КСУ визнав неконституційним авансовий платіж до виконавчої служби

16 травня 2019 20:16

%d0%ba%d1%81%d1%83

Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Хліпальської Віри Василівни і визнав авансовий платіж до Державної виконавчої служби таким, що не відповідає Конституції України. Про це йдеться на сайті КСУ.

Віра Хліпальська виграла суд по доступу до інформації, проте так і не отримала запитуваної інформації у Державної фіскальної служби.

У своєму клопотанні до КСУ скаржниця зазначила, що для примусового виконання судового рішення, вона зобов’язана сплатити авансовий внесок у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, тобто «7446 гривень, що відповідає її утриманню впродовж … 4,2 місяців».

Зазначимо, що авансовий внесок у виконавчому провадженні становить еквівалент двох мінімальних заробітних плат (7446 грн у 2018 р. і 8346 грн у 2019 р.; зважаючи на те, що боржником у провадженнях з надання доступу до інформації практично завжди виступають юрособи).

У зв’язку з несплатою такого внеску  державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження, а суди всіх інстанцій, до яких вона зверталася, посилаючись на ці самі положення, не визнали такої відмови протиправною та не захистили її прав.

Скаржниця наголосила, що «через свій незадовільний майновий стан так і не змогла реалізувати свого права на примусове виконання судового рішення».

Конституційний Суд України, дослідивши матеріали конституційної скарги та проаналізувавши положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», звернув увагу, що кожен має право на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення, а відсутність у стягувача як особи, на користь якої ухвалене судове рішення, фінансової можливості сплатити авансовий внесок не повинна перешкоджати реалізації його права на виконання судового рішення, особливо коли боржником за цим рішенням є державний орган.

«У чинному правовому регулюванні має бути встановлений такий порядок сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, який забезпечив би в усіх випадках і за будь-яких умов повне й своєчасне виконання такого рішення та його обов’язковість», - ідеться у висновках КСУ.

Конституційний Суд України наголосив, що держава має позитивний обов’язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону правовим регулюванням щодо обов’язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов’язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 1291Конституції України.

Положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Нагадаємо, раніше 126 громадських активістів та журналістів підписали Меморандум про створення коаліції «За зменшення фінансових бар’єрів у справах по доступу до публічної інформації», такими бар’єрами є судовий збір, який у справах про доступ становить 1 прожитковий мінімум (1762 грн у 2018 р.) при  поданні позову юридичними особами, та 0,4 прожиткового мінімуму при поданні позову фізичними особами, та авансовий платіж до ДВС.

Коаліція громадських організацій стала ініціаторами відповідного законопроекту №8139«Про внесення змін до окремих законів України щодо доступу до правосуддя (в інформаційних справах)», який має на меті суттєво зменшити судовий збір при поданні позовів щодо реалізації права на доступ до публічної інформації, а також установити нульову ставку авансового внеску за примусове виконання судового рішення у таких справах. Даний законопроект було схвалено Комітетом Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики, який рекомендував парламенту прийняти його у першому читанні і в цілому.

«Доступ до правди»