Мінекології відмовилось надати інформацію про викиди коксового заводу, аргументуючи це тим, що підприємство-забруднювач назвало цю інформацію «комерційною таємницею». Адвокат Ігор Федоренко наголошує: інформація про викиди, які впливають на стан довкілля, не може бути засекреченою.

Користувачка платформи «Доступ до правди» Галина Турчина звернулась до Міністерства екології та природніх ресурсів України із запитом надати копію звіту по інвентаризації  викидів ТОВ «Коксовий завод «Новомет», що розташований в Харкові.

Однак  листом ТОВ «Коксовий завод «Новомет» від 26.04.2021 № 26/04-01, повідомив щодо визнання інформації, яка міститься в Звіті комерційною таємницею та віднесення до інформації з обмеженим доступом. Крім того підприємство заявило, що, «як власник конфіденційної інформації, яка міститься у Звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, реалізуючи своє право на захист від незаконного використання цієї інформації третім особам, надане йому статтею 162 Господарського кодексу України, не дає згоди на розповсюдження копії Звіту, а також інформації, яка в ньому викладена».

Це і повідомило запитувачці Мінекології, відмовляючи у відповіді на запит.

Додали також і наступну аргументацію: мовляв, «відповідно до пункту четвертого статті 4 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішення та доступ до правосудя з питань, що стосується довкілля (Орхуська Конвенція) у запиті, про надання екологічної інформації може бути відмовлено, якщо її оприлюднення може негативно вплинути на: інтереси третьої сторони, яка надала інформацію, якщо ця сторона не зв'язана зобов'язаннями діяти належним чином, або якщо на цю сторону не може бути покладено такого зобов'язання, і в тих випадках, коли ця сторона не дає згоди на оприлюднення відповідного матеріалу».

Запитувачка звернулась за юридичним роз’ясненням до ГО «Платформа прав людини»: чи обґрунтованою і правомірною є відмова?

Адвокат та партнер ГО «Платформа прав людини» Ігор Федоренко стверджує, що така інформація не підлягає обмеженню в доступі, тож відмова протиправна.

«Одним із прав, що гарантовані у статті 50 Конституції України, є «право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена» - пояснює Ігор Федоренко.

Крім того, наголошує, що «Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя   з питань, що стосуються довкілля» передбачає обмеження, тільки коли конфіденційність передбачається національним законодавством. Чинне законодавство України забороняє поширювати  інформацію про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) виключно про місця розташування військових об'єктів. Це стверджує ст. 13 Закону «Про інформацію», а також ч. 4 ст. 21  Закону України «Про інформацію», яка зазначає, що «до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:

1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей».

Також, відповідно до статті 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) - це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про:

·        стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів - землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення;

·        джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;

·        загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей». 

Стаття 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч.2 відносить до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Тож підприємство не могло відмовити у такій інформації, а Міністерство мало її затребувати і надати у відповідь на запит.  Крім того, подібні ситуації вимагають застосування «трискладового тесту».

Юридична допомога надається в рамках проєкту "Посилення громадянської журналістики в Україні", що реалізується за фінансової підтримки United Nations Democracy Fund (UNDEF)

«Доступ до правди»