Журналістка дніпровського видання «Лица» Олена Гарагуц звернулась до Офісу Генпрокурора за інформацією про результати атестації прокурорів. Їй відмовили, бо, мовляв, подібна інформація «не створювалась». Експертка з питань доступу Тетяна Олексіюк дає низку порад щодо того, як уникнути подібних відмов.
Журналістка звернулась із двома запитами. В першому просила інформацію про прокурорів місцевих та регіональних прокуратур Дніпропетровської області, які успішно та неуспішно пройшли атестацію до 26 січня 2021 року. В другому деталізувала: ПІБ та посади прокурорів, які успішно пройшли, неуспішно пройшли, підпали під люстрацію.
На обидва Офіс Генпрокурора відмовив у наданні інформації з огляду на те, що розпорядник не створював запитувану інформацію.
Проте у цьому випадку, коли інформація стосується стану проходження атестації прокурорами регіональних та місцевих прокуратур, Офіс Генерального прокурора скоріше за все є єдиним органом, у якого ця інформація може бути.
Тетяна Олексіюк, експертка з питань доступу, радить, що варто врахувати, щоб уникнути відмови у наданні інформації.
1. Зробіть попереднє дослідження питання, з приводу якого збираєтеся подати запит, у відкритих джерелах. Наприклад, у питанні щодо результатів атестації прокурорів варто було спочатку заглянути на спеціальну сторінку на сайті , де розміщено списки за результатами іспитів. Завчасна підготовка допоможе більш прицільно сформулювати питання в запиті, а отже, підвищити його ефективність.
2. Пам’ятайте про те, що розпорядник не зобов’язаний робити аналіз та обробку інформації. Аналіз та обробка інформації – справа запитувача, у розпорядника вона існує у тому вигляді, у якому він її створив або зібрав відповідно до своїх повноважень. Хоча, розпорядникам слід не забувати, що обов’язок надати інформацію, яка знаходиться в різних документах підкреслено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» (пункт 1) «Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною».
Головне питання в подібних випадках – де межа між збиранням інформації з кількох документів та аналітичною обробкою? На допомогу може прийти правова позиція з рішення у справі проти Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, рішення у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виніс 4 квітня 2018 року (справа №824/72/16-а). Позивач просив Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надати публічну інформацію про загальну кількість направлених суб'єктам господарювання вимог про надання інформації у визначений запитувачем період. Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило запитувача про неможливість задоволення запиту, посилаючись на положення власної Інструкції про порядок забезпечення доступу до публічної інформації, де було зазначено, що територіальне відділення не є розпорядником за запитами стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки або яка потребує створення в інший спосіб. Досліджуючи обставини справи, суд насамперед встановив, що відповідач, в силу своїх повноважень, дійсно направляє суб'єктам господарювання такі вихідні документи, а, отже, є розпорядником та власником створеної ним в процесі виконання своїх обов'язків інформації. Відповідно до висновку суду, для надання позивачу запитуваної інформації про загальну кількість направлених вимог у вказаний період, відповідачеві-розпоряднику необхідно було провести лише підрахунок кількості направлених за вказаний період суб'єктам господарювання вимог, виходячи з чого суд підтримав позицію запитувача інформації.
3. Будьте уважними до часового проміжку, який стосується запитаної інформації. Запитувачка попросила надати інформацію станом на дату подання запиту. Це довільна дата, яка не є кінцем кварталу чи календарного року. Таке формулювання уможливлює відмову з боку розпорядника. Інформація станом на таку дату не збиралася розпорядником, а отже, не відповідає головній вимозі до публічної інформації – «відображеності та задокументованості».
Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» (пункт 1) з цього приводу зазначає «Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти».
Таким чином, якщо ви хочете отримати від розпорядника якісь дані, краще за все взяти за часовий проміжок календарний рік. В такому випадку імовірність, що ці дані узагальнюються станом на кінець календарного року, вища.
4. Обґрунтуйте належним чином суспільну необхідність. Для вдалого формулювання обґрунтування суспільної необхідності інформації варто звіритися з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» (пункт 6.4.). Прикладом мінімального подібного формулювання може бути наступне: «Запитана інформація є суспільно необхідною, так як стосується інформування про діяльність та поведінку публічних осіб, тобто осіб, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами (підпункт 10 пункту 6.4. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року)».
5. Зробіть посилання про Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів. На «Доступі до правди» можна знайти численні публікації, що стосуються положень Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенції Тромсе) та їх практичного застосування.
Читайте також: Чи повинен розпорядник надати інформацію, яка мала бути створена, але не існує?
У самому запиті варто скористатися положеннями статті 5 цієї Конвенції та включити наступне формулювання: «Звертаю Вашу увагу, що відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів «державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ». У випадку, якщо обробка мого запиту потребує уточнення з мого боку, прошу контактувати зі мною за телефоном (номер телефону) або електронною поштою (електронна адреса)».
«Доступ до правди»
