальних звернень. Активістам слід бути акуратними та відповідальними при складенні запитів і, в першу чергу, пам’ятати про те, що інформація, яку вони запитують (особливо, коли йдеться про запити, подані в порядку частини 2 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тобто в терміновому порядку), має бути готова і зафіксована у розпорядника.
Читайте також: #Стоп тролінг! «Доступ» за відповідальний підхід до запитів під час карантину
3. Останнє питання, яке потребує вирішення, це правильний обрахунок термінів для надання відповіді. Запитувачі та розпорядники публічної інформації нерідко різним чином розуміють формулювання, передбачене частиною 2 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - «…не пізніше 48 годин з дня отримання запиту». Якщо запит надходить на електронну скриньку розпорядника, призначену для отримання запитів на доступ до публічної інформації (а таким способом найчастіше користуються запитувачі), то запитувачам, очевидно, не варто очікувати, що відповідальна особо перевірить скриньку у неробочий час або у вихідний день. Таким чином, запитувачам, які направили запит у п’ятницю близько 17 години пообіді, напевне, не варто очікувати відповіді наприкінці дня у неділю, адже запит, найімовірніше, буде зареєстрований та оброблений не раніше понеділка. Разом з тим, як показав моніторинг, частина розпорядників безпідставно затримують розгляд запитів, мотивуючи це обмеженнями в їхній роботі, пов’язаними з карантином.
Тож запитувачам публічної інформації варто і надалі пам’ятати про стандартні вимоги щодо порядку доступу до публічної інформації і використовувати для подання запитів зручні онлайн-інструменти, такі, як «Доступ до правди».
Тетяна Олексіюк, медіа-юристка
